І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Як і прогнозувалось: “подія в Польщі” переобтяжила інформаційне поле, коли активність по цьому наративу перекрила та перевищила навіть підсумкове засідання саміту G20, де між іншим відбулось куди більш значиме дійство, а саме його рестарт з фактично одностайним засудженням російської війни проти України.

Довідково . Серед тих, хто підтримав Україну були навіть ті, хто зробив це офіційно вперше, а саме: Індонезія, Бразилія, Індія, Саудівська Аравія.

Надважливість цього рішення полягає в тому, що воно відтепер значно розширює коридор можливостей для клубу країн G7, якому після цього, під час прийняття рішень, вже не потрібно буде озиратись на реакції країн, які домінують, як-то на Близькому Сході, в Азії чи Латинській Америці.

На додачу до цього, “саміт Двадцятки” суттєво укріпив єдність демократичних сил навколо Вашингтону, якому в зв’язку з “новим поповненням”, та новими важелями впливу, потрібно провести певне комунікаційно-політичне перегрупування своїх сил та засобів.

В зв’язку з чим, повертаючись знову до “ситуації в Польщі” вважаємо за необхідне застерегти: не поспішати з висновками; не поширювати антизахідних наративів; не девалювати силу демократій та цінувати своє слово для третіх країн, оскільки, в своїй сумі, наслідки від цього можуть бути такими, що переб’ють всі намагання США діяти спільно і вчасно. Особливо це стосується країн, які вперше роблять відповідальні кроки проти агресорів.

Адже, в цьому контексті важливий лише один чинник – “росія” сьогодні має у світі репутацію терористичного угрупування ІДІЛ.

В той час, і в продовження цієї теми лише додамо, що Сполученим Штатам та ЄС вдалось організувати належну політично-дипломатичну комунікацію.

В результаті чого, російській пропаганді та китайському державному таблоїду так і не вдалося впровадити в світі антиукраїнські наративи, навіть не дивлячись на окремі офіційні заяви, щодо участі в цій ситуації ракет української ППО.

Довідково . 16 листопада Президент США екстрено зустрівся з лідерами кількох країн НАТО — Франції, Німеччини, Іспанії, Канади, Великобританії, Італії та Нідерландів — а також лідерами Японії, ЄС та Європейської комісії.

Отже , світове співтовариство зійшлося на тому, що зазначений випадок в такому форматі – є першим, і є таким, який засвідчує серйозність російської агресії для країн Східної Європи.

Проте про застосування статей Статуту НАТО мови не йде, оскільки сьогодні – це в першу чергу може “політично відлякати” нових членів світової коаліції після саміту “Великої двадцятки”, які хоч і виступили проти “росії”, але ще побоюються сам на сам відкрито вступати з нею у конфлікт, тим паче військовий.

Довідково. Мова йшла про застосування статті 4 Статуту НАТО, яка говорить, що країни-члени “будуть консультуватися разом, коли, на думку будь-якої з них їх безпека” знаходиться під загрозою.

Нові учасники для себе побачили в цьому небезпеку побоюючись, що їх якимось чином втягнуть у ці розбірки, навіть якщо вони не є членами Альянсу.

Інформаційно . З моменту створення НАТО в 1949 році ця стаття використовувалася сім разів. Так, Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Чехія, Естонія, Румунія та Словаччина використовували її для проведення зустрічей після вторгнення “росії” в Україну. Туреччина, застосувала цю статтю у 2015 році після того, як щонайменше 30 людей загинули в результаті теракту смертника біля її кордону з Сирією.

Разом з тим, враховуючі швидкоплинність політичних процесів, через сучасну світову турбулентність, адаптаційний період нових членів світової коаліції відбудеться теж доволі швидко. Цілком ймовірно, що в цьому їм також посприяє екстрене засідання групи країн G7 (16 листопада).

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, ми фіксуємо ще один чинник, який опосередковано підтверджує наші висновки від 15 листопада, щодо певної штучності “інциденту в Польщі”. Цим чинником стала заява сина Трампа з вимогою до Білого Дому перестати допомогати Україні саме через падіння ракети у Польщі.

Довідково . Білий Дім заявив, що США всю відповідальність за ракетний інцидент у Польщі покладають виключно на “росію”, незалежно від того, якими будуть результати розслідування.

Одночасно з цим, Пентагон підбив підсумок проведення засідання “Рамштайн” акцентуючи свою увагу, що Україна, як визначала так і буде визначати пріоритети по зброї. Також Сполучені Штати погодились надати Україні ще більше засобів ППО.

Крайнє рішення “The Washington Post” описує, як цільову тролінг-відповідь Білого Дому особисто сину Трампа.

Отже, Трамп молодший в цьому комюніке, окрім своєї демонстрації, що він продовжує підтримувати свого батька (на відміну від його сестри Іванки), як раз і став одним з тих головних ретрансляторів з впровадження вищевказаних кремлівсько-китайських наративів проти України.

Але головним провідником “китайської концепції нового світобачення” все ще залишається Трамп старший, який 16 листопада все-таки оголосив про свій намір балотуватися в президенти США у 2024 році.

Довідково. Трамп: перший колишній президент США, який знову балотуватиметься після Теодора Рузвельта, перший після Гровера Клівленда, який зробив це після переобрання, єдиний, імпічмент якого було оголошено двічі, і єдиний, імпічмент якого було оголошено двопартійним голосуванням.

Водночас, проаналізувавши атмосферу навколо цього оголошення ми вдруге повторюємо свій же висновок від 11 листопада: “Трамп – китайська кульгава качка”. До цього ми лише можемо додати те, що сьогодні відбувся початок його публічного зливу в політичний брухт.

Довідково . Мова йде про епізод, коли головний донор Республіканської партії Стівен Шварцман, який володіє активами на $951 мдрд Blackstone тричі назвав Трампа лузером та підтримав кандидатуру Рона ДеСантиса. Після чого, трампова донька Іванка, заявила в Інстаграмі, що батька ще любить, але з політики вже йде зараз.

Отже, на тлі саміту G20 і “ракет по Польщі” “пекін” спробував вжити останніх заходів, щоб повернути в американське політичне поле свій, ймовірно, головний актив – Трампа, який після свого репутаційного програшу на виборах до Конгресу, не зміг і вже не зможе відновити свої позиції.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, Україна робить доволі знаковий крок оголосивши кремлівця “кадирова” в розшук, особливо враховуючи те, що Україна – поки що єдина країна в світі, яка визнає Чеченську республіку Ічкерія окупованою “росією”.

Знаковість цього кроку полягає в наданні сигналу “путіну”, через правову дискредитацію “кадирова”, який з “пригожиним” зараз формує альтернативну силову вертикаль в “кремлі”, погодитись на умови переговорів, які перед самітом G20 запропонував Президент України.

Висновок .

1. “Велика двадцятка”, як міжнародна інституція офіційно вступає в гру сучасного світового протистояння між демократіями та автократіями, на боці перших.
2. В той самий час, G7 і Вашингтон зокрема отримують нові важелі впливу на автократії, які стрімко втрачають свої головні активи всередині демократичного політикуму.
3. Україна тим часом, після військово-політичного фактору Херсону, провокує нову хвилю внутрішнього “кремлівського розколу”.