З розпадом СССР складаeться нова форма свiту. До своєї державностi прийшов ранiше поневолений, майже 50-мiльйонний український народ. Виникнення такої масштабної потуги є безпрецедентним в iсторiї Європи, де на її сходi почав формуватися новий Центр Ареалу Свiтової Духовностi, який корiннями сягає у сиву давнину. У тiсному зв’язку з цим, безумовно, зростає значення її полiтичного i духовного центру – столицi України – мiста Киeва. Вiн за правом стає центром цього Нового Ареалу Свiтової Духовностi, на захiдному одламi якого межує з вiдомим i потужним духовним свiтом “Старого i Нового Свiтiв”, а на схiднiй окраїнi якого до нього впритул пiдходить ареал домiнуючого впливу Москви i Санкт-Петербургу.

Ще за часiв великого князя Київського – Володимира, Київ, а згодом, за часiв Ярослава Мудрого – Свята Софiя Київська – то осередки християнської культури i духовностi, навколо якого гуртувався не тiльки весь слов’янський свiт, але й долучалися iншi християнськi i не християнськi народи.

Високий рiвень духовностi українського народу, що з глибини вiкiв зберiгся i до сучасностi, вiдсутнiсть в України iмперських зазiхань на свободу i вiльний розвиток iнших народiв, якi є нашими ближчими чи дальшими сусiдами, викликає повагу i розумiння серед iнших народiв.

Формування цього Ареалу повiльно i владно заявляє про себе в розумiннi багатьох народiв i держав, що розташованi навколо України, що їх безпека i державнiсть, воля i розвиток, мир i спокiй прямо пропорцiйнi силі i могутностi Української держави. Вони ж бо розумiють – сильна i могутня Україна не допустить кривди, як щодо них, так i кривди з боку iнших неприхильних до їх державностi суб’єктiв мiжнародного права.

Україна, як велика держава, не претендує на територiї Бiлорусiї, Прибалтiйських держав, не прагне до гегемонiзму на Балканах i Закавказзi, до контролю над Чорноморськими протоками. Ця висока позицiя України є запорукою всебiчного розвитку духовностi, цивiлiзованих взаємовiдносин з народами країн, що iсторично розвивалися у тiсному зв’язку iз Давнiм Києвом, якi знаходили тепло, розумiння i пiдтримку українського народу у боротьбi за власну свободу.

Потужна економiчно i духовно Україна стає тим природним духовним осередком до якого горнуться сьогоднi всi свободолюбні народи Європи, Євразiйського простору, багатьох країн Америки i навiть Африки.

Це покладає на український народ велику вiдповiдальнiсть – забезпечення миру i спокою в цьому регiонi, сприяти утвердженню нових взаємовiдносин мiж державами, сприяти поглибленню їх духовностi та збереженню їх Незалежностi.

Внесок, здiйснений українським народом у боротьбi проти темних сил рабства i поневолення, за утвердження свiтла волi i свободи, у перемогу Об’єднаних Нацiй у Другiй Свiтовiй вiйнi, є тою гарантiєю, що мрiя народiв на досягнення безпечного i духовно розвиненого свiту не є безпiдставною.

Цю свою високу мiсiю – надiю народiв на безпечний свiт, свiт без насилля у всьому своєму багатствi, в основi якого лежить багатоколiрнiсть Божого творiння – свiту Добра i Духовностi – несе в собi наша “Мальовнича Україна”.

Утвердження Нового Центру Ареалу Свiтової Духовностi, цей величний прапор християнської любовi i свiтової мудростi, яку український народ поставив у центрi своєї держави – Софiї Київської – i зберiгав протягом вiкiв з часiв Київської Русi, вiн понесе через усi наступнi вiки в iм’я захисту свободи i волi, захисту свiтлої мрiї людського суспільства до справедливостi i щасливого майбуття всього людства.

Роман МАТУЗКО

Вперше опубліковано в газеті Міністерства оборони України
“Народна Армія” 16 липня 1997 р. з незначними скороченнями)