ВІЙНА

Поезії

* * *

Я не відчуваю плину часу
Все одна суцільна темна ніч
Гупає…. а, може дощ все згасить
Ні –  це ж артилерія гримить,
Сумно, страшно
Страх якійсь тваринний,
Десь жевріє в м’язах живота
І потрохи мужність в тілі зріє
І дзвенить порожня пустота
Тоскно, сумно, без бажань і люті
Кожен мовчки свій долає шлях
Ми всі різні: сковані й розкуті
Різнобарвна та кашлата рать –
Злі і добрі, бідні і багаті,
Красені високі і стрункі,
І маленькі, товсті та пузаті ,
Грубі й ніжні,
чесні й брехуни …
Всі ми є. І всю бажаєм жити
І Земля притулок всім дає
Бо ми рівні, як зернятка в житі
Кожен роль свою відіграє
Кожен сам свою гаптує долю
Кожен знає, де його ліміт
Тільки дурень може йти війною
В цей безмежний й унікальний світ

 

* * *

І знову сирени звук
Що ріже повітря криком
І заганяє в кут
Душу мою зі світла
Серце стискає біль
Давить холодним тиском
Поруч проходить смерть
Миті фарбує смислом
Смерть і Життя
Зійшлись в точку одну єдину
Чи світ поборе тьму
Тут на моїй Вкраїні?
Ми всі борги свої
Вже наперед сплатили
Думай, молись, мовчи
Кажуть нам певні сили
Їж свій біженський хліб
Човгай, біжи , ховайся
Рани не помічай
Осторонь тьми тримайся
В ситості та у снах
Людство перебуває
А в наших мирних містах
Бомби людей вбивають
Скільки ж казати всім
Вам не встояти скраю
Тільки в єднанні суть
Світ і життя в єднанні

 

* * *

Цей місяць
Червоно-чорний
Нам не забути ніколи
Що з нами буде далі
Вчора, завтра, сьогодні
Я дні рахую віршами
Щоденник лежить порожній
Зараз живу і знаю
Планів робити не можна
Може це сон, уява,
Що полонила людство
Може дурна омана,
Жарти тупих відлюдків,
Я відключаю мозок,
Я, відключаю страхи,
Я відключаю пам’ять,
Я контролюю жахи.
В гуркоті канонади
Б’ються славетні вої
Мужньо і без бравади
Гонять на північ орків
За перемогу світла
За перемогу щастя
Щоби життя буяло
В світі сьогодні і завтра

 

Молитва
Місяць війни

Який сьогодні день
Не можу я згадати
Злилися у одну
Все тижні, дні і дати
Я витрачаю час
Здоровий глузд і сили
Щоб людству в котрий раз
Не дать зійти в могилу
Я тут серед усіх,
Хто горе проживає
Все чую і молюсь
Крізь Душу пропускаю.
Молю про світлий час,
Про сонячну годину,
Молюсь!
Про всіх про нас,
Молюсь про Україну!
Щоб горе геть пішло
Щоб сонце засіяло,
Щоб ми в своїм краю,
Щасливо жити стали,
Щоб наші діточки раділи і сміялись,
Щоб ми у цій землі
Господарями стали,
Ми в єдності святій
Поборемо негоду
У Бога я прошу
Життя і Перемогу!

 

* * *

Україно, молюся за тебе
Україно ти вічно прекрасна!
Україно ти сонце і небо!
Україно, ти радість і щастя!
Хай загинуть твої вороженьки
Всохнуть, мов би роса на травичці
Хай розкинешся ти над Землею
Й запануєш у світі навічно!
Україно ти правда і воля!
Твої воїни мужні і сильні
Твої діти очищені кров’ю
Будуть жити щасливі і вільні!
Я люблю тебе
Серцем кохаю
Невід’ ємні ми завжди з тобою
На життя ти мене надихаєш
На спасіння за нашу свободу!

 

* * *

Я без церков і без релігій
Від Серця серцем тебе кличу,
Я вірю – Око Боже бачить!
А розум знає правду Вищу.
Я вірю ти створив цей світ,
Щоб об’єднати нас свідомо…
І скрізь я бачу божий слід,
Між тим що зримо й невідомо.
Ти воїн, і боротись кличеш
Ти Батько для дітей своїх
Ти Вчитель – сил на правду зичиш
Ти вогонь і меч, земля і сніг
Спростуй страхи нам, гнів і заздрість!
Спростуй розкол й брехливість вуст!
І подаруй натомість Радість
Пробач, що я себе боюсь!
Господь, я відчуваю Силу,
Що ти спрямовуєш з Небес!
Руйнуєш ти і зводиш стіни
Я йду з тобою – навпростець
До Перемоги Дух всесвітній
Веде арійский кола світ
Страхи зміняються величчям
За нами слідом йде весь Рід
Здійснись відродження Перуна
Свароже задум свій відкрий,
Надай нам силу світла в рунах
Хай закінчиться вік старий!

 

Весна жовтоблакитна буде!

Весна жовто-блакитна буде!
І Україна розцвіте!
Живі і вільні будуть люди!
Життя вирує і росте!
Блакитна Земля розіллється,
Розквітне сонце золоте,
І в світлі ворог захлинеться,
Він вже вступив в своє кільце,
Закрутить смерчем вражу силу,
Морозом лютим закує,
Водою стрімкою залиє,
Горючим вітром захлисне,
Піднімуть мужні українці
Жовтоблакитний вічний стяг,
І геть ворожого злочинця
Аж до Уралу відтіснять!
Він бігти буде дуже довго,
Знайде собі діру в горі,
А Україна пишно й гордо,
Себе відчує на Землі!
Весна прийде жовто -Блакитна!
І Україна розцвіте!
Живі і вільні будуть люди!
Життя вирує і росте!

 

* * *

Небесна сотня стяг свій підіймає
Звучить таємний голос на весь світ
А ті хтось нас іще за стадо має
Хай втратять в цьому вимірі свій слід…

Ви траур у піар свій претворили,
І в кришталі шампанське наче кров,
Країну чи просрали чи пропили
А зараз посмішки та словоблудство знов
Та на Майдані Ми і наші діти
Життям своїм платили не за Вас
І не за те, щоб зараз знов поїти
Смердючий Ваш бездарний сучий клас
Кумирами Вам хочеться здаватись
Ви думаєте, що перемогли
Відповісте за смерті ті, що зараз
Як і за ті – минулою зими !
Все перетвориться в горнилі у Перуна
І Кров і смерть, і тіло і душа,
І нерви наші – зовсім вже не струни
На них не діє Ваша маячня
Збираймося народом – Русь Єдина
Нас Україна кличе, молить, зве!
Як Сина за Батька
Мать за доньку з сином
Йдемо вперед з мечем
Плечем в плече!
Вперед до Сонця!
Світла, Перемоги!
Геть Злодіїв!
Геть Брехунів від влади!
Вперед і дружно –
З нами наші Боги!
Народ – Ми Українці,
А не стадо!

 

* * *

Ідеями втомлена, мрії розгуглено..
Щось я чекаю, не знаю на що.
Душі ті юні назавжди загублено,
Ти пам’ятаєш…
Всі вчинки – ніщо…

Ти обіцяв, що вже стихнуть ті бурі,
Що відродиться натомлений край…

Як ті часи повернути, забути…
Пам’ять моя, зупинися, не край,
Серця, що біллю стікає як кров’ю,

Я не молюся – немає кому…
Розум розбитий лежить непритомним…
Вітер злітає і стогне…
Йому…
Діла нема до страждань нескорених,
Адже у Всесвіту інша мета.
Ми тут рахуєм дітей убієнних,
Відповідальністю вічність карта…

Ти обіцяв, що не буде штормити…
А нас трясе лихоманкою всіх…
Здиблене хвилями небо висітиме…
Ніби на всіх поділили той гріх…
Дивно, дивлюся з вікна –
Чи прокинулась?
Може це сон і вставати пора…
Я прокидаюсь, а він не міняється…
В чому причина, а в чому мораль…

Пекло горить – воно світло нам створює…
Ти не страждаєш – а чистиш свій зміст…
Все незабаром повстане відроджене…
Ти не живеш, ти ще втомлено спиш…

 

Коли вже люди зрозуміють

Коли вже люди зрозуміють,
Що це вони причина всього,
Що це вони зробили вибір,
Самі не роблячи нічого

Це ж ваші кроки, ваші справи
Що ж ви чекали від держави
Якщо самі сиділи мовчки
Як ті тупі домашні квочки ?

Про гроші дбали, про кар’єру
Лизали дупи тим, хто зверху
І вибирали, вибирали
З тих бід усіх свою холеру!

То ж будьте мудрі хоч на зараз,
Визнайте свої помилки,
Що кожен з вас закинув камінь,
Що нас привів до цій війни

Роз’єднаність, гординя, зверхність,
І небажання боротьби
Чекання, що за Вас хтось зробить
Те, що робить повинні ви!
Не влада винна,
Винні люди,
Хто 30 років спав, мовчав

Коли Герої захищали
Аеропорт, Донецьк, Майдан
А зараз всі в одному полі
І боягузи, що втекли
Ми всі творці цього народу
Цієї страшної весни

Ми всі!
Утримуйте свідомість!
Відповідальність на себе
Геть зверхність, дурість, заздрість, гордість

Минеться все і все пройде

Та цей урок ми призабути
Не зможемо ніколи, ні
Відповідальність треба взяти
Щоб жити і перемогти!!

 

* * *

Молюсь за мирну Україну
Немає сліз,
Рішучість зріє
Вони вбивають малих діток
Господь ти чуєш, бачиш, дієш!?
Любов, любов пошли сюди
Дай світла нам, надію, віру
Дай сил залишитись людьми
І проклади нам шлях до Миру!
А як простити, як простити
Нам не забути ці тортури
Жінки вагітні, ніжні діти
Хтось втік, сховавсь,
хтось стиснув зуби
Будує світ навколо мури
Нам обіцяють, шлють привіти
Нам кажуть добрих слів багато
З усіх земних куточків люди
В свої запрошують нас хати
Допомагають , а не судять
А ті, що знали і мовчали
Могутні світові рішали
Нам обіцяють десь, колись
Закрити небо над Вкраїной
Смертями ще не напились
Рахують. Їм ще мало, мало
Чекає їх жорстокий світ
Чим закінчиться наша драма
Не вистачає вже молитв
Хай зникне в світлі чорна Мара
Над нами ранок мерехтить
На схід вертається омана
А ворог слабне і тремтить
Господь, відкрий нам шлях до Храму!

 

* * *

Зима з Весною в Стрітення зійшлися.
Зустрілися, обнялись дві сестри,
Одна срібляста, сніжна та іскриста ,
А інша – невимовної краси.
Надовго разом не бувають сестри,
Одна льодова, впевнено-проста,
А інша як верба, гнучка і ніжна,
Беззахисна немов би сирота..
Злилися в волі – зліплені долоні,
І потекла енергія життя – через тіла,
Волосся, руки, скроні…
Прекрасна мить Любові-каяття.
Ввійшли в магічний ритуал стихії –
І обєднались в коло інь і ян –
І ланцюжки енергії та сили
Включили в рух свій жителів -землян…

МИ всі – єдині – як клітинки в тілі –
В одному полі – в пристрасті одній –
Сильніші прагненням – зміцнілі і зцілілі –
Планети голос заклика – Радій.

Від сонця стовп із світла животворний,
Іде на Землю, змінюючи все,
В єднання сили всі – магнітні, просторові
Їх нам потік Земний в собі несе.
Єднаймося бо це природна сила,
Ми унікальні в рівності своїй,
Пройшовши разом крізь зими горнило ,
Наш шлях веде до нової пори…

Радіймо арії, бо в світлі наші крила,
Сплітаймо душі в райдугу ясну,
Славімо разом світ й міць Ярила,
І зустрічаймо Дівчинку Весну!

 

* * *

Бережи, Господи, наших захисників, всіх киян!
Господи благослови!
Дай нам всім сили пережити ці часи!
Бережи дітей, батьків наших, героїв наших і нас!
Знищи кривдників наших!
Збережи Україну!
Слався Господи навіки!
Захисти дітей своїх, захисти Україну, Київ святий!
Святи отці наші, встаньте на захист рідної землі!
Духом своїм і плоттю невмирущою!
ДУХ Землі, України, повстань!
Закрий нас і наших захисників!
Молю тебе!
Кия вічного Дух оживи!
Киє, Щек, Хорів, Либідь, встаньте на захист рідної Землі і дітей своїх!
Великі, могучі Боги наші!
Молю Вас!
Дайте нам захист, сили, наснагу, віру в себе, розуміння, правильні дії!

 

Звичайні герої своєї країни

Ми жили на Майдані,
Там де зустріч кордонів,
Де в перетині граней,
Світ Звичайних героїв,
Так Ми дуже різні, і ми не святі.
Та прагнення наші свідомі й прості,
Щоб ті, хто всім серцем країну кохає,
Здобули спасіння для рідного краю.

Майдан – наше серце, Майдан – Джерело
Енергія братства, польоту крило,
Це Честь і молитва, це Стяг наш і Гімн,
Ми тут завжди разом – і Батько і Син

Любов’ю об’єднанні, силою Краю
Над небом планети, свій Стяг підіймаєм
Гуртуємось разом народом єдиним
Звичайні герої своєї країни!

Живемо на Майдані. Так – це місце єднання
Всіх душ українських,
Що ніби в останнє, готові,
У будь яку мить або час,
Відстояти щастя для кожного з Вас

Ми тут вже назавжди – прості й незаможні
Ми різні на вигляд, та Суттю тотожні
Серцями та духом ми в правді єдині
Звичайні герої своєї країни

 

* * *

Вітаю всіх у кого є Сини!
Давайте помолимося за них!
Та помолимося за всіх героїчних Синів нашої Землі!
Молитва про Сина.
Мій син молюся я за тебе
Щоб Дім твій кривда обійшла,
Щоби тобі світило небо,
Щоб не терзалася Душа,
Молюсь щодня за вибір правий,
За силу твою і любов,
Щоб шлях твій був велично-вдалий
Щоб не відходив від основ,
Хай буде Щастя і Надія,
Хай будуть Віра і Любов!
Мій Бог ти викохав нам Сина,
А він пролив в пожертву Кров
Щоб люди в світлі правди жили
Життям сплатив борги за всіх
Віддавши тіло нам і сили
Молю тебе я за живих,
Так і за тих, що не вціліли…
Благослови синів людських
Хай мир і щастя серцем рушать,
В бою благаю збережи
Синів твоїх тіла і Душі!

 

Молюсь, молюсь за Україну

Весна іде, красу несе
Сльозами вмилася країна
Снігами ворогів знесе
Немає суму, злості, гніву
Рішучість, воля, мужність, міць
Ми тільки входимо у силу
Перун палає і гримить
Боги спустились в Україну
І стали поруч вояків
І кожен Воїн, що загинув,
Вплітає в спротив свою міць
Всі духи, пращури, Герої
Всі зараз поруч нас стоять
Піднімемо знамена, Вої
Нас наші Боги захистять!
Стріляють гади, б’ють у груди
та загартована вже сталь
Ні, не проб’ють
Тримаєм міцно ми меч свій, силу і накал
Звучать сирени
Під морозом
Наш Мозок, шкіра, почуття
Вперед йдемо
Ми знову Разом
За Перемогу до кінця!

 

* * *

Я не можу, не можу більше читати
Кожен день біль, туга і, втрати
Гарні, сильні люди
Уходять на небо
Боляче,
Мозок глохне
Все як у фільмі
Жаху
Немає більше страху

 

Я не мушу втікати!
Березень 2022

Зі своєї землі
Я не мушу втікати!
Мої пращури тут,
Тум мій син й моя мати!
Я не кину своїх
Щоб життя стало марним
Я люблю землю цю
Я зову її Храмом
Хто біжить звідусіль
Той не має притулку ніколи
Я свій рід бережу
Свою Землю вкриваю навколо
І ніхто не зламає мій кров, і мою Україну
Я тримаю це небо
Я Словами до Господа лину
Я тримаю це небо
Я розп’яттям богів закликаю
Будьте з нами О, Боги
Ваші діти від гадів страждають
Дайте сили і спокій, і міць нам
І захист, І Віру
Дайте магію нам,
А ми створимо справжнєє диво
Я молюся, я прошу,
Я сили твої закликаю
Моя Земле, проснися
Дай відсіч злодіям, благаю
Земле, Вітер, Вода і Вогонь
Сотворіть свою формулу Світу
Місяць й Сонце відкрийте свій зір
Станьте з нами, створіть спільну Мітру
Перемогою Слави Життю
Хай весь Всесвіт сьогодні засяє
Ми як Бог, за весь світ на Хресту
Аж, я бачу..
Світає… Світає…
Сили йдуть вже від краю до краю
Бачу як розсипаються зграї
Ми у світлі, веселками граєм
З нами Боги ми вірим і знаєм!

 

Молитва

Березень 2022
Мої молитви всі до Бога
Прошу про нас, про Україну
Надай життя нам й Перемогу!
До тебе думками я лину,
Надай нам Мир і Перемогу!
Бо ми б’ємося з темним світом,
За білий світ, за всю планету!
Ми тут завжди – Герої Бога!
Я прошу, я Молю, Благаю!
Дай сили нашим людям й землям!
Закрий щитом нас, вимагаю,
Бо ми тут є планети центром!
Ми – Україна!
Миротворці, Захисники , Герої, Люди
МИ є і будем захищати цей край від злісної облуди
Молюся, плачу і благаю!
Закрий наш край, твоїх дітей!
ВРЯТУЙ свою Вкраїну -Мати!
Мій Бог, почуй, побач мене!
Твою дитину, ніжну, вірну,
Твою доньку, кричу тобі!
Твоїх синів і Україну
Пробач, Закрий і Захисти!

 

* * *

Балада про Іловайську трагедію…
Крізь стіну ворожого металу
Пробивались воїнські ряди.
Не шукали влади або Слави,
Їх вели прабатьківські роди….
Їх вела любов до Батьківщини,
І бажання землю захистить.
Та бійців продали командири,
Що не здатні кров свою пролить…
Зрадили нікчемні генерали,
Залишили в полі у вогні….
Заманили в засіку недбало,
Щоби вороги перемогли….
І змішались в купу танки, люди,
І злилися сльози, піт і кров….
Вороги стріляли прямо в груди,
Та вбивали радість і Любов…
Крик душі славетної Вкраїни
Розлився гомоном степів:
“Ви ж мої славетні любі сини!
Хто ж привів Вас на страждання ці!?!… ”
“Не прощу злочинцям смерть Героїв,
Не прощу загублені життя,
Я Вас славлю любі діти мої!
Ворогам не стане каяття….”
Голосила кров’ю і сльозами
Мати-Земля по синах своїм,
І точилася бійня та кривава
28 чорних страшних днів…
Світ дививсь в рожеві окуляри
І не бачив крові і війни,
Боги не хотіли більше слави
Бо не знали більшої різні….
І зібрались Лицарі до купи,
Зуби стисли, крізь вогонь пройшли.
Нас, Вкраїців, більше не зігнути,
Ми як сталь міцнієм у вогні…
Ми підняли вгору меч Арея,
Віє вітром наш магічний стяг…
Ми єдині із своєї Землею,
Ми крокуєм свій славетний шлях.
Гей, ворожі сили зупиніться!
Захлиніться в зраді та багні !
Там, де з України кров точиться,
Порослі зростають молоді….
Не вмирають зраджені Герої,
Повертають з вирію бузьки …
Пташенята виростуть поволі
Стануть мудрі й вільні козаки!

 

Ми Арії – Світла великі Сини
24.08.14

Ординська навала крізь термін років,
На круги свої повернула.
Ординці, іще з позадавніх часів,
Нас прагнуть вернути в минуле…
Їх помста та злоба до нас привели,
Щоб край наш коханий здобути!
Забули вони як в прадавні віки
Дніпром пропливали їх трупи!
Народ, піднімайся! Відкинь свої сни!
Страхіття відкинь і зневіру!
Ми Арії – Світла великі Сини!
Ми маємо Волю і Силу!
Народ, піднімайся! Повстаньте роди!
Нас Боги ведуть крізь Тортури!
Здолаймо навалу, що лине з Орди
Славетнії воїни Тура.
Ординці іще з позадавніх часів
Наш край рідний прагнуть здобути
Вони вже забули про ріки стрімкі
В яких знов пливуть їхні трупи

 

* * *

Україно, молюся за тебе
Україно ти вічно прекрасна!
Україно ти сонце і небо!
Україно, ти радість і щастя!
Хай загинуть твої вороженьки
Всохнуть, мов би роса на травичці
Хай розкинешся ти на всю Землю
Й запануєш над світом навічно!
Україно ти правда і сила!
Твої воїни мужні і сильні
Твої діти очищені кров’ю
Будуть жити щасливі і вільні!
Я люблю тебе
Серцем кохаю
Невід’ ємні ми завжди з тобою
На життя ти мене надихаєш
На спасіння за нашу свободу!

 

* * *

Лелеками із вирію в сніги
Раптово щастя на хвилинку залетіло,
Попало в небезпечну заметіль
Й крижиною в польоті заніміло….
Як відігріти серце сніжне те,
Що всередині хуртовинній стужі,
Раптово зупинилося в тиші,
Сердець людських – жорстоких і байдужих?
Як відновити віру і Любов,
Як зародити наново надію,
Почути чим той вічний поклик-клич,
Якщо у грудях серце зледеніле ?
Не знає відповідь ні думка, ні Душа…
Льодяником скляним дзюркоче досвід,
Клекоче бузьків зграя, відліта…
Тепло шукаючи, невпевнено, наосліп…

 

Звернення до Т. ШЕВЧЕНКА

Ти сказав, що своя правда у рідному домі?!
Та ж немає в ДОМІ досі ні правди, ні волі!
Українці, божі діти, ні про що не дбають,
Продаються за копійки, а правди не мають!
Розрослося марнолюбство , брехня процвітає,
Яничари з хазяїном шлях нам визначають.
Знецінили свою віру, вбиваєм надію,
Управління дали в руки дітям лиходіїв.
Перевертні у жупанах грошима набиті,
Нам зливають свою правду як скотині ситій.
Розікрали, розтягнули і поля і ниви,
Продають за наші гроші наш ресурс Вкраїни .
Українці всі гетьмани, сильні та пихаті,
Розділяють та пиляють свою рідну хату.
Підлабузні, та брехливі себе ж обіграли,
Без сорому і сумління йдуть у яничари.

 

* * *

Несподівано після літа,
Осінь хитро влаштовує змову…
Прилетіла дощами вмита
І жбурляє грязюкою знову…
Сумно крапельки стукають в вікна,
Сіре небо плаче тугою
І вже в куртку стою я вдіта ,
Що ж ти осінь робиш зі мною…
Я не хочу тебе впускати
Ні в себе, ні в душу, ні в місто…
Не люблю твоє плаття картате
І твоє золоте намисто…
Не люблю я ті мокрі дороги
І сльозливі осінні смисли..
І твої у зморшках долоні..
І камін із качалкою-кріслом…
Світ вмирає, поволі уходить…
Затухають вогні і зорі,
Замирають під небом холодним
Безкінечні тьмяні простори…
Що робити під наступом смерті,
Чим самотність розпорошити?
Досить вірші писати відверті
Треба крила собі відростити…
Вийду в поле,
Розправлю крила,
Пробіжуся пожовклим степом
І злечу над ривчастим обривом….
Вирій кличе …. Вогнями… теплий…