І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Головною подією вчорашнього дня, а можливо й тижня чи навіть більше, стало рішення “ОПЕК+” про скорочення видобутку нафти на 2 млн. барелів, але фактично на менше ніж 1 млн. барелів. Разом з цим, слід враховувати, що зазначене рішення “ОПЕК+” прийняте в той самий час, коли ЄС досягли згоди щодо обмеження цін на російську нафту, що одразу викликає наступне питання щодо його подальшої реалізації в умовах скорочення “ОПЕК” ресурсу на ринку.

Тож, висновки з цього питання нам ще зарано робити, оскільки не всі епізоди цієї картини ще нам відкриті.

Другою подією дня можна вважати публікацію “The New York Times” про те, що США вважають, що за вбивством кремлівської неофашистські “дугіної” стоїть центральна влада України, яка нібито діяла без відома американських кураторів.

Цілком однозначно, що така некоректна постановка питання: “без відома американських кураторів”, від авторитетного американського видання серйозно дискредитує Україну, яка зараз перебуває в авангарді світового протистояння між демократіями очолюваними США та автократіями над якими сьогодні головує “китай”.

Водночас, якщо опиратись на наші попередні висновк и від 6 жовтня, де ми застерігали про нову хвилю активності китайської пропаганди, а також нові пасажі про Україну від Ілона Маска, за спиною якого стоїть група Трампа, повну відповідь: чому “The New York Times” це зробив, дає американська розвідувальна фірма “Nisos”, яка відстежує дезінформацію та кіберзагрози.

Так, “Nisos” інформує, що у “пекині” розробили новий спосіб розповсюдження кремлівської пропаганди на території США та їх союзників про війну в Україні. Розвідфірма зазначає, що наративна політика “китаю” і “кремля” сьогодні успішно перекочувала до системи соцмереж та різного роду офіційних сторінок кампаній, фірм та медіа Трампа.

Також, д ослідники “Nisos” з’ясували, що у розповсюдженні прокремлівського контенту беруть участь сотні акаунтів, пов’язаних з російськими військовими, дипломатами та державними ЗМІ. При цьому, англомовні версії масово поширюються на “Twitter” і на платформах, популярних у американських консерваторів, у тому числі “Gab” та “Truth Social”, які як раз і були створені Трампом. Так ось, у своєму підсумку розвідники зазначають, що перед тим, як “The New York Times” опублікував цю статтю про вбивство “дугіної”, це питання певний час активно обговорювалося на вищезазначених американських платформах.

Отже ми припускаємо, що видання “The New York Times”, яке між іншим в США вважається, як “антитрампівське” видання, потрапило в інформаційну пастку самого Трампа.

В той же час, продовжуючи тему китайсько-дипломатичного реверансу про який ми більш детально зазначали у висновках від 6 жовтня, ми приходимо до умовиводу, що “китай” таким чином починає підсвічувати свою подальшу неготовність перебувати у статусі “над сутичкою” Заходу та “росії”. Оскільки акцент “пекіна” змістився від “ворожнечі з НАТО” до “недопущення ядерної війни”, і в цьому контексті “китай” дипломатично висловлює театральне невдоволення російською стороною.

При всьому цьому партійна верхівка “китаю”, почала активно пропонувати Заходу наступну концепцію: ““росія” виходить із війни, а Захід її не добиває”. Такий собі статус-кво. Але судячи з останньої заяви Прем’єр-міністра Великобританії, Захід на це не погодився. Так, зі слів Ліз Трас можна зробити висновок, що про жодні “територіальні переговори” не може йтися: “росія” має капітулювати, а потім вже Захід вирішить, що з нею робити.

Враховуючи вищезазначене, а також включаючи попередні висновки від 6 жовтня, таку дипломатичну турботу з боку “китаю” по відношенню до “росії”, сьогодні можна розцінювати, лише як підступний хід щоб відвести удар від себе.

І тому є підтвердження анонсований графік майбутнього засідання країн ЄС у Брюсселі в період з 16 жовтня (дата початку китайського партійного з’їзду, де планується переобрання “сі” ) по 22 жовтня, (дата, коли “сі” офіційно отримає третій термін), щоб обговорити свою подальшу стратегію щодо “китаю”, з такою хронологією:

16-17 жовтня. Дискусії по “китаю”: роль “пекіна” у війні “росії” проти України; зміна стратегії щодо “китаю”: партнер – економічний конкурент-системний суперник; 20-22 жовтня: Азія в фокусі: новий підхід до Азії як регіону в цілому.

Таким чином це є важливе послання “пекіну”, що якщо “сі” буде переобрано на третій термін, ЄС своє відношення до “китаю” змінить на статус – “системний суперник” з усіма витікаючими політичними та економічними наслідками, включаючи майбутні санкційні обмеження.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

А тим часом, ударна група ВМС США попрямувала до Корейського півострова, щоб після запуску ракет “КНДР” вказати останній, що Захід тримає ситуацію під контролем і готовий перейти до більш рішучих дій у відповідь. Припускаємо, що з метою недопущення ракетно-ядерних провокацій з боку автократій зазначена ударна група перебуватиме в цьому регіоні до кінця китайського партійного з’їзду.

В цьому контексті слід висвітлити важливі цифри з опитування американського суспільства, які показали, що попри ядерний шантаж “росії”, масованого впливу китайсько-російської пропаганди, та навіть індивідуальних перфомансів від Ілона Маска – 75% американців категорично виступили за підтримку України.

Це важлива цифра, яка впершу чергу вказує, що правдива і послідовна інформаційна робота з часом вірно розставляє акценти сучасного військового протистояння.

75 % – напередодні виборів до Конгресу США – це цифра, яка показує сучасний політичний стан популіста і прокремлівського фріка Трампа.

75 % – це цифра, яка може стати тією самою політичною подушкою особисто для Джо Байдена, якщо ситуація з рішенням “ОПЕК+” вийде з під контролю Вашингтона.

І ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

На тлі зазначеного, у ЗМІ, як західних так і російських з’являється все більше і більше повідомлень про те, що російський диктатор готує ґрунт для звільнення “шойгу” переклавши на нього всю провину за поразку російської війні проти України.

Зазначені повідомлення попадають в інформаційну канву китайської “концепції миру”: ““росія” виходить із війни, а Захід її не добиває”.

Таким чином, “кремль” показує, що готовий за це віддати “шойгу” (як символ виходу “росії” з війни в Україні), але як ми вже зазначали раніше, Захід домагається “путіна” (як символа капітуляції “росії”).

Довідково . Голова ради федерацій “матвієнко” запросила парламент України сісти за стіл переговорів, зазначивши, що “росія” виступає за мирне врегулювання кризи.

Тож, з метою зміни такої європейської позиції по відношенню особисто до “путіна” у “кремлі” нагально заговорили про готовність постачати до Європи газ вцілілою ниткою “Північного потоку-2”, чим продемонструвати свою політичну адекватність.

1. Внутрішні суспільно-політичні події.

В той же час, третьою подією дня можна вважати явище, яке важко прокоментувати, коли після того, як Верховна Рада України звільнила пана Шевченка з посади Голови Нацбанку України, САП та НАБУ раптово повідомили йому про підозру у рамках розслідування справи 2019 року щодо протиправної діяльності “Укргазбанку”, яка призвела до збитків на понад 206 млн грн.

На цьому етапі військового протистояння , зазначене демонстративно-політичне дійство, нічого, окрім іміджевих втрат проти України, не дає.

Висновок.

1. Рішення “ОПЕК+” з боку Саудівської Аравії можна оцінити як доволі недалекоглядне, і США його, теж доволі стримано приймають.
2. За сім місяців війни західна коаліція навчилася калібрувати санкції до рівня винаходу нової надпотужної економічної зброї, яка доволі серйозно налякала “пекін” і “москву”.
3. Не дивлячись на всі свої гігантські зусилля китайсько-російська пропаганда не досягає своєї мети: Америка з Україною була є і буде.
4. Одночасно з цим, “китаю” теж не вдалося залишитись в статусі кремлівського “сірого кардиналу”. Висока ймовірність, що невдовзі “китай” отримає свій офіційний і цілком заслужений статус – “системний суперник”.