І. Що стосується дій країн – супротивників:

За повідомленнями “CSIS China Power Project” (“Китайський енергетичний проєкт CSIS”) “пекін” зараз перебуває в стані готовності офіційно сформувати та оголосити про створення альянсу сил під своїм головуванням.

Тут варто зазначити про те, що “китай” здебільшого завжди уникав офіційних альянсів, навіть коли мова йшла про енергетику, економіку чи культуру. Саме тому, зазначена інформація потребує уваги, оскільки в сучасних умовах новостворений альянс буде мати ознаки військово-окупаційної концепції.

Довідково. 4 лютого, всього за кілька тижнів до того, як “росія” вторглася в Україну, “сі цзіньпін” і “путін” зустрілися та оприлюднили історичну спільну заяву, в якій підкреслили, що двостороннім відносинам “немає меж” і що “немає “заборонених сфер співпраці” між ними.

Цілком однозначно, що до зазначеного альянсу увійде “росія” та “КНДР”, оскільки обидві країни та їх лідери особисто підтримують не тільки основні інтереси “китаю”, але й особисто “сі цзіньпіна”.

Довідково. Окрім Тайваню, “москва” та “пхеньян” підтримує “драконівську” політику “пекіна” щодо Гонконгу, Тибету та Сіньцзяну , та навіть підтримують китайськи претензії щодо спірних островів Сенкаку/Дяоюйдай, на які претендує Японія.

“Китай” завжди відповідає взаємністю, підтримуючи або не виступаючи проти діяльності та претензій “росії”. Так, “пекін” здебільшого уникав критики російської військової діяльності в Чечні, Грузії, Сирії та Україні, а також мовчазно став на бік претензій “росії” щодо Курильських островів, які Японія оскаржує.

Щодо решти автократичних країн, то виникають питання, оскільки одна справа, так би мовити, не офіційно підігрувати агресору, і зовсім інша, коли під цим підписатися. Тим паче, хто краще за автократа розуміє психологію автократизма, коли: поняття “міра влади” взагалі відсутня.

Довідково. Для більш глибокого розуміння складності у прийнятті рішень, а також “анатомії” сучасного світового протистояння автократії проти демократії наводимо приклад взаємовідносин між США та Іраном, коли: 1. Іран – держава-терорист. 2. США: намагаються укласти з ними угоду, обмінюються полоненими, не ліквідовують лідерів Ірану; 3. Іран: виготовляє БПЛА, якими ділиться з “росією”, розробляє ядерну зброю, продає нафту “китаю”.

У підсумку до цього зазначаємо про наступне: по-перше, “китай” розуміє, що час, як ніколи грає проти нього; по-друге, розкол автократичного клубу в червні призвів до втрати комунікації між автократами, в результаті чого, “китай” після Тайваню отримавши удар залишився без фактичної підтримки своїх одноплемінників; і по-трете, “пекін” в кінці кінців намагається зрозуміти з ким він далі продовжить свою агресію.

Тим часом, за повідомленнями ГУР МО України “кремль” зараз намагається започаткувати так звану “промислову мобілізацію” своїх оборонних підприємств шляхом внесення змін до державного оборонного замовлення враховуючи санкційні обмеження.

В той же час, активізувалось інформаційне поле навколо всім відомих проросійських політичних фриків: “шредера” і Трампа. Так, перший раптом забажав повернути собі пільги канцлера, які в нього відібрали за зв’язки з “кремлем”, а другий через ці ж зв’язки ризикує опинитися у в’язниці, оскільки перед тим як покинути Білий Дім викрав купу секретних документів.

В рамках зазначеного, варто відмітити раптову заяву Президента Сербії Александара Вучича, який на тлі ймовірного майбутнього арешту Трампа в інтерв’ю американським ЗМІ заявив, що йому набридло, що його називають “маленьким путіним”, який має намір здійснити агресію проти сусідів своєї країни на Балканах.

Довідково. Вучич в інтерв’ю прямо так і зазначив, далі пряма мова: “Я майже два метри, а це майже 6 футів, а “путін” має зріст не більше 5 футів, хоча точний зріст делікатна тема для “кремля” і залишається секретом.

Припускаємо, що це пов’язано з тим, що під час обшуку маєтку Трампа американськи спецслужби знайшли компрометуючи матеріали на “путіна” та його маріонеток. Ймовірно, саме тому пан Вучич зараз заявляє про відсутність у нього намірів підривати Балкани зсередини.

Одночасно з цим, варто відмітити публікацію Центру соціології релігії та соціокультурних процесів “росії” з опитування населення “росії” щодо їх відношення до РПЦ. Так, за цими даними російський центр офіційно визнає те, що росіян які довірять РПЦ як соціальному інституту знизилось майже в два рази, з 55% до 28%. Більш того, РПЦ вже не довіряють навіть так звані “віруючі” росіяни.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників:

Важливим і показовим чинником як для України так і для всього цивілізованого світу є рішення Президента Туреччини зустрітись з Президентом США з метою відновлення програми з постачання винищувачів F-16, яка була припинена після того як Туреччина почала закуповувати російські ЗРК С-400.

Показовість чинника полягає в тому, що Реджеп Ердоган після успішної української атаки по російській авіабазі в окупованому місті Саки, особисто переконався у повній неспроможності зазначеного зенітного комплексу відбивати ракетні атаки.

Таким чином, повернення Туреччини до проєкту з F-16 надасть нашим союзникам, зокрема США більше важелів впливу на Анкару, особливо в питанні її комунікації з “кремлем” і особисто з “путіним”.

На додачу до цього зазначаємо про те, як Вашингтон продемонстрував світу, що отримав сигнал від Туреччини, а саме через шлях висловлювання подяки Збройним Силам України, коли за шкалою від нуля до десяти ефективність Збройних Сил України Пентагон оцінив у 12 балів, окремо зазначивши, далі пряма мова: “вони знайшли способи зробити те, що ми, за можливе ніколи не вважали.

Таким чином, Збройні Сили України продовжують залишатись єдиним суб’єктом політичної державності України.

IІІ. Внутрішні суспільно-політичні події:

В той же час, Міністр оборони України ініціює звернення до країн-учасниць “Рамштайн” щодо надання експертів для роботи над притягненням до відповідальності російських воєнних злочинців.

Висновок.

“Китай” невпевнено формує офіційну коаліцію, оскільки входження в неї тільки “росії” і КНДР лише ще більше дискредитує “пекін” в очах інших автократів.