І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Захист Україною стратегічно важливого острова Зміїний, який охороняє судноплавні шляхи в Чорному морі, і прибуття далекобійної артилерії США допомогли змусити “росію” домовитися про зняття блокади українських портів. Водночас, деякі аналітики також стверджують, що тиск від африканських і близькосхідних союзників також вплинули на рішення “кремля”. Оскільки, одним із найбільших покупців українського зерна є Єгипет, який 24 липня приймав у себе “лаврова”. Цілком очевидно, що першим питанням в порядку денному було питання поставки зерна. При цьому, варто зазначити, що Єгипетський уряд довгий час підтримував тісні стосунки з “росією” і вірив її брехні, що українське зерно не поставляється із-за США та ЄС.

Тим часом, падіння уряду прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі як і прогнозувалось нами раніше починає негативно впливати на внутрішню економічну ситуацію в ЄС. Падіння Драгі є тим самим яскравим прикладом, коли повалення істеблішменту, про який так мріють популістські сили (а значить проросійськи) по всій Європі, викликає дуже сильне занепокоєння подальшої згуртованості колективного Заходу в боротьбі з автократіями.

Італія, яка тривалий час служила певною лабораторією європейської політики і яка стала інкубатором і першим джерелом популізму на європейському континенті сьогодні починає рух на виліковування, в тому числі шляхом ампутації жорстко правих рухів. Але свій рух вона починає доволі ослабленою і тому постає питання: а чи справиться?

Оскільки, опитування напередодні позачергових виборів показують, що альянс, в якому домінують ультраправі націоналісти та популісти, має великі шанси очолити Італію восени. І це справжня проблема як для Європи так і для України зокрема, оскільки прихід до влади проросійських сил в країні яка входить до клубу “G7” – це поява ще одного Орбана, але в десятій ступені.

В рамках зазначеного, для України варто з певним застереженням ставитись до анонсованого “Ватиканом” бажання “папи римського” приїхати до України, оскільки українське суспільство із-за його дій та заяв вже зазнало і зазнає іміджевих та етично-духовних втрат. Його поведінка на сьогодні все більше нагадує поведінку ультраправих популістів тільки під іншою личиною.

Нагадаємо. Починаючи з червня 2015 року діючий “папа римський” демонстративно підтримує дії “путіна”, не засуджуючи та більше того нагороджуючи його своїми орденами. Під час окультних заходів на страсну п’ятницю поточного року “папа римський” організував акцію направлену на дискредитацію української духовності за якою спостерігали мільярди людей.

В продовження теми “орбанів” серед наших союзників, наводимо в приклад поведінку Туреччини, яка користуючись ситуацією з українським зерном некоректно виторгувала собі закупівельні знижки і одночасно з цим починає знову шантажувати Вашингтон щодо Швеції та Фінляндії та їх вступ до НАТО.

Довідково. За кілька днів до головування “зернової угоди” турецький автократ знову попередив, що він може накласти вето на плани НАТО прийняти Швецію та Фінляндію до членів у найближчі місяці, акт, який глибоко збентежить альянс та адміністрацію Байдена, оскільки вони працюють над протидією “росії”.

У сукупності дії Ердогана і певна обмеженість Джо Байдена застерігати його від дискредитуючих дій, оскільки це може викликати дисбаланс в системі країн колективної єдності – підкреслюють унікальну позицію турецького лідера як військового союзника, який часто суперечить порядку денному наших західних союзників. Для американських чиновників ця роль часто викликає божевілля. І вони фактично вже не стримують емоцій коли мова заходить про Ердогана. Отже, лідер Туреччини залишається головним болем для Білого Дому. Проте деякі представники адміністрації Джо Байдена кажуть, що повне списання Ердогана було б провалом.

Положення його країни на перехресті Сходу та Заходу є стратегічно важливим і дозволяє йому бути співрозмовником із навіть більш неприємними сусідами, про що свідчить “зернова угода”, яка створила демілітаризований коридор через Чорне море для українського сільськогосподарського експорту.

Ми висловлюємо свою думку, що проблематична поведінка Ердогана є значною мірою результатом його політичної слабкості в cамій Туреччині, де минулого місяця рівень інфляції піднявся майже до 80%. В той час як в Україні, яка веде військове протистояння на своїй території рівень інфляції сягає до 20% (звичайно завдяки зовнішнім вливанням, водночас).

Таким чином, сподіваючись відвернути увагу від своєї економіки, Ердоган звернувся до неймовірних проявів націоналізму та демагогії через загрозу з боку РПК, курдського сепаратистського руху в Туреччині та курдських груп у Сирії. Таку ж саму тактику використовує “путін” коли шукає “фашистів” на території Україні. Але на сьогодні, офіційні особи США та НАТО стурбовані тим, що заплановане розширення може провалитися, що стане великою пропагандистською перемогою “путіна”, який довгий час намагався розділити Альянс.

1. II. Що стосується дій супротивника:

24 липня головний дипломат “путіна” “лавров” прибув до Африки, сподіваючись повернути голод і соціальні чвари на континенті на користь “росії”. “Лавров” чітко дав зрозуміти, що він використає поїздку, щоб спробувати звинуватити Захід у нестачі продовольства в африканських країнах і зобразити “росію” як вірного союзника континенту. Водночас, неадекватний ракетний обстріл Одеського морського порту знеславили наміри “лаврова”.

Громадська думка в африканських країнах коливається між підтримкою України та симпатією до виправдання “росією” свого вторгнення. Хоча небагато африканських лідерів публічно підтримали “росію”, жодна африканська країна не приєдналася до американських і європейських санкцій проти “москви”. Це балансування стало очевидним минулого місяця, коли глава Африканського союзу, президент Сенегалу Макі Салл зустрівся з “путіним”.

Салл благав “путіна” звільнити українське зерно, але він також повторив аргумент “москви” про те, що західні санкції погіршили продовольчу кризу, прямо закликаючи до скасування обмежень на експорт російської пшениці.

Однак “москва” буде розчарована, якщо очікує, що більше африканських урядів запропонують їй повну підтримку, оскільки, як показує аналітичний досвід вивчення цього континенту, переважний інстинкт влади на континенті полягає в тому, щоб залишатися позаблоковими та триматися подалі від конфронтації між “росією” та Заходом.

В той же час, серед негативного варто відмітити появу через українські ЗМІ інформації про те, що Іран таки передав “росії” бойові БПЛА “Shahed 129”.

Пентагон зазначену інформацію наразі ще не підтвердив.

ІІІ. Внутрішні суспільно–політичні події:

Тим часом, американська щоденна газета “The New York Times” відкрила свою редакцію у Києві, з цільовим завданням висвітлювати війну “росії” проти України. Однозначно це є важливо-позитивним чинником, оскільки забезпечить прямий масовий комунікаційний канал для українського суспільства з американським і навпаки.

В той же час, серед неоднозначно та негативного, що може так чи інакше вплинути на морально-психологічний стан українського суспільства є рішення народних депутатів підняти собі виплати та надбавки коштом міжнародної допомоги, яку отримає Україна від іноземних партнерів.

Довідково. Йдеться про проєкт постанови №7561 про внесення змін до постанови Верховної Ради “Про фінансове забезпечення діяльності народних депутатів України”.

Отже в той час, як в Україні досі не призначили антикорупційного прокурора питання додаткових виплат законодавцям коштом міжнародної допомоги викликає в українському суспільстві і відповідно у Збройних Силах України сильне занепокоєння та недовіру.

Висновок.

1. “путін” будучи васалом Китаю продовжує свої наміри ділити континенти на зони впливу, великі держави та васальні держави.
2. В той же час, напад “путіна” на Україну створив нову реальність – коли багато чого вже не може залишатися як є, навіть у ультраправій Італії з її окультно-ультраправим “Ватиканом”.
3. Очікується, що “росія” продовжуватиме загрожувати потокам нафти, газу та сільськогосподарської продукції в міру наближення зими.