І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Підводячи підсумки аналізу інформаційного поля, що утворилось навколо проміжних виборів до Конгресу США зазначаємо:

1. З урахуванням інфляції, внутрішніх проблем, викликаних економічними перетвореннями та зовнішньою турбулентністю, Джо Байден та Демократична партія втратили менше місць, ніж зазвичай втрачає будь-яка правляча партія президента у спокійний час без війни.

Отже, фактично ми побачили “фундаментальний розворот”, через дії популістів з середовища республіканців (переважно група Трампа) які “різали” рейтинги своєї ж партії, перетворюючись на маргінальне “бидло-лобі”, чим в принципі посприяли світу і Україні зокрема.

Довідково. Так вийшло, що республіканці були розколоті між гниллю Трампа і перспективним курсом ДеСантіса, який став “особистим ворогом Трампа. У результаті, прибираючи голоси трампістів, ми маємо фактично рівну кількість голосів у нижній палаті, а проукраїнська коаліція якраз об’єднує “групу ДеCантіса” та блок демократів.

Республіканці та демократи працюватимуть пліч-о-пліч, щоб добити “путіна”. Такий “дует партій” все-таки може створювати зайві паузи, але він більш зручний, ніж режим “Fuck Ukraine” від Трампа.

2. З урахуванням рейтингу самого Джо Байдена і відповідного впливу на рейтинг демократів Республіканська Партія взяла істотно менше, ніж говорили “американські політичні експерти”.
3. Основна група “нових” Республіканців – це або відкриті противники Трампа, або “закриті” критики, які відкрито оголосили про активну зовнішню політику. А це означає, що шлях на президентські вибори 2024 року для Трампа закрито.

Таким чином, республіканці цілком імовірно протягом найближчих 2-3 електоральних циклів повернуться до своєї колишньої іпостасі “боротьби зі злом”, а не примиканням до нього.

Підсумовуючи: кінцеві результати виборів до Палати представників будуть відомі, скоріш за все, наступного тижня. До Сенату – в грудні. Республіканці лідирують у 220 округах, лише на два більше, ніж 218, які їм потрібні для більшості, але гарантії, що вони втримають їх усіх немає.

Отже, ситуація для Республіканської партії, схоже, ще гірше, ніж здавалося вчора. Трамп програв не просто вибори, він втратив свою політичну кар’єру. Саме тому, “пекін”, “москва” і Пхеньян у такій жалобі.

Довідково: Епізод схеми нової комунікації між демократами та республіканцями:

1. Заява Джо Байдена: “Я натхненний проміжними виборами, на яких мої колеги-демократи досягли більшого, ніж очікувалося. Допомога Україні триватиме безперебійно. І я готовий працювати з республіканцями”.
2. Заява республіканця Майкла Маккола: “Я закликаю Президента США дати Україні ще більше зброї, у тому числі ракети ATACMS”.
3. Після чого Джо Байден зробив заяву, з якої можна припустити, що ракети для HIMARS із дальністю польоту 160 миль (257 км) вже передані Україні.

Окрім цього, увага світових ЗМІ ще була прикута до відступу російських окупантів з Херсону та засіданню “Великої двадцятки”.

В частині, що стосується відступу росіян, основні висновки ЗМІ зійшлися на тому, що “путін” демонструє світу, що він нібито не божевільний і може бути навіть раціональним, а переговори і є тією самою раціональною карткою, яку розігруватиме “кремль” перед цивілізованим світом.

Отже, як ми бачимо, світ не вірить “путіну”, оскільки він не відмовиться від своїх територіальних претензій в Україні. Але гратиме переговорною картою, щоб спробувати зменшити нашу підтримку світом або щонайменш не допустити її збільшення.

Продовжуючи цей контекст, перший ешелон американських ЗМІ почав поширювати інформацію про те, що Джо Байден та “сі цзіньпін” на полях G20 обговорять Україну, Тайвань, та КНДР.

Цілком очевидно, що це є перший пробний шар зовнішньої комунікації Вашингтона з “пекіном” після програшу Трампа на виборах, а також черговою і вже більш впевненої заяви Джо Байдена про свій намір висуватися на президентську посаду у 2024 році.

Відповідь з “пекіна” не забарилась, оскільки він дуже чуттєво вловлює наслідки свого зволікання на цей американський наратив. Так, МЗС КНР заявили, що не підтверджує участь “сі цзіньпіна” в саміті G20.

Отже, позиція “сі цзіньпіна” цілком зрозуміла, оскільки весь світ переконався, що Джо Байден його обійшов на повороті, і їхати на саміт G20 в такій позиції для диктатора, який зазіхає на світове панування –означає визнати свій програш.

Але це ще не все, у попередніх матеріалах від 8 листопада ми більш детально описували кліматичний з’їзд в Єгипті, де зробили висновки, що США скористаються цим з’їздом, щоб визначити порядок денний для саміту G20. І сьогодні, ми стверджуємо, що питання України, Тайваню і КНДР і є тим самим порядком денним, який просуває Вашингтон.

Отже, в такому разі, на такий порядок денний, ані “путіну”, ані “сі цзіньпіню” сенсу їхати взагалі немає. Це також підтверджує і швидкість реакції “пекіну” на ці публікації.

Продовжуючи тему G20 вважаємо також за необхідне черговий раз зазначити, про переповнений інфосміттям український інформаційний простір. Так, вже кілька місяців в українських ефірах щодня обговорювали, як “путін” поїде на G20, що скаже, що привезе, як себе поводитиме. А “путін” взяв і “не приїхав”.

Отже, з періоду нашого першого серпневого висновку щодо того, що український інформаційний простір розірваний, нічого не змінилось.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

В рамках розвитку питання щодо відступу російських окупантів з Херсону, слід підмітити цікаву відмінність в частині того, як “кадиров” дякував “суровікіну” за те, що той нібито “береже хлопців” у зв’язку з вищевказаним відступом. При цьому, ще на початку жовтня той же “кадиров” називав генерала “лапіна” бездарем та звинувачував його у ганебному відступі від міста Лимана, хоча він теж виправдовувався тим, що “беріг хлопців”

Тут “нічого складного” немає, оскільки “суровікін” є ставлеником “пригожина”, який з “кадировим” продовжує, не дивлячись на домовленості, формувати альтернативні центри силового управління, тому “своїх” критикувати не можна, а прямих ставлеників “шойгу” в особі “путіна” – можна.

Отже, намагання “путіна” склеїти кремлівський розкол почало зазнавати невдачі, як в принципі і вся вертикаль вісі зла.

Цілком ймовірно, що це відчула навіть Індія, яка після ХХ з’їзду китайських комуністів, окрім од про Ріші Сунака, себе більше на світовій арені не проявляла. І ось, на фоні програшу республіканців, відступу путінських військ, все більшої проявленої ініціативи з боку Вашингтону, Нью-Делі раптом заявляє, що відмовляється торгувати нафтою з “росією”, хоча до цього, приховано це робили. В той же час, це важливий сигнал, оскільки Індія наразі, як і Тайвань, перебувають в епіцентрі ймовірної військової агресії з боку “китаю”.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

На завершення, щодо Херсона лише хочемо зацитувати висновки Інституту з вивчення війни: “Відступ російсько-окупаційних військ із Херсона на лівий берег Дніпра став наслідком успішних операцій Збройних Сил України, а не пастка окупантів”.

Зазначений висновок з боку цієї установи є доволі важливим чинником, який засвідчує, що Збройні Сили України успішно продовжують тримати свій бренд, свій світовий імідж і статус військового професіоналізму.

Висновок.

1. На одну з головних загроз світового порядку стало менше. Трамп фактично стає фактором “стремоусова”. Політична війна “пекіном” та “кремлем” програно, ставку провалено.
2. “Путін” зазнав третьої великої поразки у війні з Україною і просить переговорів. Кремлівський розкол знову в дії.
3. Дипломатичний фронт буде пріоритетним в найближчі дні. Тепер черга дипломатів та політиків продемонструвати таку саму майстерність, як і Збройні Сили України.