І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Враховуючи масивність інформаційного вибуху навколо пасажів Ілона Маска, який раптом заговорив прокремлівськими наративами надаємо кілька основних і нових висновків з аналізу комунікацій західних ЗМІ щодо цього та знову ж таки можливого застосування ядерної зброї.

“ The Times”: “путін” спрямував “ядерний потяг” до кордону з Україною.

В результаті чого, вимушені визнати, що “путіну” таки вдалося певною мірою досягнути своєї першої цілі – налякати. Разом з тим, США, як і раніше, непохитні в своїх комунікаціях: США не бачать змін в ядерній позиції “росії” та підстав, щоб змінювати свою ядерну позицію. А це значить так і є.

Також, ми звернули увагу на те, що все більше і більше з’являється нових публікацій в західних медіа про те, що на розгортання “росією” ядерної зброї потрібен певний час і що за цей період можна вжити низку заходів для стримування, детальні плани яких вже підготовлені у Вашингтоні.

Зазначене детальне та широке обговорення західними ЗМІ і є тим самим підтвердженнм, що “путіну” вдалося налякати, як правило європейців. А це значить, що тема безпеки в західних суспільствах в подальшому буде мати свій розвиток, що в принципі, як би це не коректно звучало, зіграє на користь Україні.

Одночасно з цим, все г учніше і гучніше лунають інсайди про те, що “пекін” проти застосування “росією” ядерної зброї, що логічно. Але не проти погроз ядерною зброєю, що також логічно. На тлі зазначеного, все більше публікацій про те, що відповідь на застосування ядерної зброї буде потужною та військовою.

Паралельно з цим російська пропаганда намагається викликати сумніви у західних виборцях щодо рішучості їх лідерів дати сильну відповідь “росії” та спроможності її стримати.

В даному випадку ц іль “китаю” та “росії” доволі проста: чим менше виборець довіряє владі, тим більше боїться, чим більше боїться, тим більше підтримує дискурс: а-ля Ілон Маск: “давайте якось замиримся”.

Таким чином, чим ближче фатальна поразка “росії” на фронті, тим гучніше вибухатимуть “only business” (нічого особистого тільки бізнес) та так звані політичні “консерви”.

В той же час, слід додати, що пасажі Ілона Маска за всієї своєї “вульгарності” розкривають одну з позицій так званої американської “школи реалістичної політики”, оскільки такі представники є і серед республіканців, і серед демократів (зараз – переважно серед республіканців). Саме їхня доктрина про “знижену ескалацію” призвела до того, що Німеччина та Франція виявилися залежними від російських енергоресурсів. Саме їхня позиція призвела до того, що Крим за демократа Обами був зданий, а реакція Заходу виявилася млявою, але петляючою навколо соціального страхування.

Довідково . “Школа політичного реалізму” виникла в цілому, як реакція проти ідеалізму політичної сили Її представники, серед яких були той же Кіссінджер, Бжезинський, Ліпман, зробили спробу вільного аналізу природи відносин між державами без застосування сили. В той час, як протягом усього післявоєнного періоду зовнішньополітична стратегія США і СРСР керувалася виключно засадами силової політики.

І якщо зараз – на тлі успіхів Збройних Сил України, перед виборами до Конгресу – “демократичні реалісти” зі своєю доктриною про зниження ескалації пішли у тінь, віддаючи повістку дня “яструбам”, то республіканці йдуть на ці вибори з доволі неоднорідною позицією по відношенню до України.

Довідково . 45% прихильників республіканців вважають військову допомогу США Україні занадто надмірною. Якщо говорити про демократів, то там така позиція характерна для менш ніж 20%.

Оскільки , республіканці спираються на економічні стрибки, пов’язані з міжнародною кризою, нібито не розуміючи, що розв’язання цієї кризи полягає у розгромі “росії”. Власне тому “популісти” (група Трампа, до якої належить Ілон Маск) малюють “мирний вихід із війни”. Саме це вони хочуть лобіювати після приходу до влади. І складнощі зі збільшенням військової допомоги Україні після виборів до Конгресу виникатимуть значно частіше, ніж зараз, незважаючи на те, що фактично щодо війни в Україні встановлено двопартійний консенсус.

В той же час, варто зазначити, що більшість партійних представників республіканців все-таки підтримує Україну та її військовий шлях. І переважна більшість демократів дотримується тієї самої позиції. Але у так званих “реалістів” (а вони в меншості) є можливість вставляти палиці в колеса, уповільнюючи, але не зупиняючи військові постачання Україні.

Тому висловлюванням Маска дивуватися не варто – саме цю ж позицію щодня

вичавлює з себе група Трампа “Make America Great Again”.

Ми вже неодноразово зазначали, що “трамписти” займаються виключно здаванням національних інтересів США та всього “вільного світу”, але їх замало, щоб збити Україну з наміченого шляху вирішення військового конфлікту.

Підтвердженням зазначеного є незламне рішення авторитарного Ірану не визнавати проведених “росією” псевдореферендумів.

Отже, Іран, не дивлячись на весь той китайсько-російський пропагандистський тиск та спектакль (серед яких пасажі Маска), що Америка невдовзі (після виборів до Конгресу) заслабне, не порушив свою давню позицію в міжнародних питаннях, та не визнав російські анексії. А це, на додачу до цього демонструє нестабільність у відносинах всередині “клубу-автократів”, особливо після останнього саміту Шанхайської організації співробітництва, де вони обіцяли один одному один одного підтримувати.

Довідково . Тож, наразі чекаємо новин щодо визнання російської анексії з Білорусі, Еритреї, Сирії, М’янми та “китаю”, який сам не визнає анексії, але підступно підштовхує інших, щоб з боку дивитись на реакцію світу.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

В умовах, коли російсько-окупаційні війська відступають в українському Донбасі, а ядерні загрози “путіна” всі більше і більше виглядають, як відчайдушне шабельне брязкання, його найближчій союзник “КНДР” підтримав анексію окупованих територій України, та на знак підтримки путінського ядерного шантажу запустив чергову балістичну ракету в напрямку Японії.

Довідково . У Токіо заявили, що північнокорейська ракета перелетіла через Японію та впала у Тихому океані. Японський уряд скликав раду національної безпеки.

Таким чином, “КНДР” поки стала першою та єдиною країною, яка офіційно визнала путінську анексію, обґрунтовуючи своє рішення антиамериканськими закликами.

Також, припускаємо, що на тлі інформаційного світового ядерного сполоху, автократи через запуск ракети в бік Японії намагаються перенести акцент війни з України знов до Індо-Тихоокеанського регіону.

І ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, стало відомо, що Генсек НАТО Єнс Столтенберг офіційно отримав заявку України про вступ до Альянсу. Наступним етапом стане обговорення цієї заявки на рівні Північноатлантичної ради, тобто на рівні послів держав-членів НАТО у Брюсселі.

Одночасно з цим, Президент США Джо Байден провів переговори з Президентом України Володимиром Зеленським під час яких (як відповідь Ілону Маску) пообіцяв ще більше підтримки і військової допомоги обсягом $625 млн.

Зазначені перемовини в сьогоднішній військово-політичній ситуації є нічим іншим, як узгодженням подальших спільних дій між країнами.

1. Внутрішні суспільно-політичні події.

Символічним підтвердженням вищезазначеного є введення Президентом України у дію рішення РНБО України про неможливість проведення переговорів із російським диктатором.

Цілком однозначно, що зазначене рішення знімає всю тінь підозр та інформаційного маніпулювання в питанні здачі українських інтересів країні-агресору. Тож, “кремль” був позбавлений ще одного інформаційного важелю впливу на свідомість українського суспільства.

Висновок.

1. “путіну” таки вдалося певною мірою налякати Європу, але головний політичний гравець США, як і раніше непохитний.
2. Автократії демонструють нестабільність у внутрішніх відносинах та політичну підступність один до одного, намагаючись при цьому черговий раз відволікти увагу світу від України.