І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що Збройні Сили України очікують ракети на “300 кілометрів”. Це саме те, про що ми вчора зазначали: черговий сеанс ракетного терору з боку “росії” лише прискорить передачу “ATACMS” українській армії. Перший крок уже зроблено: вищі чиновники України порушили це питання до рівня публічної площини, а це означає, що частина істеблішменту в США вже дала принципову згоду і тепер очевидно точаться дискусії.

Тим часом, приїзд Джо Байдена до Ізраїлю викликав титанічний поштовх у створенні нового партнерства між такими країнами як: Індія, ОАЕ, США та Ізраїль. Нове партнерство під назвою “I2U2” – це те, що однозначно не сподобається КНР, “росії” та Ірану.

Нове партнерство – це сміливий крок Сполучених штатів об’єднати Індо-Тихоокеанський регіон з Близьким Сходом та підтвердити цьому регіону, що Сполучені Штати дійсно повернулися й віддані його безпеці та процвітанню.

На першому ж саміті Яїр Лапід (прем’єр-міністр Ізраїлю) зазначив, що той хто зрозуміє, що ми живемо в новому світі з новими викликами, процвітатиме і розвиватиметься в майбутньому. Хто ж не зрозуміє цього, залишиться осторонь і занапаститься.

3. Напрямки, на яких буде зосереджена співпраця “I2U2”: продовольство, кліматично розумне сільське господарство, сонячна та вітрова енергія, зберігання енергії, дослідження та розробки, охорона здоров’я та космос.

Лідери зійшлися на тому, що весь світ вирішує питання, пов’язані із продовольчою безпекою. Саме продовольча безпека буде головним питанням в Африці, Латинській Америці, Східній Азії та, звичайно, на Близькому Сході.

Також лідери зазначили, що після початку війни в Україні кожна із країн стикається з кризою на місцевому рівні.

Таким чином, ця група країн цікава тим, що – ці чотири дуже різні країни, але коли вони почали говорити, стало ясно, що у них одні цілі одна з яких – мирна і стабільна Україна і Україна як суб’єкт регіонального впливу.

На нашу думку, цей квартет є правильною моделлю комунікації Індо-Тихоокеанського регіону з Близьким Сходом, коли останній в обмін на сучасні технології забезпечить своїх нових партнерів енергетичними ресурсами. В результаті чого, “росія”, Китай, а тепер вже і Іран залишаться осторонь. А значить, якщо повернутись до слів прем’єр-міністра Ізраїлю: занапастяться.

4. Кожна країна отримає з цього партнерства своє:

Ізраїль – зміцнення стосунків з ОАЕ та протидія Ірану;

Індія – зміцнення торгівельних відносин з ОАЕ та розвиток – з Ізраїлем.

ОАЕ – безпека та нові економічні проекти.

США – об’єднання світу та зменшення впливу КНР і “росії” в регіоні.

Україна – мир, стабільність і суб’єктність регіонального впливу, особливо в частині того, що Індія розглядає Збройні Сили України як майбутніх консультантів щодо захисту своєї територіальної цілісності.

Свідченням того, що “росії” це вже не подобається, є застосування нею стандартної пропаганди та брехні. На тлі того, що країни нового партнерства “I2U2” почали знаходити вихід з продовольчої світової кризи, “кремль” знову почав розповідати лідерам країн, які постраждали найбільше від продовольчої кризи, що це все санкції Заходу не дозволяють їй експортувати продовольство.

Найяскравіший приклад (і урок для України): розмова з Президентом Сенегалу, коли на саміті ЄС йому пояснили, що причина не в санкціях. Він ніби все зрозумів. Полетів до “путіна” на зустріч, і, приїхавши звідти, знов почав розповідати, що винен Захід.

Аби припинити кремлівські спекуляції США видали окрему роз’яснювальну довідку. Але достатньо прочитати оригінал повідомлення Міністерства фінансів США, а не його вільний переказ, який шириться просторами українського інтернету, і все стає на свої місця. США не вводили санкції проти продовольства, але зробили такий механізм, щоб африканські країни, Близький Схід та Азія, які є споживачами російського продовольства, могли розраховуватися за нього в доларах, а не рублях чи юанях. Отже, ні про яке послаблення або зняття санкцій мова не йде.

Водночас, в цій історії з санкціями на продовольство український інформаційний простір вкотре став на бік російської пропаганди, яка після того як США викрити російську брехню та припинити маніпуляції, запустили фейк, що Вашингтон зняли санкції з продовольства. Таким чином, український інформпростір не розібравшись почав транслювати російську брехню. І це є черговим уроком для нас за 8 років війни.

II. Що стосується дій супротивника:

Тим часом, в “кремлі” розпочались посадові перестановки. Вже стало відомо, що “путін” замінив очільника так званого “роскосмоса” та міністра промисловості. Додатково до цього, російський диктатор провів оперативну нараду своєї “радибезпеки” де обговорювали нібито поточну ситуацію в регіонах “росії”.

Довідково. Звільнення “рогозіна” укладається у загальну логіку поведінки гравців на біржі: при поглибленні кризи інвестори позбавляються ризикованих активів. “Рогозін”, безумовно, ризикований політичний актив, такий собі “жириновський”, але не в парламенті, а всередині виконавчої влади. У мирний час блазня та політичного призначенця можна було терпіти. У воєнний час це стає надто дорогим насолодою. Загалом усі перестановки свідчать про переведення економіки “росії” на мобілізаційні, військові рейки.

Раніше нами було зазначено та наведено факти того, що енергетична криза в Європі розпочалась на два місяці раніше, аніж того очікували країни Європи. А зараз, ще й Президент США перебуває з доленосним візитом на Близькому Сході де почали фіксуватись перші позитивні результати для вирішення цього питання. Отже, з великою долею ймовірності, засідання “кремлівської радибезпеки” (оксюморон) було направлено на “розгойдування західного човна” аніж на обговорення поточної ситуації в регіонах.

В той же час, користуючись нагодою, варто розкрити це питання, оскільки трохи загадковою представляється стратегія “путіна” з постійної ставки на “правих” у Європі та Америці для “розгойдування” Заходу.

Свідомо зробивши вибір на користь спонсорування правих радикалів від Угорщини і Франції до Великобританії та Америки, “путін” досягає зрозумілих цілей: внесення сум’яття до консолідованої позиції західних країн, ініціювання внутрішніх криз, створення агентів впливу.

Але завжди виникало питання: чому праві, а не ліві сили?

Здавалося б: 1. Ліві сили традиційно орієнтовані на “росію”; 2. Пропагандистська підтримка лівих проти правих куди краще вписується в наратив “росія бореться з фашистами”, ніж навпаки; 3. Ліві куди більш налаштовані на співпрацю у разі перемоги, праві сили націоналістичні і, прийшовши до влади, орієнтуватимуться на настрої всередині країни (найчастіше – не проросійські).

Однак “путін” наполегливо ставить на правих, і, хоча це створює очікувані проблеми в західних країнах, але вони не настільки ефективні.

Приклад. Незадовго до війни з Україною лише одна група великих європейських політиків намагалася публічно перешкодити допомозі Україні – 13 членів британського парламенту від Лейбористів які підписали лист, суть якого зводилася до “не все так однозначно” і “НАТО винне у провокуванні конфлікту”.

Отже, за нашими спостереженнями, вкрай ліві сили в Європі підтримують дії “путіна” більше за інших. Для них поразка України — бажаний результат, здатний підштовхнути кризу капіталістичної (американської) моделі світоустрою та привести їх до влади.

Таким чином, рішення “підривати” Захід праворуч, а не ліворуч – одна з головних помилок путінської довгострокової стратегії на користь України.

Повертаючись до причин термінового скликання “путінської радибезпеки” припускаємо, що серед питань було також питання “Газпрому”, який за інформацією від “Bloomberg” вже перебуває на межі банкрутства, а видобуток газу в “росії”, на сьогодні, впав рекордно в історії “Газпрому”.

Отже, “росія” в своєму стремлінні нагадити всьому світу – гадить собі, коли доведе ситуацію зі своїм “Газпромом” до того, що вже не зможе забезпечувати природнім газом навіть своїх внутрішніх споживачів.

Довідково. Відключення газу європейським країнам відправило газову промисловість “росії” у штопор. Зупинивши майже всі газопроводи, що ведуть до Європи і залишивши лише невелике прокачування українським маршрутом, “Газпром” змушений глушити виробництво на родовищах-гігантах зі швидкістю, якої статистика не бачила жодного разу за 33 роки сучасної історії компанії.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників:

В рамках процесу “послаблення та зняття санкцій, умиротворення та зливу українських інтересів” (так чомусь думає український інформаційний простір) ЄС запроваджує додаткові санкції проти “росії”, а також заходи для посилення існуючих санкцій. Зазначеними діями Європа демонструє готовність прийняти кремлівський енергетичний удар демонструючи свою єдність.

Довідково. В продовження теми російського “радбезу” і санкцій ЄС: Таблоїд китайської компартії в буквальному значенні вибухнув від гніву. Висновок у статті автори роблять такий: “Санкції проти “росії” не є правильним способом зупинити конфлікт. Українська криза це вина самих українців.

Також, це є ще одним підтвердженням того, що “путін” на засіданні свого “радбезу” обговорював саме “європейське питання”.

Тим часом, Президент США прибув до Саудівської Аравії. Історична подорож для об’єднання цивілізованого світу проти автократії триває і набирає оборотів. Байден організував суботню зустріч лідерів Ради співробітництва Перської затоки — Бахрейну, Кувейту, ОАЕ, Катару, Саудівської Аравії та Оману.

V. Внутрішні суспільно-політичні події:

Тим часом, в Україні петиція щодо заборони видавати повістки на блокпостах, заправках та просто на вулиці набрала необхідних 25 тисяч голосів, щоб її розглянув Президент України.

Висновок:

1. Байден зазначив, що гіршим за Іран може бути тільки Іран з ядерною зброєю. Про “росію” так не скажеш, бо гірше за “росію” нічого вже бути не може.

2. Зближення США з Саудівською Аравією відкривають нову сторінку історії світового порядку.

Отже попереду нас чекає нові союзи, нові партнерства, нові проєкти і нові викриття, які так чи інакше будуть сприяти перемозі і розвитку української демократії, навіть через допущені помилки і прорахунки.