І. Щодо воєнно-політичних відносин.

ПРОВАЛ – таким є для “росії” – КНР Саміт НАТО. Якщо додати сюди санкції, експортний контроль, ізоляцію в майже всіх сферах життя, дефолт та лише посилення ефектів від цього з часом, а не навпаки, то це вже не просто “залізна завіса”, якою відгородив Світ “радянський союз”, а й на додаток “велика китайська стіна” та годинник, стрілки якого йдуть в зворотному напрямку.

У підсумку: поганий та дуже поганий – саме такий вибір залишили собі авторитарні гравці “путін” і Сі. В минулому році обидва “путін” і його сюзерен Сі отримали попередження, що вторгнення завершиться стратегічним провалом. І сьогодні ми констатуємо, що все відбувається крок за кроком рівно так, як говорили демократії. Та крок за кроком рівно навпаки тому, що озвучували автократи.

Попереду довгий шлях до 2030 року. Україні належить перемогти, відновитися у кращу версію самих себе та допомогти перемогти решті Світу. За сотні та тисячі кілометрів від нас. І це неминуче. Бо коли мільярди вільних людей у всьому Світі об’єднуються навколо цінностей під проводом сильних лідерів – вони приречені на перемогу.

Довідково. Чому до 2030 року: Концепція “НАТО-2030: трансатлантичний порядок денний на майбутнє” де Україні відводиться окрема роль і не тільки в системі безпеки Східноєвропейського регіону.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також на тлі символічного витіснення Збройними Силами України російсько-окупаційних військ із острова Зміїний, що є поразкою для “кремля” на рівні затоплення крейсера “москва”, ми можемо законстатувати, що сьогодні розпочався крах режиму “путіна”.

Довідково. Світові таблоїди відверто стібаються з російської армії, не підбираючи дипломатично-толерантних слів: накивала п’ятами, після скоєних злочинів (цитата “The New York Times”). “Путін” не переможе: Збройні Сили України відбили символ українського спротиву. (“ВВС”)

Результати Саміту НАТО показують: що б “путін” не декларував, досягти йому вдалося протилежного. Боротьба з розширенням НАТО призвела до вступу до нього нових країн; “боротьба за мир” на Донбасі – до широкомасштабної війни у регіоні; возз’єднання “братських народів” – до кривавої ворожнечі між ними. Але найзагрозливіше для “кремля” є те, що своєю нікчемною і військово-непрофесійною поведінкою він викрив і дискредитував свого пекінського сюзерена, який із-за потрапив під приціл світової спільноти.

Довідково. Кілька важливих деталей про перемогу над російськими окупантами на острові Змїїний: 1. На брифінгах Пентагону журналісти вже не перший тиждень дивуються: навіщо Україні стільки протикарабельної зброї. Пентагон непохитно відповідав: Україна сказала треба. 2. Аналогічне питання виникало по патрульним катерам і журналісти так само питали: для чого? У відповідь Пентагон теж саме: Україна сказала треба. 3. Але значний внесок у перемогу зробила українська “Богдана”.

“Богдана” вперше з’явилася на Світ у 2016 році, коли Україна ще була в змозі сама виготовляли гідну зброю. В 2018 у неї був перший військовий парад. Потім вона боролася з інформаційними атаками рашистів про: “нічого не працює” та “вкрали гроші”. І тепер, пройшовши через всі випробування, вона б‘є ворога. Так само до речі, як і “Нептун”, “Вільха”, “Стугна” та “Корсар”.

ІІ. Щодо визначення (уточнення) місця і ролі окремої країни в регіоні по відношенню до України.

АРГЕНТИНА і УКРАЇНА.

1. 1. Аргентина засуджує війну, так само, як Індія та Індонезія, публічно демонструє віру в мирний діалог, однак з більшою долею скептицизму: Президент Альберто Фернандес засудив “вторгнення російської федерації в Україну”.
2. 2. Аргентина так само, як Індія та Індонезія, звертає увагу, що проблеми саме бідних країн загострені війною: “Війна перед нами – це трагедія. Торговельні потоки та логістика, які вже сильно постраждали під час пандемії, досягли критичної точки. Моря мілітаризовані. Війна сприяє видаткам на озброєння та на шкоду інвестиціям”.

Переходячи від тем бідності та нерівності, Фернандес попросив лідерів “G7” створити “новий міжнародний порядок, де зусилля будуть збалансовані, а переваги розподілятися за критеріями справедливості”.

4. 4. Кліматичні проблеми: те, що хвилює Аргентину. Тільки Індія та Індонезія скоріш хвалилися своїми досягненнями та пропозиціями. Аргентина ж більше зосереджена на критиці інших.
5. 5. На відміну від Індії та Індонезії, Аргентина пояснює увагу до себе світових лідерів під дуже прагматичним кутом – ВІЙНА В УКРАЇНІ.

Таким чином, Фернандес вважає, що якби не війна в Україні, то до Аргентини ні було б ніякого діла.

Тут варто зазначити, що у міру загострення ситуацій в Україні “G7” намагається залучити тих, хто весь цей час (з 2014 року) так би мовити сиділи на лаві запасних.

Саме тому, п’ять держав, що розвиваються – Аргентина, Індія, Індонезія, Сенегал та Південна Африка – стали головним об’єктом для індустріальних держав “G7”, оскільки клуб багатих країн прагне створити ширшу базу підтримки Києва.

Але троє з них не змогли засудити “росію” за її вторгнення в Україну. Двоє інших зробили, але, як і інші, не залишилися в стороні від наслідків конфлікту, що все більше затягується. Індія, Сенегал та Південна Африка не засудили “росію” за її напад на Україну, тоді як Аргентина та Індонезія засудили.

Довідково. Канцлер Німеччини Олаф Шольц, відповів Фернандесу, що запрошення до п’яти держав, що розвиваються, свідчить про те, що спільнота демократій не обмежується Заходом або країнами північної півкулі. “Демократії майбутнього можна знайти в Азії та Африці”.

6. 6. Аргентина знає, що в кризах винен “путін”. Та усвідомлює, що він намагається переконати окремі країни, що це не так. Хоча й, як в ситуації з продовольством, дає собі раду, що війна – не єдина причина криз.

Довідково. Західні союзники борються за те, щоб виправити риторику, яку розпалювала “москва”, що саме санкції проти “росії”, а не вторгнення “путіна” в Україну спричиняють безліч криз, які потрясають Світ.

В той же час, “путін” також намагався розширити свою підтримку, і намагався вбити в голови своє повідомлення про те, що західні санкції винні під час саміту Бразилії, Китаю, Індії та Південної Африки. Він закликав країни співпрацювати проти “егоїстичних дій” Заходу.

7. 7. В той же час, Аргентина вважає, що для того, аби рухатися далі у довірі між нею та Заходом, треба вирішити стару територіальну суперечку з Великою Британією, але Джонсон, схоже, не готовий це робити: на полях саміту “G7” розмова між Фернандесом і Джонсоном розпочалася з війни в Україні, але лідер Аргентини швидко підняв питання суверенітету над Мальвінськими островами.

Враховуючи той факт, що ближче до осені, “кремль” імовірно перейде до чергового етапу свого енергетичного шантажу Європи і України, роль Аргентини стане вирішальною, оскільки за словами Олафа Шольца, саме Аргентина може стати ключовим постачальником енергії для України і Європи.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників:

Тим часом, 50 країн взяли на себе нові і доволі масштабні зобов’язання військової допомоги Україні.

Довідково. Міністр оборони США Лойд Остін зібрав понад 50 країн, які взяли на себе нові зобов’язання. У пакет допомоги увійде: 140000 протитанкових систем; більше 600 танків; близько 500 артилерійських систем; понад 600 тисяч артилерійських боєприпасів; додаткові HIMARS, протикорабельні комплекси та системи ППО.

Зобов’язання військової допомоги у таких обсягах звучать від учасників формату “Рамштайн” уперше, що є підтвердженням важливості теперішнього Саміту НАТО.

1. Що стосується дій противника:

1 На тлі озброєння України, китайський диктатор прибув до Гонгконгу для святкування так званої 25-ї річниці його повернення під контроль Пекіна. Варто зазначити, що це перший візит Сі за межі материкового Китаю від часу початку пандемії COVID-19. У своїй промові Сі дуже емоційно, як для китайця, дорікав НАТО за те, що він називає “ментальністю альянсу часів холодної війни”.

Сі звинуватив членів НАТО у “створюванні напруженості та провокуванні конфліктів”. При цьому, його демонстративний військово-політичний крок з прибуттям до Гонконгу західні ЗМІ і світові лідери демонстративно оминули залишивши без коментарів.

2. 2. Без коментарів також залишились пояснення “путіна” щодо ракетного обстрілу ТЦ у Кременчузі.

Оголосивши чергову безглуздість, Сі і “путін”, нарешті, остаточно перевели себе в категорію осіб, висловлювання яких не має сенсу обговорювати. Більше того, їх можна взагалі ігнорувати без шкоди для загального розуміння ситуації.

Зі злочинністю путінської війни теж все зрозуміло. Все зрозуміло і “діагноз поставлено” – ВІЙСЬКОВИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ.

1. Внутрішні суспільно-політичні події :
2. Тим часом, СБ України, через 8 років російської агресії, заарештувало одну з найбільших туристичних агенцій в Україні “TUI”, власник якої виявився наближеним до політичної верхівки в “кремлі”

Довідково. Кінцевий бенефіціар – Олексій Мордашов, один із російських мільярдерів. Суд наклав арешт на його турбізнес та банківські рахунки компанії.

ВИСНОВОК:

Щодо оцінки поточних намірів і дій держав:

Конкуренція між демократією та автократією залишається дуже реальною і дуже серйозною. Тому НАТО, по суті, має два завдання які зараз почали виконуватись – це надання підтримки Україні і запобігання ескалації за межами України.

Домовленості замість тиску. Консенсус замість диктату більшості. Такими правилами керується США весь час адміністрування відповіді на вторгнення та шабаш автократичних акторів.

Саме це забезпечило безпрецедентну та стійку єдність.

Результати Саміту НАТО – доказ, що вони впоралися.

СЬОГОДНІШНЄ ЗАВЕРШЕННЯ САМІТУ – ОДНОЗНАЧНА ПЕРЕМОГА ДИПЛОМАТІЇ США.