І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Сьогодні оприлюднене колективне звернення високопоставлених дипломатів та військових США у відставці до Джо Байдена, де поряд з їх закликами надати Україні ракети з дальністю дії 300 км, ними відмічається саме головне,  а саме те, про що ми зазначали тиждень тому, коли казали, що останній “бій за Африку” стане останнім епізодом у сучасному протистоянні між автократіями та демократіями. Сьогоднішнє визначення авторитетних американських осіб, що зараз війна перебуває у вирішальному моменті є прямим цьому підтвердженням.

Довідково. Лист, опублікований у “TheHill”, серед інших підписали колишні командувачі сил НАТО в Європі Філіп Брідлав і Уеслі Кларк; Пол Добрянскі та Стівен Сестановіч; колишній заступник генсека НАТО та екс-посол США  в “росії” Олександр Вершбоу; а також колишні посли США в Україні Джон Гербст та Мері Йованович.                          

В той же час, серед всього іншого американська еліта звертає свою увагу на те щоб Білий Дім ні за яких обставин не йшов на переговори з “путіним”.

Саме тому, ми глибоко впевнені в тому, що наступні події, а саме приїзд  в Україну Генсека ООН та Президента Туреччини, між собою напряму взаємопов’язані. Особливо в тій частині, коли Реджеп Ердоган заявив, що готовий організувати прямі перемовини між Президентом України та “путіним”. Більш того, “кремль” вже погодився на їх проведення, що підтверджує правдивість нещодавно описаної історії в британському таблоїду “The Mirror” про пошук “кремлем” шляхів виходу з війни та наших попередніх висновків від 22 червня про те, що російський диктатор напередодні єдиного дня виборів в “росії” (11 вересня) буде намагатись призупинити свою військово-злочинну авантюру на території України.

Слід також зазначити, що ще місяць тому “кремль” бачив себе винятково в рамках Вашингтонського переговорного процесу, адже це буде вважатися його перемогою, оскільки сам факт проведення перемовин такого рівня має на увазі умиротворення агресора, що для України означає як мінімум – територіальні втрати. Але вже сьогодні “путін”, можна сказати, поспішає на перемовини з Володимиром Зеленським, оскільки “американські ракети з дальністю дії 300 км” можуть закрити йому “коридор можливостей”.

Тим часом, Президент України вже заявив, що переговори з “росією” Україна вестиме лише в тому випадку, якщо окупанти покинуть всі зайняті території в Україні. Цілком однозначно, що зазначена заява по відношенню до росії  проголошена з позиції сили України як держави, яка перемагає і ставить “кремль” перед вибором. 

В той же час, приїзд Генсека ООН напряму пов’язаний з ядерним терором Запорізької АЕС, а також з запланованим проведенням 24 серпня Ради безпеки ООН щодо України, щоб не дати “росії” будь-якої можливості вчинити в цей день масовані акції терору проти українців, тим паче ядерного. Для цього навіть підсанкційному міністру “лаврову” ймовірно видадуть візу, щоб він особисто був присутній під час цього засідання.

Припускаємо, що в разі нестримання “росією” своїх терористичних рефлексів в цей день її з високою долею ймовірності позбавлять “право на вето” в Раді безпеки ООН з витікаючими всіма наслідками.

Саме цю “зброю” для переговорів з “путіним” привіз Генсек ООН Антоніу Гутерреша Володимиру Зеленському.

Серед всього вищезазначеного, така поспішність “путіна” також пов’язана з відновленням дипломатичних зв’язків Туреччини з Ізраїлем, оскільки “відлига”  у відносинах між цими країнами кардинально поміняє карту стримувань та противаг на Близькому Сході.

Довідково . 12 років “холоду” у відносинах Анкари та єврейської держави, який розпочався із захопленням ізраїльським спецназом порома “Маві Мармара”, який прямував із гуманітарною допомогою з Туреччини на прорив блокади сектора Газа.

Крім того, у стратегічному відношенні прийняте керівництвом двох країн рішення про нормалізацію відносин знаменує собою закріплення відносин Анкари з великою близькосхідною трійкою, Саудівською Аравією, Еміратами та Ізраїлем. Але головні зміни від ізраїльсько-турецької “відлиги” вже найближчим часом відбудуться у Сирії.

Таким чином, звична для “москви” схема лавірування між протиріччями Туреччини, Ізраїлю та Ірану сиплеться як картковий будиночок.

Єврейська держава вже наочно продемонструвала своє невдоволення, здійснивши повітряні атаки на Тартус, зону виняткового російського впливу в Сирії, яку ВПС Ізраїлю раніше, відповідно до негласних домовленостей із “кремлем”, оминали. Чітко давши зрозуміти, що ці домовленості вже не працюють. А розпочата військова операція Туреччини в Сирії ставить “росію” перед дилемою – або укладати нові домовленості з Єрусалимом та Анкарою, причому на їх умовах – або тихо “зливатися”, зберігаючи собі обличчя.

Вже сьогодні ізраїльсько-турецька “відлига” креслить нову карту балансів і противаг у близькосхідному регіоні та країнах, що примикають до них, зокрема Ірану, який все не наважується підписати ядерну угоду з Ізраїлем.

Таким чином, з вторгненням в Україну у “путіна” валиться вся його геополітична конструкція, яку він довгі роки створював, адже коли світ зрозумів, що “король голий”, карта сильних світу цього почала перекроюватися. І для “москви” там більше місця немає.

Тим часом, на тлі успішного проведення демократичних президентських виборів в Кенії, США представили нову стратегію щодо країн Африки на південь від Сахари у Преторії до ПАР, Демократичної Республіки Конго та Руанди.

Довідково. Голова Незалежної виборчої комісії оголосив Вільяма Руто переможцем президентських виборів у Кенії. Очікуємо ще оцінки результатів парламентських та місцевих виборів. Раніше ми зазначали, що проведення цих виборів є певним тестом подальшого розвитку демократій в Африці.

ІІ. Що стосується дій країн – супротивника:

На додачу до свого погодження сісти за стіл перемовин з Володимиром Зеленським “кремль” ще відзначився трьома заявами: перша, що нібито 19 серпня Україна готує провокацію на атомній станції ЗАЕС. А це фактично анонс чергового теракту з боку російських окупантів, в тому числі шляхом зупинки двох енергоблоків, які “кремль” погрожує відключити.

Друга заява, це коли на тлі вищезазначеного Прем’єр Угорщини “орбан” у інтерв’ю німецького виданню “Tichys Einblick” видавив з себе, що це “кінець епохи домінування Заходу”. Отже ми тільки можемо уявити, всю глибину моральнопсихологічної травми його хазяїна – “путіна”.

Третя заява про те, що вибухи в Криму це нібито теракт. Таким чином, російське військове керівництво хибно стверджуючи, що недавні напади  на російські військові об’єкти в Криму є терактами, є нічим не іншим  як намаганням “кремля” офіційно не визнавати перелом війни та відвернути західні заклики оголосити “росію” державою-спонсором тероризму.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події:

В той же, час на тлі останнього інтерв’ю Володимира Зеленського щодо розпочатої широкомасштабної війни “росії” проти України, вважаємо за необхідне розкрити основи демократії, оскільки наразі в українському суспільстві фіксуємо наявність двох меншостей: одні, які у всьому бачать зраду, інші, навпаки – перемогу. Водночас є решта – більшість, для яких світ не чорно-білий.

Таким чином, ми застерігаємо не піддаватися на оманливе відчуття, що Україна розкололася на два табори, оскільки зазначене є типовою кремлівською маніпуляцією, адже невеликі групи з крайніми поглядами  є в кожній країні. І це ніякий не розкол, а норма для демократії.

Замість висновку:  Для українців на сьогодні це життєво необхідне, бо головна мета “путіна” та “сі”, щоб ми припинили бути вільним народом демократичної країни. І наша свобода – це наша ключова перевага, завдяки якій ми перемагаємо. А значить, як тільки ми втратимо демократичні звички – програємо.