І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Головною реперною точкою, але більше яблуком розбрату в європейському політикумі стали доволі неприємні події навколо зенітних установок “Гепард”, які нещодавно Німеччина передала Україні. Інформаційно-політичний розбрат полягає у відсутності розуміння глибини питання, що спочатку виразилося у критиці Німеччини з боку України, за те, що вона не передає нам “Гепарди”, обґрунтовуючи це тим, що Швейцарія, яка виробляє боєприпаси до них, забороняє їх поставки в Україну, посилаючись на свій нейтральний статус.

Довідково. В якості спадщини після другої світової війни, на окреме німецьке військове обладнання боєприпаси виготовляються в Швейцарії. Серед нього – установка “Гепард”. Самі установки – виробляє Німеччина. Але снаряди для них – Швейцарія, Уряд якої має право вето на перепродаж або дарування.

Водночас, Берлін мав намір передати Україні 12 тис. снарядів, які були ним куплені ще кілька десятиліть тому. Але Швейцарія не погодилась. Починаючи з квітня Берлін тричі безрезультатно вмовляв Берн, після чого німецькі політики закликали припинити всі угоди про постачання зброї зі Швейцарії.

Довідково . “Якщо Швейцарія відмовляє Україні в цьому, тоді вона більше не може бути надійним постачальником боєприпасів і для Німеччини” – заява глави парламентської групи “Вільної демократичної партії” Маркуса Фабера.

Для Швейцарії це може бути дуже боляче, оскільки Німеччина є найбільшим ринком експорту її зброї. І це засвідчила реакція швейцарських політиків, які раптом заметушились, щоб виправити ситуацію.

Але підґрунтям їх раптової метушні став лише той факт, що такі ж боєприпаси виготовляються в Бразилії, яка до перемоги на президентських виборах демократа Лули, теж відмовляла в передачі їх Україні. І зараз Німеччина дає зрозуміти Швейцарії, що вона в цьому питанні не є вже більше домінантом.

Таким чином, ця історія в першу чергу про те, що в сучасному світі не все так просто. Про те, що ми інколи упереджено негативно ставимося до Німеччини через свої фантомні болі. І про те, що тим самим ми наносимо шкоду більше за все та перш за все самим собі. Тому що, якби ми дослухалися до аргументів Берліну ще в квітні, то вже почали б працювати зі Швейцарією, яка досі є притулком на тільки для кремлівських грошей та олігархів, але й єдиною країною в Європі, де досі абсолютно легально транслюється “Раша Тудей”.

В той же час , торкаючись питання російської пропаганди, цілком очевидно, що для її поширення в Європі однієї Швейцарії замало. Саме тому для виправлення цієї ситуації “кремль” через Орбана почав просувати ідею створення в Брюсселі, так званого угорського аналітичного центру “MCC Brussels”, на відкриття якого 15 листопада анонсували прибуття “трампистів”, як зі Сполучених Штатів, так і із Латинської Америки, а його очільник вже назвав настрої в Європі “мадярофобією”.

Отже, як ми бачимо, ультраправі неофашистські сили після “бразильського фіаско” починають масовано штурмувати європейський бастіон демократії, всередині якого є відверта п’ята колона.

Тим часом, на Близькому Сході розгортається нова хвиля воєнної загрози, яка на нашу думку направлена виключно проти Ізраїлю, який зараз входить у глибокий процес парламентських виборів, які з 2019  року вже п’яті.

Мова йде, про Саудівську Аравію, яка заявила Вашингтону (що вже є важливим чинником) про свої занепокоєння щодо виявлених її розвідкою планів Ірану напасти на неї та на Ірак. (The Wall Street Journal).

Частково наші висновки щодо Ізраїлю підтвердив і Білий Дім, коли реагуючи на звернення Ер-Ріяду, окремо зазначив, що зараз уважно спостерігає за виборчим процесом в Ізраїлі тому готовність реагувати по кейсу Близький Схід – одна з найвищих.

В той же час, щодо ізраїльських виборів від себе окремо додамо: п’яті парламентські вибори з 2019 року, населення настільки втомилося від них, що аби хоч якось вмовити виборця прийти на дільниці керівництво вдалися до ноу-хау – “розмовляючі урни”, які закликають перехожих підійти до них.

Отже, у загальному підсумку, щодо ситуації, яка зараз утворилась навколо цих виборів, впевнено прогнозуємо – наступної весни можна очікувати шості.

Тим часом, Польща, яка ніколи не мала атомних станцій, заявила про вже опрацьований та узгоджений з Вашингтоном проєкт з побудування двох ядерних реакторів: один американський, а другий південнокорейський.

Отже, враховуючи що всі угоди на постачання оборонного обладнання Польща укладає також з США та Південною Корєєю, і аналізуючи політику Варшави останні місяці, можна стверджувати, що поляки остаточно зробили вибір щодо свого геополітичного курсу.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

На тлі зазначеного активізувалась китайська пропаганда, яка недвозначно почала критикувати Варшаву та звинувачувати Вашингтон і фоном Сеул у нібито подвійних стандартах щодо ядерних ініціатив. В той час, як на практиці це було продемонстровано черговим ядерним шантажем з боку КНДР, який направив свої погрози, як раз проти Вашингтону та Сеулу, чим підтвердив свою пряму підпорядкованість “китаю”.

Водночас, вся ця китайська критика була пронизана черговими маніпуляціями, щоб змусити Європу прислухатись до “путіна”.

Одночасно з цим, і ймовірно задля підсилення китайських наративів, кремлівець “мєдвєдєв” заново почав погрожувати ядерними ударами, і на цей раз: у випадку перемоги України.

Отже, “ медведєв” своєю тезою впевнено перекреслив всі висновки кремлівських аналітичних центрів щодо “неможливості поразки” “росії”.

Таким чином, суть нових погроз полягає вже у тому, що тепер змінився загальний підхід до цього питання: на початку війни – ядерна зброя, як стримуючий фактор, або крок третього ешелону. Зараз же ядерна загроза є єдиною можливістю “росії” зафіксувати територіальну окупацію”.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Продовжуючи бразильську тему, демонструємо окремий епізод роботи публічної дипломатії США, коли відразу після перемоги демократій Білий Дім в своїх коментарях в “The New York Times” ненароком ставить наголос на збільшення торговельного обороту Бразилії з “росією”, як певний сигнал вже новому керівництву країни врахувати для подальшого виправлення.

Довідково . В той же час, були названі ще такі країни: Туреччина, Індія, Китай, Бельгія, Іспанія, Нідерланди та Японія.

Тим часом, Європа продовжує демонструвати стійкість про-української єдності незважаючи на Швейцарію, Орбана, та нової порції ядерних погроз з боку “кремля” і тиску “пекіна” розмовляти з “путіним”. Так, ЄС заявив про готовність постачати Україні електроенергію, в той час, як офіційний Париж встоявши після ультраправих протестів оголосив про повну мобілізацію країни для збільшення військової підтримки України, зокрема, ППО.

ІV. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, в Україні правоохоронні органи провели масштабні обшуки у керівництва “кремлівської секти московського патріархату” у Кіровоградській області. Так, попів московської патріархії РПЦ спіймали на місці злочину, а саме на відвертій кремлівській пропаганді, диверсіях та організації агентурних кремлівських мереж в Україні.

Отже, скільки саме вони встигли нашкодити поки не відомо, але, безперечно, багато, що так чи інакше має підштовхнути українське суспільство до усвідомлення того, що “московський патріархат” це не про Бога і навіть не про релігію – це про російську агресію проти України.

Висновок.

1. Західна про-українська коаліція продовжує демонструвати стійкість.
2. Сьогоднішні дії китайського диктатора показують наскільки “бразильське фіаско” похитнуло його позиції та надії соціально-психологічно підірвати Америку на її території.