І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Як не дивно, але головним акцентом доби стала заява кремлівського фріка німецького походження, екс-канцлера Герхарда Шредера, який заявив, що не цурається “путіна” і що навпаки вважає за політичну необхідність вести з ним діалог. Заяви Шредера завжди відображають побажання “москви”. На цей раз у Шредера два послання: Перше: військового рішення бути не може, а отже треба думати не про постачання озброєнь Києву, а про переговори. Друге: “путін” зацікавлений у переговорах і з ним треба говорити.

Більш того, зазначена заява знайшла свій розвиток у низці світових ЗМІ серед яких “Washington Post” і “Politico” які розмірковували щодо вірності тактики Білого Дому не вступати в контакт з “кремлем”.

Важлива заява. Головний дипломат США Ентоні Блінкен: “Ми не бачимо жодних ознак того, що “росія” готова до змістовної дипломатії. Низка інших країн співпрацювали з “росією” і вони теж повідомляють про те саме.

Отже, у підсумку до цього варто нагадати, що Адміністрація Байдена з самого початку діяла правильно та чітко:

1. 1. До вторгнення різними каналами запрошувала “росію” на перемовини про що засвідчує заява Президента Франції, який підтвердив, що у “путіна” була можливість зустрічі з Байденом, але він обрав війну.
2. 2. Попереджала, що після вторгнення шлях до перемовин буде закритий без деескалації та перемовини “з пістолетом біля скроні” ніхто вести не буде.
3. 3. Залишила відкриті канали зв’язку на інших рівнях (Міллі, Остін, Салліван) для управління ескалацією та актуальних оцінок.

Тобто їх поведінка є послідовною, передбачуваною та максимально логічною: готові до дипломатії – “приберіть пістолет”. Бо якщо ви навіть цього не готові зробити, значить розраховуєте вийти з перемовин отримавши поступки. А це вже не перемовини, а умиротворення. І варто лише почати про це говорити, щоб потрапити в кремлівську пастку.

Україні варто зрозуміти, що “кремлю” вкрай потрібно інституціоналізувати США у цій війні як суб’єкта.

США В РОЛІ СТОРОНИ ПЕРЕМОВИН –

“кремль” ДОСЯГАЄ СВОЇ ЦІЛІ.

А ДАЛІ: АБО ПОСТУПКИ, АБО НАРАТИВ

“ПРОТИ “росії” ВОЮЄ США”.

Поступки дорівнюються умиротворенню, а це чіткий сигнал кожному агресору, що за порушення міжнародного порядку можна отримати винагороду.

Тому, навіть дивлячись на питання перемовин без емоцій, стратегія адміністрації Байдена – вірна та веде Україну до перемоги. Що б там не говорили десятки “поважних експертів” західним виданням.

Також вважаємо за необхідність сказати, що у війни “росії” проти України є одна цікава особливість: щоразу, коли російський наступ на фронті починає пробуксовувати, на сцені з гучними заявами з’являється найвідоміший лобіст інтересів “кремля” в Європі Герхард Шредер.

Отже, заява Шредера – гарний показник якісної перемоги Збройних Сил України над кількісним показником російсько-окупаційних військ на полі битви.

В той же час, якщо Білий Дім і Збройні Сили України у глобальній битві наративів впевнено перемагають “росію” і Китай, то ЄС в цьому питанні явно відстає. Зазначений висновок зробив Головний дипломат ЄС Жозеп Боррель. Так, Борель відкрив інформацію, про те, що багато учасників “G20” досі відмовляються прямо назвати “росію” – агресором.

Цитата Жозепа Борреля: “глобальна битва наративів у самому розпалі, але ЄС у ній поки далеко не у виграші і знаходиться на першому рівні, а саме: спростування російської пропаганди”.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників:

Тим часом, як нами було передбачено в попередніх інформаційних матеріалах на парламентських виборах в Японії політичні сили, що виступають за зміни до Конституції, які просував вбитий екс-прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе, набирають комфортну більшість.

Це наддасть Фуміо Кісіда (Прем’єр-міністр Японії) достатні повноваження, щоб керувати як внутрішньою, так і зовнішньою політикою країни.

Перший пріоритет програми Кісіда – посилення обороноздатності Японії. Враховуючи, що Кісіда займав жорстку позицію щодо “росії”, такі результати голосування свідчать про підтримку цього курсу виборцями.

Другий пріоритет – зміцнення економічної безпеки Японії.

Третій – нова оборонна стратегія, що передбачає збільшення витрат на оборону та включення до Стратегії національної оборони “контрударного потенціалу” для стримування.

Отже, Японія фактично стає лідером і країною-форпостом в Індо-Тихоокеанському регіоні, яка буде призупиняти наміри Китаю захопити будь-яку ініціативу.

В розвиток теми щодо Індо-Тихоокеанського регіону Держсекретар США Ентоні Блінкен, після “G20” здійснив візит до Таїланду. Зазначене черговий раз підтверджує, що США через Індо-Тихоокеанську економічну структуру намагається вирішити найважливіші фактори економіки ХХІ століття, серед яких: цифрова економіка, яка стає все більш важливою; безпечні ланцюги поставок; нові технології.

Одночасно з цим, Вашингтон допомагає Європі угамовувати Угорщину, яка час від часу відкрито гадить зовнішній політиці Євросоюзу. Так, США розпочали роботу щодо розірвання податкової угоди з Угорщиною, яка діяла 40 років. Сьогодні корпоративний податок в Угорщині складає 9%. Для порівняння, до укладання податкової угоди з США він був 50%.

ІII. Що стосується дій супротивника:

На “росії”, тим часом фіксуються перші ознаки вже внутрішнього дефолту, тоді коли держава не може виплачувати свої борги по внутрішнім зобов’язанням. Символічно те, що першою ластівкою виявився газовий монополіст “Газпром”, який за повідомленнями “Bloomberg” вже перебуває на межі банкрутства.

В цьому питанні Білорусь не відстає від свого стратегічного партнера, яка теж чекає оголошення дефолту через рішення платити по єврооблігаціям не в доларах, а в білоруських рублях на рахунки в “Беларусбанку” (дані міжнародного агентства “Fitch”).

1. Внутрішні суспільно-політичні події:

В Україні тим часом, олігарх Рінат Ахметов, “бізнес” якого глибоко інтегрований в економічну систему нашої держави заявив, що нібито змушений вивести свою кампанію з медійного бізнесу на користь держави.

Звичайно, з однієї сторони це позитивний чинник, коли олігарх з неоднозначними політичними поглядами, але явно не чітко проукраїнськими, позбувається можливості медійно впливати на свідомість українського суспільства. Але з іншої сторони, зазначене питання потребує додаткового вивчення, оскільки такі рішення олігархів завжди є предметом торгу. Але в будь-якому разі це нова сторінка у відносинах держави та бізнесу.

На тлі зазначеного, черговий раз варто зауважити, що Захід перед Україною поставив завдання обрати очільників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро. Від цього залежать обсяги допомоги нашій країні, зокрема – оборонної. Без реформованої мережі антикорупційних органів не зайдуть в Україну і приватні інвестиції. Отже Захід може обмежити допомогу Україні.

В той же час, серед позитивного окремо можна відмітити рішення Президента України розглянути петицію щодо запровадження обов’язкового іспиту для отримання громадянства України.

ВИСНОВОК:

1. 1. Збройні Сили України і Білий Дім в своєму союзі домінують як на полі битви так і в інформаційному просторі.
2. 2. CША і Японія як лідер укріплюють своє положення в стратегічно важливому регіоні ХХІ століття – Індо-Тихоокеанському регіоні.
3. 3. “Китай-кремль” продовжують наполягати на політиці умиротворення.
4. 4. Україна терміново потребує реформованої мережі антикорупційних органів.