І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Перше, що сьогодні побачив західний виборець, коли відкрив новини про Україну: “Щонайменше десятеро мирних жителів загинули в результаті російських атак на Донбасі”,– “The New York Times”. Акцент – мирні мешканці, та фото, щоб показати читачу, якою ця війна є насправді.

Це не залишає жодного місця для російської пропаганди: “ми не воюємо проти цивільного населення”.

Тим часом, знову ж таки за версією “The New York Times” на Саміті “G20” в центрі уваги зустріч США з Китаєм. Ентоні Блінкен (Державний секретар США) не бачився з Ван І (друга людина в КНР після Сі) з жовтня минулого року.

З одного боку, ця зустріч – підготовка до телефонної розмови Сі – Байден. З іншого, розставлення бар’єрів для конкуренції двох держав.

Один з бар’єрів – допомога КНР “росії” зброєю або обходом санкцій. Поки цього немає, щонайменше зі слів США. Проте в будь-який момент ми можемо прокинутися та прочитати в брифінгу Держдепу, Пентагону чи Білого Дому перелік наданого. Це потягне за собою санкції на КНР.

Але постає питання: який відсоток ВВП напередодні холодної та “темної зими”, із загрозою рецесії, інфляцією, порушенням ланцюжків постачання готовий чи спроможний прийнятий перший, другий, третій пакет санкцій КНР?

Тому, свою підтримку “росії”, її глибину та наповнення, Сі буде міряти рівнем санкційної загрози, наближення до поразки “росії”, необхідності її рятувати та залученості США у війну.

І кожна така зустріч – це “прощупування” один одного наскільки далеко хто готовий зайти та якої відповіді варто чекати.

Але сьогодні весь Світ був охоплений шоком і гнівом: вбито екс-прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе. Політик отримав постріл в спину під час передвиборчої промови.

Важливо. Під час схожої вуличної промови в травні Сіндзо Абе звинуватив росію у підступному нападі на Україну та порадив японцям здобути урок з того, як героїчно захищає свою Батьківщину українська армія.

ІІ. Щодо визначення (уточнення) місця і ролі окремої країни в регіоні по відношенню до України.

Ганебний напад на Сіндзо Абе — і націю.

1. 1. Вже зараз можна стверджувати, що це вбивство справило на Японію як ефект землетрусу.

Особливо, враховуючи той факт, що це сталося перед виборами до верхньої палати парламенту (10 липня), а під час нападу Абе виступав із передвиборною промовою від імені Кей Сато, члена Ліберально-демократичної партії з Нари.

2. 2. Насильство з використанням вогнепальної зброї є рідкісним явищем в Японії. Обіг зброї в країні суворо контролюється.

Інформаційно. Для отримання права на дробовик проходить строк 13 років, протягом якого претендент навчається, проходить безліч перевірок, і лише потім може володіти зброєю, право на яке підтверджує кожні три роки. Кількість зброї в майже 130-мільйонній країні менша за один американський штат Алабама, де проживає 20 частина населення Японії.

Останній напад на політика загальнонаціонального рівня, що призвів до смерті, стався в 1960 році. Регіонального – в 2007.

3. 3. Сіндзо Абе обіймав посаду прем’єр-міністра протягом найдовшого терміну в історії Японії та був наймолодшим прем’єром в післявоєнній країні.

Довідково. Два терміни, з 2006 по 2007 рік і з 2012 по 2020 рік. У 2020 році він пішов у відставку через стан здоров’я.

4. 4. Його правоцентристська Ліберально-демократична партія домінувала в японській політиці з моменту свого заснування в 1955 році.

Абе запам’ятався Світу, серед іншого, “Абономікою”, намаганнями змінити пацифістську післявоєнну конституцію країни та агресивною зовнішньою політикою.

5. 5. Абе мав давні прагнення зміцнити армію Японії та подолати пацифізм, який домінував у післявоєнній політиці країни.

Абе прагнув перетворити націю, захищену американською ядерною парасолькою та зв’язану пацифістською конституцією, на більш наполегливу та міжнародно залучену силу.

Абе також прийняв закони, які дозволяли Силам самооборони Японії воювати разом із союзниками за кордоном, що розлютило Китай.

Навіть після відставки він продовжував наполягати на посиленні оборонних можливостей Японії, а після вторгнення “росії” в Україну запропонував Японії обговорити програму “спільного використання” ядерної зброї, подібну до програми членів НАТО.

6. 6. В зовнішній політиці Абе спирався на давній безпековий альянс Японії зі Сполученими Штатами. Остерігаючись напористого Китаю, він розвинув тісні зв’язки між Японією, найбагатшою демократією Азії, та Індією, найбільш густонаселеною країною регіону.

Абе був сильним прихильником “четвірки” — неформального зібрання Японії, Індії, Австралії та Сполучених Штатів, яке є противагою Пекіну.

Він також об’єднав зусилля з Австралією, щоб врятувати велику регіональну торговельну угоду після того, як адміністрація Трампа вийшла з неї. Абе був сильним політиком на зовнішній арені. Вбивство викликало водоспад реакцій від політичних лідерів нинішніх та колишніх майже всіх країн світу, включаючи трьох останніх президентів США.

7. 7. Будучи прем’єр-міністром Абе наполегливо працював над тим, щоб привести історично напружені відносини між Пекіном і Токіо до більш рівномірного стану.

Але в останні місяці Абе став особливо гучним критиком зростаючої агресії Пекіна в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Цього року Абе закликав США відмовитися від політики стратегічної неоднозначності щодо Тайваню та взяти на зобов’язання захищати острів у разі нападу КНР.

Центральні ЗМІ Китаю “The Global Times” називав Абе “головним антикитайським політиком Японії”.

У грудні минулого року Абе заявив на форумі, що “надзвичайна ситуація на Тайвані є надзвичайною ситуацією в Японії” і що Японія та Сполучені Штати не зможуть залишитися осторонь, якщо Китай нападе на Тайвань.

В нещодавно опублікованому коментарі у “Los Angeles Times”, Абе закликав США чітко дати зрозуміти після вторгнення “росії” в Україну, що вони захищатимуть Тайвань від будь-якої спроби вторгнення з боку Пекіна.

ЙОГО ЖОРСТКА ПОЗИЦІЯ ВИКЛИКАЛА ГНІВ ПЕКІНА.

Отже у підсумку до другого розвідку ми зазначаємо, що вбивство одного із найвпливовіших післявоєнних лідерів країни та яструбиного політика, Сіндзо Абе, може суттєво змінить пацифістську політику Японії.

Однозначно це терористичний акт проти японської нації.

Залишилось лише відповісти на питання: якій країні це вигідно? Особливо зараз в цей часовий період: проведення зустрічі “G20”; перемовин Сі з Байденом, а також довгоочікуваної поїздки Президента США на Ближній Схід.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників:

Тим часом, на Саміті “G20” (на рівні міністерств) США мали можливість в присутності інших країн, прямими і не дипломатичними словами висказати представнику “росії” що “Україна – не її країна”, вимагаючи розблокувати експорт українського зерна. Інші країни теж засудили неадекватну поведінку “росії”, яка остаточно перетворюється на “країну-агресивного ізгоя”.

Отже, “лавров” фактично був скунсом, якого уникали багато, хоча й не всі. Блінкен виступив ініціатором бойкоту і до нього приєдналися його колеги з “G7”. Міністри закордонних справ країн “G20” не зробили звичайного групового фото, бо кілька західних лідерів відмовилися сфотографуватися з “лавровим”. Західні дипломати також відмовилися йти на вечерю, оскільки там був присутній “лавров”.

Важливо. Але, скунсом він був не для всіх. Міністри КНР, Індії, Бразилії, Туреччини, Аргентини та Індонезії не вважають, що після вторгнення все не може бути як раніше, та обговорювали з “лавровим” на двосторонніх зустрічах свої економічні питання.

На додачу до цього, Казахстан прийняв тверде рішення вийти із угоди Співдружності незалежних держав (СНД) 1995 року.

ІV. Що стосується дій противника:

Тим часом, на “росії” активи щонайменше 47 транснаціональних компаній, включно з Британським газовим гігантом “BP” і авіабудівною американською кампанією “Boeing”, ризикують бути конфіскованими російським урядом.

Таким чином, “росія” намагається адаптуватися до нової реальності як “корпоративний пірат”. Отже, “путін” використовує загрозу експропріації або конфіскації активів як частину свого плану “дотримуватися своєї звичайної схеми розколу союзників”.

У цьому випадку російський диктатор намагається вбити клин між корпоративним і державним секторами, оскільки він усвідомлює, що компанії можуть діяти незалежно від своїх урядів і часто будуть діяти егоїстично, якщо їм загрожують.

Також загострюється ситуація навколо поїздки 13 липня Президента США до Близького Сходу для зустрічі та підписання угоди з Главою Світового нафтового картелю “ОПЕК”. Оскільки головним козирем Білого Дому є “ядерна угода” з Іраном, останній вдається до саботажу щоб уникнути її підписати. А сьогодні, ще й розпочав військові навчання у Каспійському морі під назвою “Тривала безпека 1401”.

1. Внутрішні суспільно-політичні події:

В Україні законодавчий орган центральної влади прийняв рішення достроково припинити повноваження нардепа Новинського. Не дивлячись на те, що Новинський самостійно вирішив піти, таке рішення Верховної Ради є важливим чинником, оскільки він являється характерним представником кремлівських політичних проєктів. Те, що такий статусний “кремлівський екземпляр” покинув Верховну Раду є свідченням того, що “кремль” втрачає контроль над законодавчою владою в Україні. Для продовження диверсій, Новинський переходить працювати в глибокий ментальний тил української громадської свідомості – “попом” московського патріархату, куди до цього перейшов працювати йому подібний політичний фрік – Добкін.

Отже “кремль” почав зосереджувати або законвертовувати свої активи в окультно-релігійній організації “московський патріархат”.

ВИСНОВОК:

Країни демократичного світу розпочали процес свого військово-політичного перегрупування, імовірно для нанесення відповідного “контрудару” або здійснення відповідної реакції на виклики енергетичної кризи, яка розпочалася на два місяці раніше.

“Росія” вдається до самостійних і некерованих з Пекіна кроків, щоб зірвати перемовини між США та Китаєм