І.  Щодо воєнно-політичних відносин.

Сьогодні цивілізований світ вкотре зміг переконатись в тому, наскільки глибоко вплинуло сучасне світове протистояння на всі міжнародні інституції. Ми, про це вже не раз зазначали, і все більше це стосувалось ООН, але сьогодні це торкнулось і “Великої двадцятки”.

Важливо зазначити, що інформаційний простір навколо засідання саміту G20 поділився на численні “табори”, але на нашу думку, серед них яскраво переважають лише два: перший, який стверджує, що на G20 Україну змусять піти на перемир’я. Другий, що там поділять “росію”.

Детально аналізуючи підготовчі заходи, заяви, рішення та перші дискусії ми прийшли до попереднього висновку, що і перший і другий помиляються, оскільки в реальності там “нічого вагомого не відбудеться”. Чого тільки варта заява Індонезії про те, що “G20 не очікує навіть спільного комюніке за результатами своєї роботи”. Отже очікування в день напередодні саміту виявилося нижче нижчого. Безпрецедентно низько.

Довідково . Офіційні особи ЄС почали відкрито знижувати очікування, натякаючи напередодні саміту G20, що лідери, можливо, не зможуть зібрати мінімальний дипломатичний мінімум: спільну заяву.

Інформаційно. “G20 – це не те, що було в 2008, 2009 роках. Нам не вистачає відчуття спільної мети”, — заява Метью Гудмана, віце-президент з економіки Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

Зазначимо, що ми лише фіксуємо загальносвітові тенденції, і на сьогодні вони виглядають саме такими. В той же час, враховуючи “фактор Джо Байдена”, а також окремі питання, які вирішувались не публічно, ситуація з часом може кардинально змінитись.

В контексті чого, вважаємо за необхідне додатково поінформувати про те, що G20 з’явився після G7, коли країни, що розвиваються, за розміром та здобутками також повинні були мати місце за столом. І дійсно певний період часу він був дуже ефективний. Особливо, коли Трамп розхитав “сімку”.

Проте, війна внесла вагомі корективи. Країни “сімки” знайшли сили та можливості стати на білий бік історії та обрати демократичні цінності. В той час, як “двадцятка” частково застрягла, в так званому нейтралітеті, а КНР та “росія” чітко стали на бік зла.

Тому для “двадцятки” настали не найкращі часи, доки дехто не усвідомить, що бути “за цим столом” – це також відповідальність, а не тільки можливості. В тому числі відповідальність відстоювати цінності у вирішальні моменти історії.

Отже, спільного комюніке за результатами засідання G20 не буде, скоріш за все з причини його “революційності”, яке може навіть привести до змін у його складі.

Час невдовзі покаже.

Одночасно з цим, поточний період відзначився трьома важливими військовополітичними маркерами, джерелом яких, як раз і став вищевказаний “фактор Джо Байдена”:

Перший. Байден оголосив про низку нових військово-економічних ініціатив між Сполученими Штатами та країнами АСЕАН: Брунеєм, Камбоджею, Індонезією, Лаосом, Малайзією, М’янмою, Філіппінами, Сінгапуром, Таїландом і В’єтнамом. Цими діями, Вашингтон “поінформував” “пекін” про повернення свого домінування в Азії, а також про готовність США на нові виклики в разі, якщо це раптом не сподобається “китаю”.

Другий. Джо Байден зустрівся з китайським диктатором і обговорив Україну і Тайвань.

Довідково. Крім “сі”, у Джо Байдена запланована приватна зустріч з лідерами Індонезії, Італії та Великої Британії.

З одного боку поговорили про те, що продовжать говорити і це для публічної частини дискусії. А з іншого, Ентоні Блінкен через якийсь час поїде до “пекіну”, щоб продовжити ці дискусії, а це вже не публічна частина, але на нашу думку, куди більш вагоміша.

Довідково . Байден заявив “сі цзіньпіну”, що США продовжать конкурувати з КНР, але це суперництво “не повинно перерости в конфлікт” – Білий Дім.

Єдиною сферою, яку дійсно хотів обговорити “Сі” – це економічне суперництво, оскільки Байден ввів жорсткі обмеження на продаж “китаю” напівпровідників та обладнання для виробництва мікросхем. “Сі” вважає, що це не чесна гра. Але Байден ухилився, посилаючись на Блінкена, мов по цьому питанню спілкуйтесь з ним.

Таким чином, “фактор Джо Байдена” своїм домінуванням фактично глушить “пекін”, який через свою заскорузлу систему управління, в подальшому, не зміг вчасно відреагувати на події, які в цей самий період часу проходили в Європі, з якого випливає наступний маркер.

Третій. Голосування у ГА ООН за створення механізму виплат репарацій Україні, який є украй важливим прецедентом.

Механізм, який гарантував агресору постійну недоторканність Європа вдало обминула, не давши підстав російській делегації скористуватись своїм правом вето, в той час, як дезорієнтована китайська делегація теж не змогла вчасно відреагувати на заклики кремлівця “небензі” підтримати “росію”.

Зазначене рішення ГА ООН впершу чергу демонструє світу, що ООН перезавантажилася під потреби сучасного протистояння. Відтепер трибуну ООН вже не можна буде заповнювати маразмом про “бойових комарів” та іншою китайсько-кремлівською ахінеєю. В результаті чого, Білорусі, КНДР та Ірану слід приготуватися, оскільки наступні кейси для розгляду ООН скоріш за все будуть їхні.

Таким чином, цілком ймовірно, що відкрита частина саміту G20 буде виглядати доволі скромно, що може викликати в українському суспільстві інформаційно-психологічний ефект “зради”. В той же час, позитивний результат вже є, і це навіть при тому, що “Велика двадцятка”, ще не перезавантажилася, як ООН. В будь-якому разі головною темою саміту G20, будуть наслідки вторгнення “росії” в Україну.

Також слід зазначити, що на тлі впровадження цих маркерів, Ізраїль атакує в Сирії авіабазу Шайрат, яку зараз спільно використовують “росія” та Іран. Зазначена атака подається “Reuters” як така, що направлена на промацування так званих “червоних ліній”, оскільки раніше такі атаки Ізраїль здійснював з погодження “кремля”, в цій же атаці окрім Ірану почасти атакували і саму “росію”.

Одночасно з цим, Глава ЦРУ Вільям Бернс провів зустріч зі своїм російським колегою “наришкіним”, щоб вкотре застерегти “кремль” від використання ядерної зброї. В даному контексті з’явилася лише нова фігура – “наришкін”, але серед всього кремлівського загалу, саме “наришкін” проявив назовні свої внутрішні застереження щодо війни проти України.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Продовжуючи тему Ірану, слід зазначити, що Тегеран почав демонструвати готовність перейти до практичної частини, раніше анонсованого свого рішення щодо страти 15 тис. арештованих протестувальників.

Довідково . В Ірані всі державні інституції задвоєні: світські та релігійні. Релігійна система судів – так звані революційні суди. Судять там не колегіально, а одноособово. Судді – здебільшого священнослужителі (попи). Адвокати – рідкість. Підсудних не ознайомлюють з доказами вини. Злочин – ворог Бога. Покарання – смертна кара.

Саме в ці суди зараз іранський режим погрожує відправити більше 15 тис. арештованих протестувальників, середній вік яких – 17 років.

Також, паралельно з цим, режим через свою пропаганду розповідає, що якщо революціонери переможуть, Іран чекає доля Сирії або Мьянми чи Іраку. Дітей ошукали агенти Ізраїлю, Саудівської Аравії та США.

І ІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, українське суспільство з захопленням сприйняло заяву

Головнокомандувача Збройних Сил України про те, що українські воїни не ухвалять жодних переговорів, домовленостей чи компромісів з ворогом.

Висновок.

1. Нинішнє становище G20 контрастує з її початковою активністю і потребує перезавантаження під сучасні потреби, як це зробила зараз ООН.
2. США домінує, закидаючи світ новими ініціативами та наративами, в той час, як “китай” не встигає обробляти та вчасно реагувати. Єдине, на що спромігся “китай” – це шантажувати діями Тегерану стратити 15 тис. дітей.
3. США через тиск на больову точку “пекіна” (економіка) відправляють до “китаю” Блінкена. Це поїздка матиме ті ж широкі цілі, що й зустріч на Балі.
4. Збройні Сили України демонструють свою центричну суб’єктність у збереженні української державності.