І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Нарешті настав той день, коли Рада безпеки ООН прямим текстом заявила, що вже “задовбалась” слухати нісенітниці російських “дипломатів”, де останньою краплею до появи цих емоцій стала доповідь “кремлівця” про “заражених біологічною зброєю комарів”.

В контексті зазначеного, варто зауважити, що час від часу “росія” ініціює подібні засідання Радбезу ООН, щоб здебільшого відволікти увагу світу від чогось більш важливого та інтригуючого.

Так було, зроблено і зараз, як привід вигадали “комарів”, але на цей раз провокація вийшла з під контролю “кремля”, в результаті чого сам “китай” опинився на інтригуючому перехресті.

Мова йде про зміну порядку денного засідання, де замість “комарів” РадБез підняв питання іранських дронів, які зараз знищують українську енергетичну інфраструктуру.

Цілком очевидно, що Іран та “росія” заявили, що не визнають, що дрони іранські, оскільки постачання дронів “росії” – це пряме порушення Іраном Резолюції ООН № 2231 від 20.07.2015 під назвою “Іранська ядерна проблема”. Тієї, за яку в 2015 році голосували і “КНР”, і “росія”.

І тепер, після закритого брифінгу експертів ООН, які надали членам РадБезу беззаперечні докази того, що дрони іранські, утримання “КНР” буде камінг-аутом для “пекіна” (процес відкритого та добровільного визнання). Проголосувати ж “за” – означає зрадити членів свого альянсу.

Цілком однозначно, що все вищезазначене послужило яскравим доказом для світу, що “кремль” абсолютно неадекватний для демократій, ненадійний для автократій і ще на додачу маразматичний для усіх, але подальший розвиток подій показав, що і в “кремлі” це теж певним чином зрозуміли.

Так, після невдачі з “комарами” та підставою “пекіна” під незручний вибір, інформаційний простір знов наповнився інформацією про бажання “путіна” повернутися до переговорів зі США щодо надання “росії” “гарантій безпеки”.

Цікаво, але серед шквалу офіційних коментарів щодо цього бажання “путіна”, де відмітилася і Україна, які в своїй масі несли головний наратив: “про переговори треба було думати до 24 лютого”, були й такі, що стверджували, що теперішній запит “москви” на переговори з Вашингтоном пов’язаний з певною втомою через постійний тиск на неї з боку “пекіна”, аж до “убивчого”, як зазначив фінансовий провайдер “Bloomberg”.

В той же час, ми впевнені, що “китай” не буде займатися “політичним канібалізмом” зі своїми союзниками. Бо після першої “з’їденої жертви” у “китаю” їх не буде: Іран відразу укладе з США “ядерну угоду”, а КНДР повернеться до дипломатії. Бо це краще, ніж бути   “з‘їденими”.

До того ж принц Саудівської Аравії МбС хороший приклад, що Захід спроможний зрозуміти особливості правління та змиритися з їх певною формою авторитаризму.

В той же час, в контексті зазначеного ми стверджуємо, що сам головний диктатор ХХІ століття “сі цзіньпін” ніколи не перейде на бік Заходу, як це, наприклад, зробив його попередник з минулого століття Сталін.

Тому що “сі” не Сталін. “сі” хоче управляти світом, а не окремими територіями. “Cі” хоче, щоб весь світ був “червоним”, а у людей не було прав і свобод. “Сі” вважає це своєю місією. У Сталіна не було Тайваню, а для “Сі” – це в центрі всього. “Сі” ніколи не відмовиться від Тайваню, як і Захід.

Дов ідково. Сталін був другий у відносинах з Гітлером, “Сі” – перший у відносинах з “путіним”. Рольовка скоріш така: “путін” – Муссоліні, а “Сі” – Гітлер. Ніж “путін” – Гітлер, а Сі – Сталін.

Отже, відповідаючи на питання: чому програш “росії” – це програш “китаю”? Бо маленька пацифістська українська демократія, де народ за 30 років переміг в трьох революціях та двічі виганяв диктатора, чим дав по зубах великій, мілітарній російській диктатурі – це крах фундаменту, на якому зараз стоїть вся ідеологія сучасного “китаю”, стратегія та нинішня повістка “сі” про те, що саме диктатури – найстійкіші для цього сторіччя.

Разом з тим, вимушені зазначити і про вкрай негативне суспільне українське явище, яке сьогодні виражається у байдужості українського суспільства до подій, що зараз відбуваються в Ірані.

Події, які наче під копірку повторюють українські події “Революції Гідності”. Події до яких приєднався, в буквальному сенсі, весь цивілізований світ, окрім України. Україна досі мовчить, хоча саме українців вбиває іранський режим.

Тим часом, колишній інспектор ООН з озброєнь в Іраку Вільям Скотт Ріттер, який на хвилі критики зовнішньої політики США став “відомим військовим аналітиком”, і який звинуватив Україну у військових злочинах, повернувся до Twitter. До сьогодні, він був заблокований, після того, як звинуватив українську владу в трагедії в Бучі: “Я повернувся. Тест: Буча – воєнний злочин. Це зробила Україна” – це перший пост Рітера після його розблокування  на Twitter.

Таким чином, зазначене є жорстким підтвердженням наших попередніх висновків від 29 жовтня: Маск розпочав процес амністії всіх виродків цієї соцмережі.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, на тлі кремлівського запиту на переговори з Вашингтоном в “росії” раптово дійшли до висновку що: удари по українській інфраструктурі не дали “ніякого військового ефекту”, не стали “лінією розбрату між цивільними та військовими”, не залучили цивільних на бік мирного врегулювання, та не поширили панічних настроїв.

Проте після того, як Білий Дім дав зрозуміти, що реагувати не збирається, російське керівництво зробило наступний висновок: посилити атаки на енергетичну сферу України, ще сильніше.

Отже, вищевказані висновки у цьому матеріалі повністю відповідають уявленню про те, що “російське керівництво – збіговисько ідіотів”. Вони зрозуміли, що реальний військовий ефект близький до нуля і замість “нової стратегії” хочуть продовжувати невдалу, може коли-небудь вийде.

Довідково . Головною надією для “москви” залишається можливість переговорити з Вашингтоном, проте і Вашингтон, і Лондон стоять на неможливості проводити переговори в принципі. Також у Вашингтоні кажуть, що дипломати та офіційні особи остерігаються будь-яких контактів із росіянами, включаючи потиск рук, тому ні на які прохання про переговори Білий Дім реагувати не збирається.

Серед важливого вважаємо за необхідне також виділити неоднозначний наказ “кремля” судам не випускати засуджених достроково, а відправляти їх до ПВК “Вагнер”. Зазначене означає ніщо інше, як те, що вплив “пригожина” розширився вже також і на елементи російської системи кримінального правосуддя.

На додачу до цього, “російська дума” заявила про готовність розблокувати Twitter на території “росії” після придбання цієї соцмережі Ілоном Маском. Про це заявив заступник голови комітету “держдуми з інформаційної політики”.

Отже, Ілон Маск за дивним збігом обставин виявляється ще й “улюбленцем” комітету російської “держдуми з інформаційної політики”.

І ІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, через блокування “росією” “зернового коридору” Україна була вимушена призупинити експорт зерна зі своїх морських портів. Одночасно з цим, Литва закликала до військового вирішення цієї ситуації, а британське видання “Financial Times” публікує розслідування про те, як “росія” краде українське зерно. Після чого, вже НАТО закликало “кремль” переглянути своє рішення, а Фінляндія дозволила розмістити ядерну зброю на кордоні з “росією”.

Зазначений ланцюжок подій, спеціально направлений на здебільш штучну ескалацію військово-політичної ситуації навколо українського зерна, для того, щоб Анкара під час перемовин з “росією” щодо нинішнього статусу “зернової угоди” мала більше важелів впливу на “кремль”, якому Захід, особливо після “комарів”, має намір продемонструвати, що з ним панькатися вже не будуть, бо набрид та, оскільки зараз все “дипломатичне панькання” направлене на заколисування “пекіна”.

Висновок.

1. Ні Вашингтон, ні “пекін” рівними “росію” не вважають: “пекін” зовсім виніс “росію” за рамки регіональної держави, які прагнуть управління регіональною політикою. Фактично “росія” сьогодні – це країна третього світу – після “наддержави” та “регіональної держави”. Саме тому “росія” і біжить на переговори з США, щоб хоч штучно або ілюзорно утриматись на регіональному рівні.
2. Замість цього “кремлю” прямим текстом заявили – “збіговисько ідіотів”.
3. В той час, як з прикладу останній дій, щодо “брудної бомби” і “зернової угоди” ми переконались, що колективний Захід чітко відпрацював алгоритми спільних дій, щоб обривати російські провокації ще на стартових позиціях.