І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Головними реперними подієвими точками на загальному виборчому американському фоні є ситуація в: Ірані, де іранський режим вже стоїть на порозі свого самознищення давлячись кров’ю власних громадян; “росії”, де російський режим вкотре капітулює перед вільним українським народом; коли навіть Північна Корея не “відмітила” результати вибори в США своїми ядерними випробуваннями.

Отже, “китаю” після проведення ХХ з’їзду своєї правлячої комуністичної партії, не тільки не вдалось укріпити свою вертикаль “китай” – Іран – “росія” – КНДР, а навпаки, не вдалось її зберегти.

Адже, “росія”, як сама слабка ланка цього ланцюжка, не надійна для “пекіна”, оскільки впершу чергу не презентабельна для світу, щоб нею заманювати країни обирати авторитарну систему управління. Іран, як найпотужніша ланка, впевнено вибивається демократіями з цього агресивного ланцюжка. КНДР “китаєм” взагалі не розглядається, як бойовий актив, а все більше, як демонстративний.

В той же час, демократії за цей період ще більше зміцнили свою єдність та перехопили ініціативу майбутнього світового порядку денного.

Отже, китайський диктатор, який на ХХ з’їзді зазіхнув на світове панування сьогодні стоїть перед вибором: визнати, що модель, яку він пропонує світу – нежиттєздатна, чи навпаки піти до кінця, бути нею знищеним, перетворившись на історичний доказ для майбутніх поколінь.

Таких як “сі цзіньпін”, в політичній психології називають некрократами. Ті, що тримаються до останнього за те, що мертве. Бо самі мерці, які випадково затрималися на землі. Некрократ не може зробити вибір на користь життя та світла. Бо тоді йому доведеться покинути цей світ. Мертвим в такому світі не місце.

Саме тому, у нас немає ані віри, ані підстав думати в можливість що “сі цзіньпін”, зробить вибір на користь життя. Питання лише в “коли”.

Численні поразки членів авторитарного клубу мотивуватимуть рухатися швидше чи пригальмувати. Але загальний результат не змінять. Більш того, ми впевнені, що саме так думає сьогодні і Вашингтон.

Водночас, сьогодні “пекін” йде на комунікацію з Вашингтоном. Так, МЗС КНР поінформував Білий Дім, про те, що “сі цзіньпін” волів би зустрітися з Джо Байденом за інших обставин, аніж на саміті країн G20.

Державний департамент США прийняв китайський запит, та під час свого брифінгу поінформував, “пекін” впершу чергу, і світове суспільство про те, що “сі цзіньпіню” доведеться розмовляти з Президентом США про Україну, про Тайвань, про “росію” і КНДР.

При цьому Держдеп за результатами переговорів Джо Байдена з китайським диктатором, не обіцяє спільних заяв та комюніке. Проте навіть те, що Сі вимушений говорити – це позитивний результат.

Перемовини між США та “китаєм” сплановані на 14 листопада.

Одночасно з цим, в контексті перемовин вже між “росією” та Україною вважаємо за необхідне відмітити настрої, які зараз поширюються в західній пресі.

Але, щоб відповісти, потрібно відкинути поодинокі статті та думки окремих експертів-миротворців, а також тактичні матеріали, що спрямовані на те, аби побороти російський наратив: “Америка хоче воювати до останнього українця (чи до останнього цента в гаманці західних виборців, або до останньої крихти хліба на столі африканців.”

Якщо це зробити, то в загальному настрої західної преси якнайкраще відображає заголовок від The New York Times: “Мирні переговори в Україні залишаються далекими.”

Частково зазначене підтверджує і заява Президента США, який зауважив, що конфлікт буде вирішено доти, доки президент “росії” не виведе свої військові сили з території України.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, “росія” вже вп’яте за тиждень попросила переговорів з Україною. З початку тижня, коли стало зрозуміло, що російсько-окупаційні війська залишить Херсон, у “кремлі” практично щодня заявляють про бажання таких переговорів.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Україна тим часом, поміркованими кроками проводить неоголошену гуманітарну реформу започаткувавши ідею про виключення російської мови з навчальних програм шкіл та дитячих садків.

Висновок.

1. Популізм, постправда та поляризація остаточно програли в Америці. А значить програють в подальшому і у всьому світі.
2. Херсон опинився під повним контролем Збройних Сил України швидше, ніж очікувалося. Кремлівським пропагандиста все складніше вимовляти фразу “росія назавжди.”
3. З моменту оголошення “путіним” мобілізації до звільнення нових територій Збройними Силами України минуло лише півтора місяці.