І. Що стосується дій ворога та його союзників.

У день, коли російсько-окупаційна армія ганебно відступає з частини української території, “путін” оголосив заздалегідь сфабриковані результати своїх фіктивних референдумів, казково визнаючи “незалежність”, та оголошуючи про анексію ще чотирьох українських регіонів, які він навіть не контролює повністю.

Цитата Михайла Подоляка : Збройні Сили України взяли в оточення сили 20-ї загальновійськової армії “росії” у районі Лиман-Ямпіль.

Саме таким чином російський диктатор намагається переламати хід війни в свою сторону, яку зараз стрімко програє.

Довідково. На прохання журналістів уточнити межі анексованих областей речник “кремля” зізнався, що не знає цього, зокрема щодо Херсонської та Запорізької областей.

Цитуючи свого кумира – фашистського філософа Ільїна, цей “путінський виступ” дійсно увійде в історію, як тріумф людської дурості, неадекватності та безсоромності, що стане в майбутньому сюжетом багатьох історичних анекдотів. Екс -прем’єр Великобританії Борис Джонсон: “володимире путіне”, ваш

виступ — це брехня, ганьба і маячня.

Підтвердженням зазначеного є опублікування американським профільним журналом про міжнародні відносини “Foreign Affairs” розгорнутого журналістського розслідування, де серед всього іншого зазначається, що навіть лідери країн колишнього “радянського союзу” тепер ставляться до “путіна”, як до небезпечної постаті, яка уявляє себе господарем неіснуючої імперії. На додачу до цього, журнал акценту є свою увагу, на неможливості в майбутньому проводити будь-які перемовини з країною-агресором.

Цитата “Foreign Affairs”: Наразі немає жодних ознак того, що мирні переговори можливі (особливо після організованих “росією” референдумів на сході) або що існує будь-який спосіб закінчити війну, коли одна зі сторін заявить про перемогу. Цей жахливий конфлікт у Європі може тривати навіть тоді, коли ресурси “путіна” — як людські, так і психологічні — вичерпаються.

Водночас, своєю черговою фантазією “путін”, притягнув на свою “росію” ще більше санкцій та заяву США про те, що застосування ядерної зброї в Україні буде рахуватись атакою на НАТО.

Але головною для України в цьому випадку є особиста обіцянка українцям від Президента США Джо Байдена повернути всі українські державні території. А досвід сучасного військового протистояння вже нам продемонстрував, що Байден слів на вітер не кидає.

Отже, незважаючи на усі вперті потуги “путіна” переконати весь світ у добровільному “приєднанні” українських територій, у світі всіма можливими формулюваннями переконують, що ніколи не визнають протиправних дій “росії”.

ІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, Президент України Володимир Зеленський також різко розкритикував лідера “кремля”, оголосивши, що Україна офіційно подає заявку на “прискорений вступ” до Організації Північноатлантичного договору.

В цьому контексті варто зауважити, що НАТО та ООН цілеспрямовано “вбудовувалися” в інформаційну канву рівно після анонсу Президента України, який закінчив нараду під кінець промови “путіна”. Що черговий раз показує, що всі дії кремлівських злочинців перебувають під мікроскопом.

Таким чином, у відповідь на подачу заявки генсек НАТО Єнс Столтенберг зауважив, що наразі потрібна ще згода інших членів Альянсу, як це було в тому числі зі Швецією та Фінляндією. На даний час, вже відомо, що Канада, Литва, Латвія та Естонія вже дали свою згоду на вступ України до НАТО (заяви МЗС).

Проте заява генсека НАТО хоч і була емоційно слабка (маніпуляція проросійських ЗМІ в Україні), але містить два важливі ескалаційні треки при деескалаційній загальній інтонації, а саме:

перший – інтенсифікація постачання зброї;

другий – фіксація на “відповіді” у разі ескалації аж до ядерної.

Отже ситуація в цій комунікації під      повним контролем, і “кремлю” не вдалось інформаційно розбалансувати ситуацію.

В той же час, вкотре негативно відмітився український інформаційний простір, який виставляв першу частину відповіді генсека НАТО Єнса Столтенберга без другої, а це вже – маніпуляція.

Ра зом з тим, як ми вже зазначали раніше про те, що “путін”, своєю “фантазією” притягнув ще більше санкцій є рішення РНБО України нарешті ввести санкції проти 1300 росіян, до яких з боку України ще санкції не вводилися до цього часу.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників

Тим часом, Пентагон анонсував відкриття в Німеччині командного центру для контролю та управління підтримкою України з боку США та їхніх союзників щодо ЄС та НАТО (“New York Times”).

Одночасно з цим, Пентагон нагадав, що 12 жовтня в Брюсселі відбудеться наступне засідання групи країн “Рамштайн”.

В рамках чого прогнозуємо, що на тлі ескалації з боку росіян група країн “Рамштайн” ймовірно зрозуміла, що настав час танків, літаків та додаткових засобів ППО.

Тим часом, вже десять країн світу рекомендували своїм громадянам залишити

“росію”. З кожним днем їхня кількість збільшується. Про це заявили країни ЄС – Італія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Польща, Болгарія. Окрім європейських країн, з аналогічними закликами виступили США, Канада та Тайвань. У США (CNBC) обережно натякають, що це може бути пов’язане із перенесенням воєнних дій на територію “росії”.

1. Щодо воєнно -політичних відносин.

Оскільки сучасне протистояння це не тільки поле бою, але й енергетика,

Європа шукає нові джерела енергії, як альтернативу “росії”, а тому французька “TotalEnergies” уклала важливу угоду про розширення видобутку природного газу в Катарі.

Цілком очевидно, що зазначене є позитивним чинником, особливо зараз, коли “росія” посилює свій тиск на Європу через інфраструктурний шантаж.

Висновок:

1. Останній вчинок “путіна” контрастував з дійсністю настільки, що навіть для найбільших скептиків стало очевидно: стратегічна ініціатива щодо розпочатої війни проти України – “росією” остаточно втрачена.
2. Більше того, “путіну” навіть не вдалось налякати Захід, в той час, коли його претензії на територію, яку “росія” не контролює, перетворяться в найближчому майбутньому на численні виклики для “кремля”, на кшталт тієї ж “часткової мобілізації”.
3. Заяви російського диктатора ще більше згуртували Захід, який свою увагу ще більше сконцентрував на Україні і для України.
4. В той же час, українську заявку про прискорений вступ України до НАТО, на сьогодні треба сприймати більше, як стримуючий фактор для “росії” і від “росії”. Оскільки наступний рівень ескалації з її боку може закінчитися швидким рішенням Альянсу про прийняття України до свого складу.