І. Щодо воєнно-політичних відносин.

У закордонних ЗМІ не першої категорії і особливо у соціальних мережах українського сегменту активно продовжує ширитись думка, що підписавши “зернову угоду” Україна втратила такий собі засіб тиску на світ, в тому числі серед наших партнерів з ЄС, у вигляді продовольчої та подальшої міграційної кризи. Такий собі “козир” у переговорних процесах.

Водночас, вкотре треба зауважити, що “продовольство” завжди було зброєю “росії”, а не України. Саме “росія” тиснула на світ продовольчою кризою, а не Україна. Саме “росія” використовувала продовольство як “козир” у переговорах. А значить, це не ми втрачаємо “козирі” а саме “росія”.

Окремо додамо, що “росія” зараз без перешкод збирає свої врожаї, та спільно з рекордними цьогорічними запасами КНР їх вистачить, щоб нагодувати тих, хто “дружньо” до них відноситься. Але як ми бачимо “росія” і Китай цього не роблять, а продовжують маніпулювати та нагнітати ситуацію.

Отже, ми маємо оцінювати зміст угоди не лінійкою ідеалу, а реальністю в якій ми зараз перебуваємо. Насправді, якщо “росія” не збирається виконувати угоду, то змусити її це зробити можуть тільки Збройні Сили України та міжнародний тиск. І ніяк не те, що в цій угоді прописано.

Аналогічно з притягненням до відповідальності “росії”, ні Збройні Сили України, ні міжнародних партнерів не стримує в цьому відсутність чогось прописаного в угоді.

І на завершення щоб остаточно закрити це питання: навіщо її було укладати, якщо ризик невиконання “росією” залишається?

Невиконання угоди “росією” збільшить кількість країн “Рамштайн”, що вигідно впершу чергу Збройним Силам України. При цьому, враховуючи останню заяву США, вони незалежно від укладення угоди продовжують готувати план “Б”.

Отже на сьогодні “росія” як ніколи ізольована і що головне дискредитована, що є важливим чинником для нас і катастрофічний для російської державності.

В той же час, “кремль” не полишає надії щоб вийти з ізоляції шукаючи будь-які важелі щоб на кого б натиснути, щоб ця ізоляція не здавалася повною. Саме тому “путін” розпочав демонстративний тиск на євреїв які проживають в “росії” погрожуючи заборонити діяльність найбільшого Єврейського агентства “Сохнут”. Більш того, “кремль” висунув жорсткий ультиматум Ізраїлю не допомогати Україні і не засуджувати “росію” за її вторгнення в Україну.

Також серед актуальних тем, які зараз активно поширюються соціальними мережами українського та європейського сегменту є тема про те, що нібито російсько-американські переговори можуть покласти крапку війні в Україні.

25 липня про це додатково заявив проросійський прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який на додачу до цього потрапив у скандал через націоналістичні заяви, виступивши проти змішання європейських і неєвропейських рас. Повертаючись до переговорів між США та “росією” варто вкотре зазначити, що це російський наратив і його озвучують виключно проросійські ретранслятори, для України це означає одне – небезпека.

Українському суспільству наразі варто зрозуміти, що “кремлю” вкрай потрібно інституціоналізувати США у цій війні як суб’єкта. США в ролі сторони перемовини – “кремль” досягає цієї цілі. А далі: або поступки, або наратив “проти “росії” воює США”.

Поступки дорівнюються умиротворенню, а це чіткий сигнал кожному агресору, що за порушення міжнародного порядку можна отримати винагороду.

1. II. Що стосується дій супротивника:

Тим часом, дійсний хазяїн сучасного “кремля” Китай раптово зупинив інвестиції в “росію” за глобальним спільним проєктом “Один пояс, один шлях”.

На додачу до цього ще й Іран почав заперечувати можливість постачання “росії” своїх БПЛА. Втім щодо цього, в ЗМІ все більше з’являються факти, що підтверджують, що постачання було. Водночас під час брифінгу Пентагон це не підтвердив.

В будь-якому разі, ці кроки Пекіна та Тегерану сигналізують про всю глибину ізоляції і дискредитації російської державності. Надії “кремля” на допомогу Китаю у подоланні фінансової блокади Заходу продовжують розвіюватися порохом.

В той же час, після постачання Україні зенітних установок “Gepard” російський “газпром” зупинив одну турбіну трубопроводу “Північний потік-1” щоб скоротити постачання газу до Німеччини.

Довідково. Прокачування газу до 33 млн кубометрів на добу – або 20% від потужності газопроводу. Зараз “газпром” качає 67 млн. кубів на день.

Це ніщо інше як дрібна помста Німеччині, за надання Україні військової допомоги, а саме 15 самохідних артилерійських установок “Gepard”, три з яких вже прибули до України.

ІІІ. Що стосується дій країн–союзників:

Тим часом, у відкритий інформаційний простір потрапила інформація, що Ізраїльські спецслужби ліквідували одного з керівників іранської ракетної та безпілотної програми Саїда Тамардара на якого були накладені цільові санкції США.

Нагадаємо: Раніше Ізраїль знищив завод іранських безпілотників, які хотіла отримати “росія”. Удар припав по будівлі, де виготовлялись БПЛА поруч із Дамаском у Сирії.

Таким чином, ми можемо переконатись, що США та Ізраїль фактично перейшли від слів до справи, оскільки ймовірно закінчились всі дипломатичні шляхи вирішення, в тому числі, питання “ядерної угоди”.

Отже існує висока ймовірність, що саме із-за ліквідації цього терориста Тегеран, ба більше того Пекін закрили свої вищезазначені проєкти з “росією”.

ІV. Внутрішні суспільно–політичні події:

Президент України Володимир Зеленський звільнив Демченка з посади Першого заступника Секретаря РНБО. В Україні Демченко відомий тим, що лобіював підписання “Харківських угод” з “росією”. Підписання цих угод призвело до збільшення кількості особового складу російських військових формувань і спецслужб, які згодом були причетні до окупації Криму.

На тлі зазначеного екс-міністру закордонних справ України Костянтину Грищенку та екс-міністру юстиції Олександру Лавриновичу повідомили про підозру у держзраді у справі про “Харківські угоди”.

Додатково до цього, за даними “Forbes”, Ігор Коломойський міг втратити українське громадянство, оскільки його паспорт у реєстрі Державної міграційної служби для перевірки паспортів значиться як недійсний.

Висновок.

1. Україна залишається суб’єктом міжнародної політики та об’єктом уваги всього світу, як цивілізованого так і агресивно-нецивілізованого світу.
2. Країни агресивно-нецивілізованого світу все більше втрачають механізми внутрішньої комунікації між собою.
3. Дипломатія по відношенню до агресорів добігає кінця.
4. Війна об’єднала Україну, у тому числі в проросійських регіонах. Водночас, проросійські настрої ще досі важко оцінити.
5. Українці зараз ще більше хочуть військової перемоги над “росією”, ніж мирної угоди.