І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Сьогоднішня передвоєнна ситуація між Іраном та Саудівською Аравією починає ефективно використовуватися демократіями, зокрема США, особливо зараз на тлі неоднозначної поїздки Канцлера Німеччини до “китаю” та анонсованої поїздки китайського диктатора до Ер-Ріяду.

Довідково. Джо Байден заявив, що США збираються “звільнити Іран”, передає “Bloomberg”.

Цілком однозначно, що політичний варіант педалювання теми війни без її початку – це доволі позитивний сценарій, за якого Вашингтон зможе військово-політично грати на почуттях територіальної цілісності та державної безпеки Саудівської Аравії, з якою Білий Дім волів би укріпити свої взаємовідносини, щоб не допустити її розвороту в бік авторитарного “китаю”. Тим паче, що Ер-Ріяд сам запросив допомогу у США.

Довідково. “китай” хоче остаточно “зацементувати” у свою жахливу коаліцію Іран, як джерело регіональної нестабільності, після чого розпочати тиск на Саудівську Аравію, щоб її теж затягнути в свої тенети, та в подальшому використовувати, як сировинне джерело.

Зазначені дії також вигідні і Україні, оскільки це не тільки призупинить постачання “кремлю” військового озброєння з боку Ірану, але й вбудує Саудівську Аравію в вісь антикитайської коаліції, як нафтовий донор Заходу з одного боку і гарант безпеки – з іншого.

А в кінцевому випадку навіть допоможе американським демократам перемогти антиукраїнських республіканців на виборах до Конгресу США.

Тобто, Саудівську Аравію, через війну з Іраном можна підбити до угоди – “заради безпеки”. У такому разі Захід отримає “нафтовий басейн”, а саудити офіційно будуть під протекторатом Вашингтона.

Одночасно з цим, іранський режим на фоні внутрішньої війни проти своїх громадян ще буде зайнятий зовнішньою війною, а не допомогою “росії”. В той час, як “росія” допомогти Тегерану нічим не зможе. Саудити впораються із загрозою в спільній операції з американцями, а отже ця партія вартує своїх свічок.

Довідково. Водночас, тут слід розглядати війну в аспекті наслідків. І чим вищий рівень ескалації відносин між Іраном та Саудівською Аравією, тим більше буде можливостей у США переманити Ер-Ріяд на свій бік.

Продовжуючи іранську тему, зазначаємо що теократи Тегерану вже починають стикатися з двома найбільшими загрозами, з якими можуть тільки зіткнутися авторитарні режими: повстання під проводом жінок і публічні глузування на кшталт тих, коли в Україні згадують про “путіна”.

Водночас, серед цього вважаємо за необхідне окремо зазначити, що іранська нація все частіше і частіше на своїх протестних акціях наголошує, що підтримує Україну і виступає категорично проти постачання їх режимом зброї “росії”.

Довідково. Права жінок і феміністичні рухи можуть бути потужним інструментом проти автократії; тоді як глузування над тираном може підірвати моральний дух режиму, руйнуючи його містику та панування страху. Щотижневі загальнонаціональні протести в Ірані проти аятолл відкрито містять обидва ці потужні компоненти.

Отже, по-перше, зазначене демонструє, що в Ірані страх перед режимом почав стрімко розмиватися. А по-друге, іранська нація хоче, щоб весь світ чув їх голос, і просять саме українців зробити цей голос іранського народу ще більш гучнішим.

Тим часом, німецькі ЗМІ навипередки публікують матеріали про те, що “китай” нарешті чи не вперше публічно позначив “червоні лінії” для “кремля” щодо застосування ядерної зброї в Україні. Тоді, як окремі берлінські спостерігачі навіть назвали це звернення “сі” особисто до “путіна”.

В той же час, в китайських комунікаціях бодай жодної згадки, як під час так і після зустрічі “сі” з Шольцом, навіть такого слова як – “росія”. Коли в стандартних фразах про ядерну зброю КНР застосував “ядерна криза в Європі” та “закликав жодну країну не застосовувати ядерну зброю в Україні.”

І цього мабуть вже буде достатньо, щоб зрозуміти до якого ганебного результату привела поїздка лідера четвертої економіки світу до китайського диктатора після його незаконної коронації.

Водночас ми додамо, що китайський диктатор не збирається не тільки критикувати “путіна” чи “росію”, а й навіть називати їх, і тим більш брати на себе зобов’язання поговорити з “путіним” про ядерну загрозу.

Поки що єдине досягнення Шольца – обіцянка про дозвіл на вакцини “Phizer” в КНР. І те тільки для емігрантів, і звичайно ж тільки для німців.

Отже, Вашингтон, Брюссель, Париж і десяток інших столиць попереджали Шольца, що це буде повний провал. Ціна, яку заплатив за це Шольц, схоже, обмежиться лише репутаційними втратами. А здобутки “сі цзіньпіна” – пропагандистськими профітами.

Водночас, цей досвід міг бути набагато дорожчим. Головне, аби на цей раз були зроблені правильні висновки.

Окремо слід зазначити, що китайський диктатор якось вже висловлювався про війну в Україні, а саме на вересневому саміті ШОС, коли “путін” визнав “стурбованість” “китаю”, а прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді прямо заявив “путіну”, що зараз “не епоха воєн”. Але після цього “кремль” декілька разів намагався переламати ситуацію на фронті і коли нічого не вийшло йому раптом почав допомогати Іран своїми дронами-камікадзе.

Таким чином, логіка підказує, що на цей раз буде так само: як тільки Шольц поїде, “пекін” розпочне новий тиск на офіційний Київ, а “путін” розпочне чергову хвилю своєї ескалації.

Більш того, є висока ймовірність того, що неоголошений візит до Києва 4 листопада радника Президента США з національної безпеки Джейка Саллівана напряму пов’язаний з вищевказаним висновком.

Продовжуючи тему візитів, зазначимо про пані Мелоні, яка 4 листопада доволі мило грала свою роль під час своєї першої поїздки до Брюсселя – поспілкувалась з лідерами ЄС. Але питання в тому, як довго триватиме це перемир’я італійського євроскептика з Брюсселем.

Довідково. Підписуючись у книзі відвідувачів Європейського парламенту, пані Мелоні написала: “Європа живе в самобутності своїх народів”.

Але були й певні ознаки того, що Мелоні залишиться войовничим лідером у питаннях ЄС. Так, виступаючи після зустрічей, Мелоні попередила, що Рим “дбатиме про свої національні інтереси в складі ЄС і разом з ЄС.”

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, США в контексті спростування китайських наративів щодо можливого застосування ядерної зброї проти України “не зрозуміло ким, але тільки не “росією””, Вашингтон прямим текстом заявив про те, що якщо КНДР застосує ядерну зброю, далі пряма мова Глави Пентагону: “режиму Кіма кінець”.

ІІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

В той же час, повертаючись до дій головного союзника нашого ворога надаємо такі цифри: 90% торгівлі Північної Кореї з зовнішнім світом припадає на КНР (на більш ніж 200% зріс експорт протягом останнього року). Головний торгівельний партнер Ірану – також КНР (54,4% експорту, за останній рік зріс на більш ніж 35%).

Зазначені цифри зайвий раз засвідчують, що якби не агресивні амбіції “китаю” проти цивілізованого світу: Іран уклав би з США “ядерну угоду” і вийшов із під тиску глобальних санкцій, а КНДР повернулась би до дипломатії і на певному етапі почала б розвиватись, як Південна Корея.

ІV. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, в Україні, Глава держави підтримав петицію про заборону громадянам “росії” здійснювати будь-яку творчу діяльність на території України.

Висновок.

1. Джо Байден розкрив повістку Вашингтона: США розпочинають цільові військово-політичні ігри проти Ірану: режим падає, “путін” втрачає свого головного союзника, а “китай” джерело дестабілізації в регіоні країн Близького Сходу.
2. Іранська революція стає все більш організованою. Режим усвідомлює, що репресії діють проти нього.
3. Підтримка іранським народом України – як іспит на демократію самої України та її геополітичного вибору.
4. Не винесені уроки: поки Байден каже “ми звільнимо Іран”, Шольц схиляє голову перед “сі”.