І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Одна з головних подій найближчих днів – зустріч найвищих чиновників комуністичної партії Китаю в Бейдайхе. Ключове питання: хто увійде до наступного складу постійного комітету політбюро партії, який буде оголошено на 20-му з’їзді КПК у жовтні, та хто буде правою рукою Сі в наступний п’ятирічний термін.

Також, окремо буде вирішуватись подальша політична доля прем’єра Лі Кецяна, якого звинувачують у провалі “технологічного прориву” КНР у світі та глави Міністерства державної безпеки (Гоаньбу) Чень Веньцина, якому дорікають у пробої безпекової системи Китаю куди входить і державна машина китайської пропаганди.

Це важливий чинник для демократій. Оскільки, перезавантаження джерела агресивної світової експансії призведе до певного призупинення китайського впливу  на всіх учасників протистояння, враховуючи також те, що КПК зараз переживає  не найкращі свої часи і технологічний та кадровий голод теж тому причина. Тим паче,  в інформаційному просторі все частіше і частіше пліткують, що Сі може відмовитися від ролі президента, щоб залишитися генсекретарем КПК та головою Центральної військової комісії.

Тож в розрізі останніх подій та наслідків після яких Китай утратив своє домінування в ряду регіонів це цілком ймовірно. Також важливим показником рейтингового падіння Сі є фіксація фактів згортання програми “BELT AND ROAD INITIATIVE” 

(“Один пояс, один шлях”).

Слід вкотре нагадати, що ще кілька років, ба більше того ще півроку тому весь світ спостерігав, включаючи і Україну (хто – із захопленням, хто – з жахом) за цією глобальною комплексною програмою Китаю з економічної колонізації країн третього та, місцями, другого світу.

Китай щедро оплачував інфраструктурні проекти в 70-ти країнах світу та фактично скуповував ці країни: будував залізниці, аеропорти, мости та дороги (в кредит)  в Африці, Східній Європі, Середній Азії, повільно влазив у Латинську Америку. Робив це планомірно, розуміючи, що “грошей багато – часу багато – акуратно займемо наявні ніші”.

У “росії”, тим часом, розуміючи, що ініціатива втрачена, що світ ось-ось розділять наново, спробували оцінити свої ресурси. Більш того, намагалися піти китайським шляхом – закидати грошима Україну (гроші “януковичу”), Венесуелу, Угорщину, Чорногорію, деякі країни в Африці. Але там, де у Китаю “грошей багато – часу багато” виявилося, що у “росії” грошей не так багато, а часу зовсім небагато, оскільки Китай мислить терміном життя “компартії”, “росія” – терміном життя “путіна”. Разом з тим є армія, про яку думають, що вона друга у світі, є пропаганда, є загальний реваншистський настрій населення. І “росія” планомірно розпочала нову колонізацію, “інвестуючи” військові, а не економічні ресурси: Сирія, ЦАР, Лівія, Малі, та ще багато куди. І вторгнення в Україну – логічний наступний крок цим шляхом: нової колонізації варварськими методами. Не від сили та багатства, а від страху та бідності.

Важливий факт.  26 липня Китай попросив “росію” добровільно вийти із проекту щодо будування спільного широкофюзеляжного лайнера. Це перша і як виявилося остання спроба росіян з китайцями самостійно побудувати перший літак з часів СРСР. Китайці намагаються замінити “росію” на західних постачальників.

Що ж до  Китаю, то виявилося, що на тлі всього вище зазначеного війна  в Україні не що інше як спроба Пекіна імітувати свою світову діяльність в умовах, як теж виявилося, скромних ресурсів та часу, що безустанно тане. Саме тому,  в інформаційному просторі, ближче до жовтня все частіше і частіше ми будемо чути про можливий відхід Сі від свого президенства. Але на сьогодні важливо вивчити осіб, які увійдуть до комітету політбюро КПК.

І на завершення до теми Китаю його втрати домінування та програшу у війні  за Індо-Тихоокеанський регіон, де він ще 23 лютого планував базування своїх військ, повідомляємо про анонсування Білим Домом відвідування 6 серпня Соломонових островів заступником Державного секретаря США з політичних питань Венді Шерман з нагоди 80-ої річниці битви за Гуадалканал де буде анонсовано про відкриття в жовтні (ймовірно спеціально на фоні проведення 20-го з’їзді КПК) американського посольства  в Хоніарі.

Тим часом,  доля російсько-української війни у практичному плані сьогодні замкнута на дуже вузьку та спеціальну тему постачання західних озброєнь Україні. Оскільки, без поставок Україна довго чинити опір не зможе, з обмеженими поставками вона може перевести конфлікт у русло затяжної війни, за масованих нелімітованих поставок – може почати завдавати російській армії локальних поразок.

Тим часом, аналізуючи перші публічні висвітлення результатів засідання  “Рамштайн – 4”, а також численних заяв про надання Україні авіації і всього того, що забезпечить її бойові виліти можна зробити попередній висновок, що наступний етап вирізання російсько-окупаційних військ полягатиме в тому, що за допомогою радіолокаційних ракет буде знищена система ППО ворога, після чого за допомогою наданої авіації Україна почне методично знищувати єдину перевагу  “росії” – артилерією.

Однозначно, це буде новий якісний стрибок Збройних Сил України – порівнянний з тим, коли ми отримали “HIMARS” та підірвали систему логістики окупантів. Отже, путінським злочинцям не було чим відповісти на “HIMARS” – нічим буде відповісти і на протирадарні ракети.

II. Що стосується дій супротивника:

Саме тому, “росія” бомбардує цивільні об’єкти України в 60 разів частіше, ніж військові. Так, за даними Уряду України з початку повномасштабної війни “росія” завдала близько 300 ударів по військовим об’єктам України. При цьому об’єкти цивільної інфраструктури були під ударом більше ніж 17 000 разів.

Серед всього іншого, Головним управління розвідки була оприлюднена інформація про те, “росія” намагається набрати найманців з числа ув’язнених. Зазначене є найяскравішою ознакою того, що “росія” веде неправедну війну. Вбивці, ґвалтівники, грабіжники, розлючені на життя, розумово відсталі психопати – ось кого рекрутує “кремль” на війну проти України. Саме їм, за версією “путіна”, належить побудувати “багатополярний світ”.

Але, звичайно це кремлівська ілюзія, оскільки збудувати новий світ можна лише  з інтелектуалами.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників:

Тим часом, країни ЄС користуючись “оперативною паузою” під час переживання кремлівського енергетичного шантажу, зібрались на спеціальне засідання Енергетичної ради (26 липня), де країни мають узгодити спеціальний зимовий план Європейської комісії щодо надзвичайних ситуацій.

Варто зазначити, що ще до 25 липня між країнами взагалі не було консенсусу, коли наприклад країни півдня, зокрема Греція, Португалія, Ірландія та Кіпр, були негативно налаштовані до того, що вони мають рятувати таких як Німеччина. Але, після оголошення “росією” про скорочення поставок по “ПП-1” та повідомлення українського оператора ГТС, що “газпром” без попередження різко підвищив тиск  у газопроводі “Уренгой–Помари–Ужгород”, що може призвести до аварії, європейська єдність відразу і раптово відновилася. І тепер шанси на прийняття повного пакету плану Комісії суттєво зросли.

Отже, ми вкотре переконуємося, що демократії можуть сперечатися в найзапекліших здавалося б сварках, але коли на кону серйозна загроза і потрібно прийняти спільне рішення, вони відкладуть все в бік, потиснуть руки один одному, подолають виклик,  а потім знов будуть сперечатися. Бо саме в конкуренції ідей народжуються істини.

Тим часом, Білий Дім виступаючи посередником організував комунікацію між Пашиняном та Алієвим які обговорили питання щодо історичної можливості Вірменії та Азербайджану досягти миру в регіоні та відкрити регіональні транспортні сполучення. Одночасно з цим Міноборони США провели дискусії з обороним відомством Туреччини щодо продовження стабільності в Сирії.

Нам відомо, що рветься там де тонко. Отже, Вашингтон вкотре звертаючи свою увагу на Близький Схід почав підстраховувати країни Закавказзя. При цьому в останньому випадку Вашингтон за свої послуги попросив Вірменію і Азербайджан підтримати Україну. 

На сьогодні слова “підтримати Україну” набрали набагато більшої ваги, оскільки підтримати Україну – це означає твердо виступити на стороні цивілізованого світу,  на стороні світла проти жорсткого і безкомпромісного мороку автократій, який відрізняється помстою до тих країн, хто на їх думку зрадив їх ідеології. Саме тому країнам Закавказзя (куди входить і Грузія) настільки важко приймати рішення, тим паче що поряд з ними межують дві країни-терористи “росія” і Іран та Туреччина  з невизначено-політичною позицією але з латентно-автократичною ідеологією.

Довідково . Той факт, що Ердоган 26 липня заявив про прохання “путіна” розмістити виробництво Байракторів у “росії”, свідчить лише про те, що тепер президент Туреччини

шантажуватиме Захід ще й цим (а поки що шантажує неприйняттям Швеції та Фінляндії до НАТО).

В той же час, за нашою думкою сьогоднішня увага Вашингтона до країн Закавказзя напряму пов’язана з заявою Ізраїлю завдати удару по Ірану щоб знищити розвиток його ядерної програми.

Цитата Міністра оборони Ізраїлю: “Іран – проблема всього світу, а не тільки приватна проблема держави Ізраїль. Хоча, ми можемо і самостійно нанести удар для знищення атома”, – сказав Бені Ганц.

ІV. Внутрішні суспільно-політичні події:

Тим часом, Уряд України офіційно звернувся до США з проханням про надання

“газового ленд-лізу”. Глава Уряду окремо зазначив, що наразі йде підготовка  до найскладнішої зими в історії нашій державності.

Серед неприємного також слід зазначити про виявлення у державному бюджеті

нестачі на   22% ВВП.

Довідково. Так, в свій час домовившись про реструктуризацію боргу та девальвувавши гривню, влада України виграла трохи часу. Але далі слід покрити щомісячний дефіцит бюджету на $5 млрд. Угода з власниками облігацій про перенесення виплат на два роки звільнить близько $6 млрд. Водночас центробанк перестав підтримувати курс гривні, опустивши його на 25%.

За прогнозом агентства  “Moody’s”, бюджетний дефіцит у 2022 році складе 22% ВВП, або близько $50 млрд. Країни та міжнародні організації обіцяли Україні близько $38 млрд, але поки що виділили лише $12,7 млрд. Таким чином, збереження військових витрат призведе до того, що восени уряд знову закінчить гроші.

Довідково. Директор з інвестицій британської “Abrdn” Віктор Сабо зазначив: можливості українського уряду наразі дуже обмежені. Якщо вони витратить свої резерви, восени їм доведеться вирішувати, кому платити – солдатам чи медсестрам. Будуть проблеми із утриманням шкіл та лікарень.

В той же час, вимушені фіксувати цікавий факт, який можливо спеціально організовано з метою провокації або дискредитації Уряду України. Так, на сайті Офісу Президента створено петицію про надання українського громадянства Борису Джонсону та подання його кандидатури на пост прем’єр-міністра України.

Висновок

1. Головне світове джерело сучасного хаосу Китай перезавантажується, що означає про можливе визнання програшу своїх амбіцій.
2. Поки джерело хаосу перекрито, країни-союзники приступають до ліквідації наслідків його діяльності та його сателітів і агентів впливу.
3. Європа шукає шляхи подолання енергетичної кризи та поступово виходить з неї, в той час як Україна поступово в неї занурюється.