І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Якщо в світі сьогодні згадують про Україну, то тільки в трьох форматах: Херсон; перемовини “росія” – Україна; G20.

Інформаційно. Україна не демонструє потягу до перемир’я після звільнення Херсону і має намір продовжувати контрнаступ, пише “The New York Times”.

Завершення війни в Україні на умовах “росії” неможливе, дипломатичного рішення не буде, заявив Шольц в інтерв’ю каналу “RND”

В той же час, якщо по першим двом форматам з вчорашнього дня світові наративи не змінились, то в питанні G20, з’являється певний легкий елемент додаткового дипломатичного тиску на “кремль”, як-то: не робити спільне фото тому що там буде кремлівець “лавров”, або бойкотувати виступ російської делегації.

На сьогодні це виглядає, як “вінець” спільної виконаної роботи, оскільки “росія” повністю дискредитована не тільки, як міжнародний політичний гравець, але й як військово-агресивна світова одиниця, в міць і можливості якої вже не вірять, як її союзники, так і її китайський сюзерен.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Продовжуючи тему про “китайське сюзеренство” нагадуємо, що у 1989 році китайський режим на площі Тяньаньмень розстріляв більше ніж 7000 власних громадян, які вийшли на протести. Після цього, “пекін” почав навчати інших, як підкорювати власний народ, перетворюючи їх на рабів.

Саме тому, ми вкотре нагадуємо про те, що всіх кривавих диктаторів сьогодення утримує тільки і виключно китайський режим. Допомагає грошима, технологіями, дипломатією. І розповідає, як ефективно розстрілювати свій народ.

5 грудня 2013 року за таким інструктажем літав до “пекіну” особисто Янукович і в Україні з’явилась своя “Небесна Сотня” Десятки разів кремлівець “патрушев”. Зараз до чергової хвилі масових вбивств власних дітей готується Тегеран. Сьогодні вони знов вбили більше ста осіб.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Окремо рекомендуємо звернути свою увагу на звернення Збройних Сил України до “білоруського воїнства”, яке додатково ще підробляє у лавах російсько-окупаційної армії мародерів і ґвалтівників, принаймні медійно.

Довідково. Збройні Сили України у своєму черговому зверненні до білоруських військових, доносять їм фактично інструкцію, як діяти в разі, якщо їх змусять взяти участь у війні “путіна” проти України

По-перше, поки що є відмінність у підходах. Що б не казали білоруські військові, Україна не хоче воювати з Білоруссю. Боягузливе “ми наваляємо – тільки суньтесь” звучить виключно з боку людей у формі білоруського режиму. Причому звучить ще комічніше, ніж “росія назавжди”.

По-друге, особливо наголошуємо на відмінному тролінгу з боку України, коли окремо було зазначено: “буде дозволено безперешкодно повернутися до Білорусі”. А це можливо лише в одному випадку на практиці: якщо зібрати всі залишки своєї мужності, совісті, гордості та людської гідності, розвернутися і піти проти самозванця “лукашенка”.

Цілком ймовірно, що саме на такий кульбіт і розраховує Україна, доносячи в своєму зверненні свій наратив до білоруських воїнів, оскільки саме це дозволить сподіватись хоч на щось у майбутніх стосунках України з Білоруссю.

На жаль, цей вибір доведеться їм робити, оскільки подальший успішний рух Збройних Сил України на своїй землі підвищуватиме цінність своєї армії для самозванця “лукашенко” і настане саме той день, коли від неї (армії), буде дійсно залежати білоруська державність, вже в новому світоустрої.

Висновок.

1. “Російська: державність, дипломатія, культура, освіта”, “москва”, “кремль” та цьому подібні речі, для всього світу стали номінальними словами, які сприймаються лише, як “агресивне і залежне від “китаю” опудало”.
2. Китайський режим головний диригент для кривавих диктаторів.
3. Україна досі не зрозуміла важливий внесок іранської революції на внутрішній перебіг подій, навіть після того, коли іранські дрони знищували українську енергетичну інфраструктуру.