Відео дивитися тут: ГАРАНТІЇ НЕБЕЗПЕКИ

Отже, виповнилося три роки з моменту повномасштабного вторгнення російської армії на українські території. І починається дванадцятий рік війни загалом.  Не забуваймо, що вона розпочалася 2014 року  з вторгнення росії на територію України.

Ця війна масштабна, інтенсивна, нищівна, досі для світу небачена. Але проблема в тому, що наш східний сусід бачить свою концепцію безпеки виключно через знищення України. Хоча тут ідеться про власні імперські амбіції, про власні вигоди, про захоплення більших територій, про вихід на наступні завоювання. Тому, хоча у світі й знаходяться голоси, які вимагають припинити цю війну, незрозуміло на яких умовах, бо вона затягнута, ми розуміємо, що для нас – для України – це питання життя і смерті. І, звісно, що ми говоримо про гарантії безпеки для себе, якщо вже доведеться іти на перемовини з росією. А вони, звісно, неминучі. Всяка війна закінчується переговорами.

Притомним людям, які знають історію, знають росію, і знають методи дій росіян як  в міжнародних стосунках, так і в міжнародних конфліктах, зрозуміло, що просто припинення війни загрози не зніме. При чому загроза стоїть як для України так і для цілого світу.

Але, розглянемо справу з наших позицій: якщо вже йти на переговори, ми маємо дійсно усвідомлювати, що таке для нас ГАРАНТІЇ БЕЗПЕКИ. Щоб зрозуміти краще, які гарантії безпеки влаштують українців, спробуємо подивитися з протилежного боку – які умови гарантовано створять нам НЕБЕЗПЕКУ.

Тож , про ГАРАНТІЇ НЕБЕЗПЕКИ для України:

Найперше, це відмова від принципу територіальної цілісності України, тому що в цьому випадку росіяни залишаються на території Кримського півострова, можливості контролювати Чорне море у них значно збільшуються, що звичайно підживить їхні амбіції до вільного виходу в Середземне море, отже, під загрозу потрапляє не тільки українське торгове судноплавство.

Друге, це відмова України від вигідних для неї військових чи економічних союзів. Без друзів у світі жити важко, тож друзів треба шукати. Якщо б навіть не вдалося приєднатися до союзів вже існуючих, необхідно створювати власні. Адже, як каже українське прислів’я, гуртом легше й батька бити.

Далі – скорочення армії. Цей шлях ми вже проходили і всі чудово розуміють, до чого він веде. Наша безпека, наша надія і наша віра в завтрашній день, це – Збройні Сили України.

Відповідно, гарантією нашої небезпеки буде й відмова від розвитку військово-промислового комплексу. Звісно, що в цьому напрямку ми просто зобов’язані використовувати всі наявні у нас ресурси.

Далі – підтримка російської мови і російської культури в Україні. Всяка, хоч найменша територія «руского міра» в Україні буде використана росіянами проти нас. При чому буде використана активно, інтенсивно – вони це вміють.

Тому, відповідно, наступною гарантією небезпеки бачиться призупинення українізації або уповільнена українізація. Країна має бути єдиною, і те, що єднає країну – це єдина мова, єдина корпоративна культура, єдині цінності. А це все формується через мову і знання історії.

Отже, наступне – це нехтування національною історією, історією України від давніх-давніх часів. Це – теж гарантія нашої небезпеки. До знань історії має бути щонайбільша увага і на рівні шкільної освіти, і загалом на рівні суспільства.

Так само гарантуватиме нам небезпеку втрата пам’яті. Йдеться не тільки про нашу національну історичну пам’ять. Йдеться про те, чого ми ніколи не маємо забувати, а це – наш гіркий досвід російсько-українських та українсько-російських відносин.

Цей перелік не є вичерпним і його можна продовжувати. Але про те, що ми зазначили вище вкрай важливо не забувати.

Тож підтримуємо нашу мову, культуру, нашу літературу, вивчаємо історію. Наповнюємо наш довколишній простір україномовним контентом. Підтримуємо ЗСУ, підтримуємо мотивацію наших бійців. Розвиваємось технологічно. Відстоюємо наші території і наші права. Підтримуємо той образ українців, який вже склався у світі –  образ народу, що твердо стоїть на принципах демократії і готовий завжди відстоювати свою свободу і право на самостійне управління своєю державою, самостійне прийняття рішень на своїй території, в своєму суспільстві, у своєму середовищі.