У 70-80-х роках минулого століття в Америці був дуже популярний сатирик Джордж Карлін. Це була надзвичайно дотепна людина. Його виступи проходили на ура та збирали величезні зали. Можна сказати, він був справжнім улюбленцем американської публіки. Коли у Джорджа Карліна померла дружина, він написав невелику, але дуже виразну статтю, яку потім передрукували багато американських газет. Те, про що в ній йдеться, є актуальним, на жаль, і сьогодні, і, звичайно ж, і для нашого суспільства.

І так, почнемо з парадоксів нашого життя, які заважають нам жити.

Парадоксом нашого часу є те, що маємо високі будови, але низьку терпимість, широкі магістралі, але вузькі погляди.

Витрачаємо більше, але маємо менше, купуємо більше, але радіємо менше. Маємо великі будинки, але менші сім’ї, кращі зручності, але менше часу.

Маємо кращу освіту, але менше розуму, кращі знання, але гірше оцінюємо ситуацію, маємо більше експертів, але й більше проблем, кращу медицину, але гірше здоров’я.

П’ємо занадто багато, куримо занадто багато, витрачаємо занадто безвідповідально, сміємося занадто мало, їздимо занадто швидко, гніваємось дуже легко, спати лягаємо занадто пізно, прокидаємося занадто втомленими, читаємо занадто мало, занадто багато дивимося телебачення і молимося дуже рідко.

Збільшили свої претензії, але зменшили цінності.

Говоримо дуже багато, любимо дуже рідко і ненавидимо дуже часто.

Знаємо, як вижити, та не знаємо, як жити. Додаємо роки до людського життя, але не додаємо життя до років.

Досягли Місяця і повернулися, але важко переходимо вулицю і знайомимося з новим сусідом.

Підкорюємо космічні простори, але не душевні.

Робимо великі, але не найкращі справи.

Очищаємо повітря, але забруднюємо душу.

Підкорили собі атом, але не свої забобони.

Пишемо більше, але дізнаємось менше.

Плануємо більше, але домагаємось меншого.

Навчилися поспішати, але не чекати.

Створюємо нові комп’ютери, які зберігають більше інформації, але спілкуємося дедалі менше.

Це час швидкого харчування та поганого травлення, великих людей та дрібних душ, швидкого прибутку та важких взаємин, час зростання сімейних доходів та зростання кількості розлучень, гарних будинків та зруйнованих домашніх вогнищ.

Це час коротких відстаней, одноразових підгузків, разової моралі, зв’язків на одну ніч; зайвої ваги та таблеток, які роблять все: збуджують нас, заспокоюють нас, вбивають нас…

Час заповнених вітрин та порожніх складів.

Час, коли технології дозволяють цьому листу потрапити до вас, в той же час дозволяють вам поділитися або просто натиснути Delete.

Звичайно, вас не влаштовує таке життя. То що робити?

Запам’ятайте, більше часу приділяйте тим, кого любите, тому що вони з вами не назавжди.

Запам’ятайте, скажіть добрі слова тим, хто дивиться на нас знизу вгору із захопленням, тому що ця маленька істота скоро виросте і її вже не буде поряд з вами.

Запам’ятайте і гаряче притисніть близьку людину до себе, тому що це єдиний скарб, який можете віддати від серця, і він не вартий жодної копійки.

Запам’ятайте та говоріть «кохаю тебе» своїм коханим, але спочатку дійсно відчуйте. Поцілунок та обійми можуть виправити будь-яку неприємність, коли йдуть від серця.

Запам’ятайте і тримайтеся за руки і цінуйте моменти, коли ви разом, бо одного разу ця людина не буде поряд з вами.

Знайдіть час для кохання, знайдіть час для спілкування і знайдіть час, щоб поділитися всім, що маєте сказати.

Тому що життя вимірюється не кількістю вдихів-видихів, а моментами, коли захоплює дух!