І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Сьогодні Пентагон вкотре повторив цивілізованим країнам світу про те, що уважно стежить за дедалі більшим зближенням “росії” з “КНР”, яке все більше і більше нагадує процес їх “повного зливання”.

Саме тому нинішні зусилля та майбутні ініціативи США будуть стосуватись “росії”, навіть якщо орієнтація іде виключно на “КНР”, про що між іншим чітко зазначено в новій Стратегії національної оборони США (NDS або department’s North Star).

Щодо NDS, слід окремо нагадати, що вона була оприлюднена кілька днів тому, хоча зазвичай NDS приймається на початку року. Проте через вторгнення “росії” в Україну у Вашингтоні вирішили відкласти це аж до жовтня, щоб вона була більш актуальною та відповідала реальному стану світу після зазначеного російського вторгнення. Таким чином вважаємо за необхідно зазначити, про ключові теми NDS:

1. Жорстке стримування “КНР” – як єдиного конкурента, який має намір змінити міжнародний порядок і отримати дедалі більшу владу для цього.
2. Насильницькі спроби “КНР” змінити Індо-Тихоокеанський регіон і міжнародну систему відповідно до їх інтересів і авторитарних уподобань.

Для реалізації зазначеного в Пентагоні вже створена спеціальна оперативна група з вивчення військово-політичної діяльності “китаю”.

В той же час, “ росія” в зазначеному документі, на відміну від “китаю” позначається, як “гостра загроза”, яка не може і більш того не здатна системно кидати виклики проти США у довгостроковій перспективі.

Але, окремо підкреслюється, що саме російська агресія становить безпосередню негайну, різку й гостру загрозу інтересам і цінностям США, і безрозсудна війна “путіна” проти України, найгірша загроза європейській безпеці з моменту закінчення Другої світової війни, чітко показала це.

Довідково . Серед інших загроз виділяється: розширення ядерного та ракетного потенціалу Північної Кореї; просувається вперед Ірану в ядерній програмі, підтримка небезпечних збройних проксі та експорт безпілотників, які “росія” використовує для тероризування українських мирних жителів.

Тим часом, на тлі заяви Президента України щодо зроблених перших кроків для налагодження військової співпраці з Ізраїлем, щодо реалізації українського запиту на отримання пересувної системи ППО “Залізний купол”, Телеграм-канали українського сегменту активно розпочали розкручувати інформацію дискредитуючого характеру, що нібито Ізраїль не постачає Україні своє ППО та зброю, бо не хоче цим злити “росію”, бо інакше “кремль” йому не дозволить атакувати іранські терористичні підрозділи на території Сирії.

Цілком очевидно, що зазначені дії направлені проти заявлених кроків з боку Президента України, оскільки Ізраїль завжди голосує в ООН на користь Україні, надаючи розвіддані та іншу допомогу.

В той час, як надання ППО це окрема процедура, реалізація якої потребує концептуальних змін.

В цьому контексті, вкотре звертаємо вашу увагу на відсутність будь-якої людяності всередині автократичних систем: “китай”, Іран, “росія” союзники, але “кремль”, час від часу дозволяє Ізраїлю використовувати частину сирійського повітряного простору, що ним контролюється, щоб Ізраїль знищував військові підрозділи Ірану, який, повторюємо, є союзником “кремля”. На тлі чого виникає питання : що про це думає Тегеран, коли надає “росії” своє військове озброєння?

Але щоб відповісти на це питання, слід відповісти на питання: чому не дивлячись на пекельні санкції Іран досі має можливість: виробляти та постачати “росії” БПЛА; розвивати свою програму балістичних ракет, які є одні з найкращих, до речі, в регіоні? Звідки у Ірану гроші та технології на цю діяльність, що триває вже не перший рік?

Ще донедавна це було доволі риторичне питання, на яке сьогодні дає відповідь вищезазначена нова Стратегія національної оборони США – це “китай”. Аналогічно з Північною Кореєю. Аналогічно з “росією”.

Отже, як ми можемо переконатись , Тегеран ніколи не буде запитувати у “кремля”, навіщо той дав дозвіл Ізраїлю знищувати їх військовотерористичний потенціал в Сирії, оскільки всім цим процесом в цьому “театрі імені сі цзіньпіна” завідує “пекін”.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, у російському міністерстві агресії заявили про нібито завершення мобілізації. Так, за словами міністра “шойгу” в Україні вже понад 80 тисяч мобілізованих, загалом же набрали 300 тисяч осіб.

При цьому , указу “путіна” про завершення цієї так званої мобілізації досі не видано, а тільки це може бути свідченням справжнього завершення цього процесу.

Н а тлі зазначеного МЗС “китаю” все таки дає своє погодження на проведення “путіним” прямих переговорів з Україною та США.

Отже, є висока ймовірність того, що зазначений крок “ пекіна” є виразним продовженням наративного протистояння між “китаєм” та США, що відбулось в інформаційному просторі 27 жовтня.

Таким чином, “пекін” продовжує по-хамськи провокувати Вашингтон, чудово розуміючи, що він ніколи не сяде за стіл перемовин з “бучанським м’ясником”

ІІІ. Що стосується дій країн -союзників.

На тлі зазначеного, прем’єр-міністр Великобританії Ріші Сунак анонсував про розсекречення документів МІ6 щодо кремлівської агентури в Європі, включно з Україною. Одночасно з цим, МЗС Тайваню назвало Україну зразком наслідування, а ООН заявило про відсутність доказів щодо наявності біологічної зброї в України, незважаючи на всі звинувачення в цьому питанні з боку “росії”.

Зазначене демонструє, що Україна залишається в центрі уваги всього світу, оскільки своїм бажанням та стремлінням до самоочищення від прокремлівського політичного сегменту надихає ще й країни Європи та окремо Тайвань зробити теж саме.

Отже в ніякі безглузді російськи звинувачення по відношенню до України цивілізований світ більше не повірить.

ІV . Внутрішні суспільно-політичні події.

Разом з тим, економічна складова самої України, через руйнівні наслідки російської агресії продовжує занепадати. Так, за даними НБУ до кінця цього року інфляція прискориться до 30%, а економіка скоротиться на майже 32%.

Висновок.

1. На тлі політично-хамської поведінки “пекіна” проти політичних принципів Вашингтону, в Україні активізувався кремлівський сегмент, який намагається підірвати довіру до України з боку її союзників.
2. В той час, як самі союзники готові допомогти у викритті російських агентів впливу в Європі та в Україні зокрема.