І.  Щодо воєнно-політичних відносин.

Можливо тому, що нашому поколінню не довелося пізнати, що таке світ без базових прав і свобод, нам досі так складно усвідомити та прийняти сьогоднішню реальність: табір диктаторів на чолі з КНР розпочав свій так званий “хрестовий похід” до відновлення світового тоталітаризму.

Того самого тоталітаризму з примусовою працею, медициною, таборами, довічними ув’язненнями, дозволом одній касті знущатися над іншою.

Саме тому, для демократій, Україна потрібна, перш за все, як перша стратегічна, символічна і важлива перемога над диктатурою.

Україна – це країна, в якій за три десятиріччя було три революції та всі три успішні. Українці – це люди, яких вбивали і морили голодом, але вони все одно не відмовилися від свободи. Українська нація – це нація, яка надихає весь світ: від Гонконгу до Близького сходу – на боротьбу з диктаторами.

“Голову” саме української нації китайський диктатор хоче принести тайванцям, гонконгцям та іншим людям у всьому світі, щоб показати їм – “боротися немає сенсу, диктатури сильніші за демократії, підкоріться, щоб вижити”.

Лідери потужних світових демократій знають з чим мають справу та готуються, від Вашингтону до Берліну, від Токіо до Парижу, від Лондону до Оттави – в кожному куточку земної кулі іде підготовка до щонайменш десятиріччя нестабільності, турбулентності та воєн.

Навіть коли вони сперечаються про те, яку поставити ціну на нафтовий прайс-кеп або чи варто обмежувати ціну газу, про субсидії для “зелених технологій” та оборонні проекти, – вони все одно готуються до війни.

Довідково . Ще 23 листопада ми зазначали про технократичні труднощі з Єврокомісією щодо російського газу. Але наступного дня, 24 листопада, країни ЄС таки домовилися виключити російський газ із всіх своїх контрактів (із заяви Єврокомісії).

Дискусії – невід’ємна складова демократій, і не варто їх сприймати, як свідчення наївності, а тим паче слабості.

ІІ. Щодо дій ворога та його союзників.

Тим часом, російський ворог продовжує обстрілювати Україну в той час, як його найближчий союзник “китай” вкотре закликає Київ сісти за стіл перемовин зі своїм кремлівським васалом. На цей, раз до вимог “пекіна” приєднався “лукашенко”, нове відео з яким з’явилось у мережі вже на другий після засідання ОДКБ, як нібито продовження порядку денного першого дня.

Саме ця паралельна реальність, яку на цей раз намагався нав’язати білоруський самозванець, викликала хвилю обурення в Україні, оскільки звинувачення, що Володимир Зеленський винен у руйнуванні критичної інфраструктури, не витримують жодної критики.

В той час, як теза “ лукашенко”: “цілком знищити Україну” є заявкою на те, що Білорусі теж пора приєднатися до статусу країни-спонсора тероризму, за який 23 листопада проголосував Європарламент по відношенню до “росії”.

Довідково . Зазначимо, що Європа в цьому питанні офіційно зробила цей крок першою, не оглядаючись на США. Таким темпом незабаром у Білого Дому не залишиться інших варіантів, як узаконити цей статус ще й своїм рішенням (нагадаємо, що Сенат США це вже зробив).

Очевидно, що цими за явами “лукашенко” лише глибше закопує себе і “путіна”, оскільки статус країни-спонсора тероризму – це ярлик на століття і новий рівень санкцій у тому числі. Отже, вкотре зазначаємо, що ОДКБ – “кульгава качка”, і лише питання часу, коли ця організація посиплеться. Перший на вихід, як ми вже зазначали раніше – Казахстан, але й Вірменія вже на межі.

Разом з тим із “лукашенком” можна погодитись у двох речах:

1. Все вирішується в Україні. Справді, саме на полі бою Україна визначає, яким буде післявоєнний устрій світу. Участь “росії” там не проглядається, а Україна перетворюється на одного з лідерів регіону.
2. Якщо “росія” впаде, то під уламками загинуть і члени ОДКБ. Але не всі, а насамперед особисто “лукашенко”, який 28 років будував політику, орієнтовану на “росію”. В той час, як Казахстан і навіть Таджикистан вже зрозуміли, до чого йде справа і намагаються усунутись.

Відео з “ лукашенком” після ОДКБ також стає черговим свідченням того наскільки “кремлю” зараз дійсно важливі переговори з офіційним Києвом, щоб вижити. Нові удари по цивільним – це розпис у тому, що воювати з армією України “друга армія третього світу” не може. Вона втратила наступальний потенціал і різко втрачає оборонний.

В той же час, зазначений процес може значно прискоритися, якщо США та Європа перейдуть до ще більш масованих поставок зброї.

Довідково . Британський міністр оборони закликав Україну “дотиснути” взимку російську армію.

І в цьому контексті уже важлива позиція Польщі, яка заговорила про надання Україні комплексів “Patriot”. Також, це підтвердження того, що “історія з ракетами” не забута, і відіграною цю “карту” для “росії” вважати зарано.

Довідково . Європарламент рішуче засудив використання білоруської території для агресії в Україні, нагадавши “лукашенку” про відповідальність. Так, у резолюції наголошується, що білоруський диктатор також має бути притягнутий до відповідальності за воєнні злочини проти України.

Загалом же можна констатувати, що ситуація розвивається за найгіршим із усіх можливих сценаріїв особисто для “путіна” та “лукашенка”: звалище історії ближче, ніж вони можуть собі уявити.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, на офіційному сайті Президента України з’явилася символічна петиція щодо попереднього висновку про “звалище історії”, із закликом перейменувати “росію” на “московію”.

Поява цієї петиції під таким кутом, вкупі з іншими чинниками показує, що якщо проблема України була в тому, що багато хто забуває про те, що війна йде, то зараз вся Україна про це пам’ятає.

В результаті чого, жоден українець не благає Володимира Зеленського про перемир’я. Країна готова залишитись цієї зими без світла і тепла, аби завдати повної поразки російському агресору на полі бою.

Висновок.

1. Порядок денний сучасного світового протистояння вимагає від української колективної свідомості осягнути масштаб того, що відбувається. Мова, йде про “китай”, який Україна досі вважає нейтральною стороною, навіть в неофіційному інформаційному середовищі.
2. Через це існує певна недомовленість у комунікаціях України із Заходом, який час від часу демонструє свою готовність надати більш могутню зброю, але вагається.
3. Чим швидше українське суспільство зрозуміє роль і місце “китаю” в російсько-українській війні, тим швидше ця війна закінчиться для України.