І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Водоспад новин з Великої Британії продовжує дивувати світову спільноту. Якщо ж узагальнити всі повідомлення навколо відставки Бориса Джонсона з поста лідера Консервативної партії як у російській, так і в українській сегментах, а також у заявах офіційних і навіть неофіційних осіб “росії” цю подію зв’язують виключно з його активною позицією з питань війни в Україні, поставок зброї та санкцій проти “росії”.

З нашого погляду, це дуже російсько- та українсько-центричний погляд на ситуацію. Зі ЗМІ стало відомо, що приводом для відставки Джонсона стала серія скандалів. На нашу ж думку і глибоке переконання Борис Джонсон просто виконав свою функцію. Адже, у важкій ситуації, коли Британській Короні стало очевидно, що для впровадження “Брекзиту”, потрібна людина, яка готова йти напролом, на політичній арені з’явився Борис Джонсон. Його властивість йти на цей пролом виявилася також корисною і в подоланні ковідної кризи. Тепер же, коли всі “стіни” проламані імовірно прийшов час працювати, так би мовити тонко. Що стосується України та її військово-політичного противника “росії”, то по факту нічого не зміниться, оскільки консенсус консервативної партії не змінився, і як виявилося один із головних кандидатів на посаду Прем’єра – нинішній міністр оборони Бен Уоллес.

Варто відзначити: Бен Уоллес, професійний військовий, який не відрізняється багатомовністю, який оцінив агресивні дії “росії” в Україні як “дзеркальне повторення фашизму і тиранії нацистів”, а в розмові з російськими пропагандистами відкрито заявляв про готовність сприяти вступу України в НАТО.

Окремо зазначити, що ще 16 лютого Бен Уоллес попереджав про наступ російських військ і ще до вторгнення погрожував російському генералітету військовим трибуналом.

Отже, ми можемо стверджувати, що наразі відбулись певні події, які можна сміливо охарактеризувати, як перегрупування політичних сил для здійснення, на фоні загострення енергетичної кризи, військово-політичних контрударів по джерелу світової кризи.

Яскравим підтвердженням вірності нашого висновку, є реакція російського істеблішменту на те, що Джонсона на посту прем’єра з високою долею ймовірності замінить Уоллес: в “москві” назвали це – “дуже погана новина”.

Таким чином, – “зрада” на Британському фронті нам точно не загрожує. До того ж до осені в повній мірі буде вже сформований і запрацює військово-політичний союз “Україна-Британія-Польша-країни Балтії”.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників:

На тлі трансформаційних процесів, які зараз переживають європейські країни Нова Зеландія запропонувала реформувати ООН. Нова Зеландія вважає, що ООН не змогла належним чином відреагувати на рішення “росії” розпочати воєнні дії проти України, назвавши позицію – “морально неспроможною”.

Зазначена заява Нової Зеландії являється важливим чинником, який зміцнює позиції України у протистоянні російському агресору, а також в самій організації, оскільки в березні 2022 Президент України вже закликав країни ООН до цього.

ІІІ. Що стосується дій противника:

Тим часом, серед негативного треба відмітити, що не встигли переговори щодо ядерної угоди з Іраном вийти з глухого кута, як вони знов туди зайшли.

Іран різко почав висувати вимоги, що вийшли за межі ядерної угоди. В результаті чого, США вимушені запровадити нові санкції проти Ірану, спрямовані проти експорту нафти та нафтохімії до Китаю.

Зазначена поведінка Ірану є нічим іншим, як елемент спецоперації автократів зірвати доленосну для всього Світу поїздку 13 липня Президента США Джо Байдена на Близький Схід, де ядерна угода буде в центрі обговорень.

ІV. Внутрішні суспільно-політичні події які впливають на розвиток подій:

Тим часом, в Україні під впливом війни все-таки відбувається переоцінка цінностей. Зокрема, відмова від проросійської політики, від толерації проникнення російської культури та ідеології в усі сфери українського життя, від наївної і смертельно небезпечної віри в “братські народи”.

Так, тільки на 31-ому році своєї незалежності українське суспільство дозріло до розуміння того, що монумент присвячений 300-річчю возз’єднання України та “росії”, з нагоди 325-річчя Переяславської Ради в Переяславі треба знесли. Отже, колоніальне минуле продовжує нас контролювати.

Оскільки ми нарешті зрозуміли, що Українське майбутнє – це Європа, саме тому Україні варто звільнитись з під контролю і полону свого минулого. Війна створила багато підтримки та емпатії до України у Європі і це найкращий квиток у наше спільне майбутнє.

В той же час, повертаючись до результатів нещодавньої конференції в швейцарському місті Лугано, де обговорювалось питання реконструкції території України, нами було зафіксовано небувалий шквал критики в бік України, який зашкалював по всім показникам.

В ході детального вивчення ситуації, лідером критики української державності виявилася – Швейцарія.

Це саме та єдина країна в Європі де:

досі працює “Russia Tоday”;

не арештовуються активи російських олігархів;

переховується коханка “путіна” Аліна Кабаєва;

в кожній новині напередодні і після конференції в Лугано приписка про місце України в рейтингу корупції та глибоке занепокоєння щодо нашого корумповано-олігархічного майбутнього.

І поряд з цим розмірковування: “а чи не образиться “путін”, що в місті, яке так любить Кабаєва, вони влаштували конференцію з відновлення України”.

Отже розмірковуючи далі щодо швейцарського питання, а також аналізуючи ті трансформаційні процеси, які наразі переживає Європа, включаючи навіть прийняття нової стратегії НАТО, де Україні відведена особлива роль, ми прогнозуємо, що саме українська культура і ментальність буде концептуально змінювати Швейцарію як країну, в якій гроші пахнуть тільки до певної цифри.

ВИСНОВОК:

Щодо оцінки поточних намірів і дій держав:

Країни демократичного світу розпочали процес свого військово-політичного перегрупування, імовірно для нанесення відповідного “контрудару” або здійснення відповідної реакції на виклики енергетичної кризи, яка розпочалася на два місяці раніше.

США і Китай готується до проведення 8 липня попередніх перемовин на рівні міністрів і радників.