І. Внутрішні суспільно-політичні події.                       

Визначним військово-політичним чинником для України стало успішне проведення Саміту “Кримської платформи”. Важливість проведення Саміту  в цьому часовому періоді підкреслювалась Національним святом – Днем Державного Прапора України. В результаті чого, 60 країн учасниць та зокрема Генсек НАТО Столтенберг і Президент Польщі Дуда, який особисто приїхав  у Київ, в сумі надали потужний сигнал російському диктатору, що його задум знищити українську державність остаточно провалився.

Фактично “Кримська платформа” перетворилась щось на кшталт другого “Рамштайну”, де учасники в одному пориві говорили голосом України.

Підтвердженням вищезазначеного є анонсування Офісом Президента

України про появу важливого для України документа, що стосується  її гарантій безпеки, співголовою якого є екс-генсек НАТО Андерс Расмуссен.

В той же час,  другим фактором важливості цієї події став безпековий фактор, адже “кремль” відкритим текстом погрожує Україні нанести масові ракетні удари у визначні для української державності серпневі дні.

Саме тому,  вчорашнє проведення Саміту, як і сьогоднішнє проведення засідання Ради безпеки ООН не дає “москві” такої можливості, оскільки міжнародна інформаційно-політична складова сьогодні на боці України, а дії “росії” перебувають під світовим “мікроскопом”.

Головний меседж “Кримської платформи”: Захід ніколи не визнає приєднання “росією” українських територій та наддасть Україні все необхідне від систем ППО, ракетних систем до сотні тон боєприпасів.

Заява Президента Туреччини: За міжнародним правом Крим має бути повернутий Україні.

Окремо аналізуючи досвід багатовекторної політики Анкари, яка однозначно базується на багаторічній політичній інтуїції особисто Реджепа Ердогана, така заява з його вуст і в такій формі остаточно засвідчує про те, що “путін” програв. Оскільки, важливо зрозуміти, що Ердоган ніколи б не став ховати свої стосунки з “путіним”, тим паче ось так демонстративно-публічно, якби не був упевнений, що дуже скоро поховає і його самого.

На тлі зазначеного секретар РНБО України Олексій Данілов зауважив,  що російське керівництво зараз настільки загнане в кут, що його врятує тільки масова громадська мобілізація, тож вбивство “дугіної” може бути не останнім.

The New York Times: “ФСБ” давно підозрюють в тому, що замість того, щоб розкривати злочини, вони їх інсценують або приховують.

Отже, через півтора місяці після “ми ще навіть не розпочинали” “путін” опинився в повному безвиході. Таким чином, з кожним днем ми запевняємося в тому, що у “бучанського м’ясника” немає “хороших” ходів.

З “нехороших” виділяємо: проведення таки масової громадської мобілізації, що є політичним ризиком, оскільки остаточно підірве рейтинг правлячої партії “кремля”, та “путіна” зокрема. А також організації теракту на Запорізькій АЕС, що є неприпустимим, оскільки теракт такого рівня аж ніяк поки не в’яжіться  з загальним задумом кремлівського сюзерена – “китаю”.

Довідково . Гендиректор МАГАТЕ очікує, що місія агентства на Запорізьку АЕС відбудеться вже за кілька днів.

ІІ.    Що стосується дій країн – супротивника.

Тим часом, після невдалої спроби мобілізувати молодих путіністів на війну проти України та/або підняти падаючий градус військової істерії шляхом проведення терактів на території “росії” (вбивство “дугіної”) “кремль” промацує настрої свого населення, через проведення терактів на території України навколо своїх ґауля́йтерів на кшталт “пушиліна.”

Одночасно з цим, ми отримали підтвердження своїх попередніх висновків  від 20 серпня, коли зазначали, що рішення Казахстану прийняти участь  у спільних військових навчаннях з “росією” в рамках “ОДКБ”, ніщо інше як політика багатовекторності особисто Касіма Токаєва, який ще кілька днів тому зустрічався з “путіним”, а по приїзду додому оголосив про спільні навчання  зі США.

У відповідь на це, “ кремль” спромігся лише на те, щоб зупинити процес відвантаження казахстанської нафти у Новоросійську, яка йде на експорт.

ІІІ. Що стосується дій країн – союзників.

В рамках вже вище озвучених меседжів з Саміту “Кримської платформи” американська медіа-організація в галузі політичної журналістики “Politico” зазначає, що Вашингтон надає Україні набагато більше зброї,  ніж повідомляє про це публічно.

Це означає, що американці перестали бу ти передбачуваними для “кремля”, оскільки раніше росіяни як і китайці покладалися виключно на послідовність та відданість традиціям у відкритій політиці США.

Отже “кремль” в подальшому буде вимушений бути більш стриманим у своїх погрозах та діях, адже підставлятись під удари неанонсованої американської зброї, особливо на тлі розпалу внутрішнього класового протистояння  та проведення єдиного дня виборів, вже вкрай політично небезпечно.

Підтвердженням зазначеного є поява численних заяв представників “кремля” про наявність у них планів щодо переміщення “чорноморського флоту” до Новоросійська, оскільки після ударів по Криму, “чорноморський флот” фактично перетворився на флотилією для берегової оборони, яка зрідка завдає ракетних ударів по цивільній інфраструктурі.

Також  Білий Дім розпочав впровадження додаткових заходів щодо посилення режиму застосування санкцій, з метою ліквідувати буквально всі можливості,  що залишаються, які  ще дозволяють “путіну” отримувати доходи.

На додачу до цього, до Дня Незалежності України США оголосили про надання нового пакету військової допомоги Києву на $3 млрд.

Отже, будемо відверті  – це і є справжня дружба народів, а не ось це все,  що було при тому режимі, який ми називали – “радянським союзом”.

ІV. Щодо воєнно -політичних відносин.

В той же час, в системі світових воєнно-політичних відносин темою номер один залишається питання підписання ядерної угоди між Ізраїлем та Іраном, який з одного боку вже навіть погодив проєкт цієї угоди, але продовжує вагатись кидаючись при цьому на всі боки: від “пекіна” до Вашингтону та від “москви”  до Анкари. Більш того, ймовірно після останніх таких консультацій з “кремлем” та “пекіном” Іран раптом забажав внести зміни до погодженого проєкту угоди.

Саме тому, для того, щоб припинити таке іранське вагання, Ізраїль  за співучастю Франції в доволі жорсткій і далеко не дипломатичній формі попередили Тегеран, що відтепер не буде жодних капітуляцій перед іранцями, оскільки час на вагання вже минув.

Задля підсилення своєї спільної заяви, міністр оборони Ізраїлю в терміновому порядку вилетів до США, щоб узгодити свої майбутні дії з Пентагоном.

Судячи з того, що  Тегеран припинив свої консультування, в принципі, з йому подібними режимами, він сигнал зрозумів, але відповіді ще не надав. Поки не надав.

Висновки.

1. США діють терпляче і навіть цинічно.
2. Однозначно, світ автократій розколеться раніше, ніж Захід.