Доля українського козацького кіна в часи СРСР така сама скромна, як і доля висвітлення історичних звитяг та перемог самих козаків. Мало хто міг розповісти про звитягу козацького  українського війська та їхні перемоги, зокрема, під Конотопом, Оршею, Батогом. Показовим може бути такий факт, тепер вже давнього минулого. В Будинку кіно відзначались 60 роковини кіностудії імені Олександра Довженка. На вулиці – 1988 рік. Від Держкіно України виносять подарунок до ювілею – чудовий портрет Тараса Бульби. Всі його добре знають – він досі висить в кабінеті директора кіностудії. Традиційні слова віншування та подяки. Та раптом хтось із зали гукає: «А коли ж вже кінофільм буде про Тараса Бульбу?». На сцені, після невеличкої паузи хтось з очільників тодішнього українського кіна сором’язливо промимрив: «Коли сусіди не заперечуватимуть»…

От вони і заперечували взагалі право існування козацького кіна, доки не прийшла Незалежність. Але про це згодом.

А вивчивши історію цих дев’яноста років кіностудії нам вдалося з’ясувати наступне.

Першим козацьким фільмом кіностудії імені Олександра Довженка можна вважати стрічку «Богдан Хмельницький» 1941 року. Режисер – Ігор Савченко, автор сценарію Олександр Корнійчук. Фільм вийшов на екрани в березні 1941 року. По тому настала довга перерва в реєстрі вітчизняного козацького кіна. Вийшли, щоправда, фільм «Запорожець за Дунаєм», ця картина смішно та весело трактував запорожців, як таких собі нероб-п’яничок, хитрунів, як от Іван Карась. Тож не була ідеологічно небезпечною для існуючого ідеологічного устрою. На Кіностудії Довженка ця картина була створена 1953 року. За мотивами однойменної опери Семена Степановича Гулака-Артемовського.  написаної у1863 році. Режисер Василь Лапокниш, автор сценарію Максим Рильський. Варто згадати ще екранізацію «Запорожця за Дунаєм» 1937 року режисера та автора сценарію Івана Кавалерідзе, яка була знята на кінофабриці «Українафільм». В наш час режисери Микола Засєєв-Руденко та Оксана Ковальова у 2007 році зняли за власним сценарієм за мотивами опери музичну комедію «Запорожець за Дунаєм». Під час цього проекту режисер Владислав Таранюк зробив фільм «Запорожець за Дунаєм. Фільм про фільм».

Думаю, мало хто чув, а вірогідність того, що бачили ще менша – картину «Триста років тому» режиссера Володимира Петрова, за сценарієм Олександра Корнійчука, 1956 року. Цікаво, чи можливо десь її подивитись сучасному глядачеві? В анотації сказано, що фільм про «боротьбу українського народу з польськими гнобителями в 1648-1654 роках та воз’єднання України з Росією, що його проголосив Богдан Хмельницький на Переяславській Раді». За 60 років, що минули, ставлення до Переяславської ради добре змінилось, від того, якою її змалювував Корнійчук. Проте у фільмі задіяно було багато відомих авртистів того часу, зокрема Наталія Ужвій, Василь Лановий та інші, тож для істориків кіно фільм може бути цікавим саме як взірець їх акторської майстерності.

Несподіваним, веселим прочитанням класики виявився фільм Галини Шигаєвої за сценарієм Богдана Жолдака «Відьма» – музична комедія за повістю Григорія Квітки-Основяненка «Конотопська відьма». Дотепний Жолдак показав у сатиричному плані верхівку українського козацтва XV століття, їхні обмеженість, тупість та лінь. Так складається, що якби не було писаря і сотника, то не було б і відьми, бо вони не тільки «списують» все на неї, а й роблять все для її появи.

Найбільше козацьких фільм почали знімати після здобуття Україною незалежності. Зокрема, на першій незалежній студії в Україні – кіностудії «Рось» за сценарієм Богдана Жолдака  було знято фільм «Козаки йдуть». Фільм знімався на технічній базі кіностудії Довженка. Реживеср Сергій Омельчук, оператор Віталій Зимовецць, творча группа, актори теж були довженківці.

Сталося так, що після розпаду СРСР була ліквідована Науково-виробнича асоціація «Стевія» (філія Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків), яка придбала усі права на прокат фільму «Козаки йдуть». Тож фільм кілька років пролежав уже на сучасній «полиці». Не було ні того інституту, ні тих людей, які підписували угоду – вони на той час пішли з життя. Виникли складні проблеми з правонаступниками. Тож, щоб хоч якось люди змогли побачити картину «Козаки йдуть» було засновано фестиваль – народне кіно свято «Козаки йдуть». З цим фестивалем планувалося об’їхати всю Україну, оскільки студія мала  право на некомерційний, фестивальний показ цього фільму. Розпочали фестиваль з Луганську, зі «світанку України» і дійшли до Львіщини та Франківщини. Принагідно хочу зазначити, що до програми були залучені всі художні картин козацької тематики (їх було лише дванадцять), всі мультфільми Володимира Дахна «Як козаки…», та вісім документальних картин козацької тематики. Документальних фільмів якраз було багато і чимало хороших, проте ми вирішили вибрати лиш вісім кращих, щоб у програмі було представлено однакова кількість документальних та мультиплікаційних фільмів.

Отож до програми фільмів народного кіносвята “Козаки йдуть» увійшли всі новостворені фільми козацької тематики (наведені в алфавітному порядку):

1. «Вперед за скарбами гетьмана» (режисер Вадим Кастеллі, сценаристи Леонід Слуцький, Василь Трубай, Вадим Кастеллі, оператор Віталій Запорожченко, 1993 р.). Це сатирична комедія про події наших часів. Нащадок гетьмана Полуботка їде до Англії по козацьке золото.

2. «Гетьманські клейноди» (режисер Леонід Осика, сценаристи Сергій Дяченко, Леонід Осика,оператор Вадим Іллєнко,1993 р.). Фільм знято за повістю Богдана Лепкого «Крутіж». Дія відбувається в Україні одразу після смерті Богдна Хмельницького, коли 18-річний син гетьмана Юрко усунув од влади гетьмана Виговського. Прибічники Богдана Хмельницького намагаються допомогти його дочці Олені врятувати клейноди –  символи гетьманської влади та незалежності України

3. «Дорога на Січ» (режисер Сергій Омельчук, сценаристи Богдан Жолдак, Леонід Череватенко, Сергій Омельчук, оператор Віталій Зимовець, 1994 р., к/ст ім. О. Довженка за участі МПП «СТРОКУС»). За мотивами роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря». Про часи, які передували визвольній боротьбі під керівництвом Богдана Хмельницького.

4. «Козаки йдуть» (режисер Сергій Омельчук, сценарист Богдан Жолдак, оператор Віталій Зимовець, 1991 р., к/ст «Рось»). Україна-Русь кінця XV сторіччя. Несподівано зникає весь виготовлений на мануфактурах порох. Козаки під керівництвом Максима Тритуза збираються разом, щоб розшукати один з обозів, який везе порох на Січ.
5. «Молитва за гетьмана Мазепу» (режиссер, сценарист і оператор Юрій Іллєнко, 2001 р.). В основі сюжету — діалог «на ножах» історичних антагоністів — Петра I, що плюндрує Іванів саркофаг, та гетьмана Івана, який встає з могили, щоб оповісти своє життя, передусім таке, що пов’язане з боротьбою двох державців. Автор музики, композитор Вірко Балей, так сказав на неофіційному прем’єрному показі в Гарвардському університеті «…ідеться про фільм незвичайний, складний, шоковий, покликаний не розважати, а провокувати спочування, болючі рефлексії над драматичними екзистенційними дилемами українського буття. В Україні не було жодного показу по ТБ, не випущено на відео. Не продано за кордон. Лиш телевізійний канал ICTV показав фільм з обмеженням +16. Фільм було не рекомендовано міністром культури Росії для показу в Росії.
6. «Обітниця» (автор сценарію і режисер Василь Ілляшенко, оператор Сергій Борденюк, 1992 р., к/ст ім. О. Довженка і «ХХІ Вік»). Сучасний ліричний сюжет у фільмі химерно переплітається з ретроспекціями у історчне минуле, з філософським роздумами про багатостраждальну долю України.
7. «Поки є час» (режисер Борис Шиленко, сценаристи Станіслав Тельнюк, Борис Шиленко, оператори Віктор Політов, Вячеслав Онищенко,1987 р.). Пригоницький фільм розповідає, як козаки-побратими Павло і Петро виконали важливу місію – попередили Семена Палія про намір кримського хана йти ордою на Фастів і далі в Європу, на Чорногорію.
8. «Пропала грамота» (режисер Борис Івченко, сценарист Іван Драч, оператор Віталій Зимовець,1972 р.). Фільм знятий за мотивами однойменної повісті М. Гоголя. Героїчна народна комедія з лукавою усмішкою та запальним гумором розповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а потому – про їхнє благополучнее повернення в рідну Диканьку. Єдиний фільм, знятий раніше, але мало бачений глядачем, хоча вже став класикою жанру.
9. «Тримайся козаче!» (режисер Віктор Семанів, сценарист Євгенія Сацька, оператор Борис Михайлов,1991 р.). В авнтюрному сюжеті йдеться про двох козаків-побратимів, які вирушають до Криму, щоб врятувати сльських підлітків, викрадених розбіниками, які збиралися виростити з них яничарів.
10. «Чорна долина» (режиссер і сценарист Борис Шиленко, оператори  Аркадій Першин, Віктор Атаманенко,1993 р.). Масштабна кіноепопея за романом Юрія Мушкетика «Яса». Легендарний кошовий отаман Іван Сірко опинився сам на сам з могутніми ворогами, показано, як зрада закралась межи спільників, на карті — доля України.

Фактично, весь обсяг картин вищеозначеної тематики створено на кіностудії імені Олександра Довженка, або назележними студіями в коопроодукції з нею. Для інформації варто сказати, що лише два фільми були інших студій, це «Як козак щастя шукав» (режисер Борис Савченко, 1999 р., Одеська кіностудія) та «Енеїда» (режисер Володимир Дахно, 1991 р., студія «Укранімафільм»).

Сподіваємось, що майбутні фільми козацької тематики ряснітимуть в планах і кіностудії Олександра Довженка і інших студій. Бо тема цікава, героїчна та неосяжна. Нам відомо, що за сценарієм Богдана Жолдака знімається фільм «Конотоп» про надзвичайно звитяжну перемогу малочисельного гарнізону козацького містечка Конотоп над Московськиям військом. На сайті Володимира Войтенка «Сценарна майстерня» можна ознайомитися зі сценарієм сучасного козацького химерного роману «Пригоди козаків Марка та Харка» (аквтори сценарію Владислав Таранюк та Вадим Карпенко). Поза сумнівами, важливі для історії Укарїни звитяжні перемоги козацького війська незабаром доповнять та урізноманітять назвами нових фільмів цю скромну розвідку.

13/11/2018