І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Сім міністрів закордонних справ країн Балтії та Північної Європи прибули до Києва в понеділок, щоб продемонструвати підтримку Україні. Візит офіційних осіб передував зустрічі міністрів закордонних справ військових альянсів НАТО в Бухаресті, де між іншим зараз обговорюється питання щодо можливості надання Україні ППО “PATRIOT”.

Найсильніший меседж цього візиту: “Україна має виграти цю війну, а тому підтримка Заходу має бути ще сильнішою.” (міністр Естонії).

Довідково . “НАТО продовжуватиме захищати Україну стільки, скільки буде потрібно. Ми не відступимо”, – Столтенберг.

Отже, одночасне проведення заходів такого масштабу з такими наративами є серйозним знаком, який вказує на те, що партнери України взяли до уваги всі майбутні можливі воєнні ризики, оскільки: чим більше Захід буде тиснути на “китай”, тим більше буде російських ракет летіти в бік України.

А черговим свідченням того, що Захід перенаправляє свою увагу на “китай” є одночасна заява НАТО та Державного департаменту США про те, що зараз йде ґрунтовне обговорення глобального виклику, який створив стратегічний партнер “росії” – “китай”.

Довідков о. Раніше цього року союзники по НАТО погодилися, що “китай” є “викликом”.

Разом з тим, вже знаючи порядок проведення таких ґрунтовних обговорень ми констатуємо, що країни НАТО зараз входять у період доволі важких дебатів, особливо з огляду на очікуваний крок “китаю” з придушення Тайваню.

Якщо коротко, то по китайському питанню в НАТО зараз існують три групи. З одного боку, такі “китайські яструби”, як США, намагаються зблизити цілі НАТО з власним бажанням стримати “пекін”. З іншого боку, це “китайські прибічники”, такі як Угорщина, які будуть гальмувати весь процес обговорення.

Заява міністра Сійярто : Угорщина має намір і далі блокувати зближення України і НАТО, якщо Київ не поверне права закарпатським угорцям.

Це і є початком того самого гальмування, оскільки тема зустрічі: “китай” та його агресія, а не Україна.

А також ще ⁰ є “величезна і мінлива середина”: яка не хоче надмірно ворогувати з “пекіном”, та так звані “країни–софтлайнери”, які все ще хвилюються через економічну залежність від “китаю”.

Отже, саме з такою аудиторією Вашингтон, Лондон, Париж і Берлін зараз змушені працювати, щоб змусити НАТО розглянути обов’язкову програму мінімум, яка складається з таких компонентів: посилення захисту в кіберпросторі, сфері, в якій “китай” прагне домінувати; перешкоджання нападам на інфраструктуру, як важливу загрозу, яку своєю агресією виявила “росія”; і гарантувати, що ключові ланцюжки поставок не пролягають через “китай”.

Програма максимум включає: “ще більше поглиблення” свого партнерства (мається на увазі НАТО) з союзниками в Індо-Тихоокеанського регіону, такими як: Японія, Південна Корея, Австралія та Нова Зеландія.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, в “китаї” в гру вступила цензура: так “пекін” намагається заглушити інформацію про протести в країні за допомогою ботоферм.

В Ірані в цей час продовжуються масові розстріли протестувальників. Тільки за останній день вбито близько 400 осіб. В той час, як сам Тегеран знову почав погрожувати Азербайджану нападом. Сьогодні, коли ми маємо більше даних, ми стверджуємо, що це є інформаційною операцією, спрямованою на відволікання уваги Заходу від “китаю”: Іран наразі не здатний на реальний зовнішній конфлікт, а лише на його провокації.

В Білорусі тим часом самозванець “лукашенко” ще досі не оголосив про заміну Макея. В цьому контексті слід нагадати, що у вересні виступаючи на ГА ООН, Макей заявляв, що саме “Захід винен за кровопролиття в Україні”, і що Захід “зробив цей конфлікт неминучим”.

Отже, з персони наступного кандидата на посаду МЗС Білорусі можна буде зробити висновок: наскільки глибоко “лукашенко” готовий заглибитись у світовий конфлікт і на якому боці.

ІІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

В Україні тим часом, Львівська облрада ухвалила рішення щодо заборони діяльності “московського патріархату” на території Львівської області.

Про важливість подібних рішень ми вже неодноразово зазначали. Разом з тим, головний релігійно-політичний іспит навколо діяльності цієї антидержавної організації, чекає Україну в грудні, в період коли закінчується договір оренди Києво-Печерської Лаври з “московським патріархатом”.

Отже, продовження або не продовження цього договору чітко проявить позицію українського політикуму, щодо цього питання.

В продовження релігійної тематики, ми припускаємо, щ о з високою вірогідністю, у Ватикані, що загруз у педофільних скандалах, поінформовані про невдачі у своїх колег з “московського патріархату”, інакше, як можна прокоментувати чергову заяву папи римського Франциска, в якій він всю вину за звірства російсько-окупаційної армії на території України поклав на бурятів та чеченців.

Таким чином Франциск грубо маніпулює, намагаючись при цьому вигородити так звану “російську християнську культуру”, роблячи вигляд, що він не бачить, що і буряти і чеченці – це просто інструменти “православного кремля”.

Хвилювання папи римського цілком зрозумілі, оскільки самодискредитація та ліквідація “московського патріархату” на території України потягне, так чи інакше, за собою падіння “християнської культури” на території “росії”, авторитет якої, тримається виключно за рахунок Києва.

В той час, як падіння “християнства на росії” викличе турбулентність в “християнському світі”, що потягне за собою перегляд “релігійних прав і свобод”. А на фоні програшу “росії” у війні та викриття все більше дискредитуючих матеріалів, про її співпрацю з Ватиканом, у останніх, насправді, не так багато аргументів, щоб утримати свій авторитет, і зайняти гідне місце в новому світовому порядку, що зараз формується.

Саме тому, Ватикан та його підлеглі структури, в Україні зокрема, будуть підтримувати діяльність “московського патріархату”, та тиснути на центральну владу України всіма можливими засобами.

Свідченням того, що Франциск готовий йти на більш рішучі кроки є те, що обвинувачуючи чеченців і бурятів у “нелюдському звірстві”, він як лідер мільярдної церкви (близько 1,3 млрд) фактично наступально себе протипоставив всьому мусульманському світу (1,6 млрд) і частково проти тібетського буддизму (близько 400 млн).

Отже, зазначений крок з боку Франциска нами оцінюється, з одного боку як негативний чинник, який може ще більше розбалансувати світову систему цінностей. В той час, як з іншого боку, це може ще більше дискредитувати сам Ватикан, оскільки світ стрімко змінюється і у світового суспільства зараз енергійно відбувається переоцінка цінностей, де імовірно Ватикану, з його неоднозначними вчинками, місця вже не буде.

Висновок.

1. Демократії поступово переходять до стискування військово-політичного зашморгу на шиї “китаю”.
2. Є припущення, що автократії, як “скриньку Пандори”, відкривають “релігійний кейс”.