І. Що стосується дій ворога та його союзників.

20 грудня в світовому інформаційному просторі стало експресивним продовженням інформаційно-політичних “явищ” 19 грудня, так би мовити його історичного символізму (100 років з дня створення “срср”) на яке так сильно розраховував “кремль” коли затягував Білорусь у війну проти України.

Довідково . На сайті Тюменської області зафіксоване повідомлення — на 22 грудня там виявляється було заплановано “святковий захід” з нагоди підписання договору про “возз’єднання “росії” та Білорусії”. Невдовзі повідомлення було видалено.

Інформаційно . У рамках відміненого новорічного послання, як випливло з чуток, “путін” мав змістити акценти з війни з Україною (що опосередковано підтверджується мовчком по “українському кейсу” в заявах “кремля” та Мінську 19 грудня) на “возз’єднання історичної “батьківщини”.

Єдиною відмінністю 20 грудня, і теж символічних 300 діб протистояння російському агресору, стало визнання України державою року за версією британського видання “The Economist”.

Нагадаємо . Аудиторією видання “The Economist” являється великий західний бізнес. Це саме та аудиторія, яка має платити далі, щоб Україна перемогла, а після перемоги відбудувати та перезавантажити її економіку.

Зазначений політично-естетичний наратив: “Україна – держава року” забезпечив повне інформаційне панування українського порядку денного в світі та спричинив особливу концепцію колективно-світової єдності.

В контексті чого, лише нагадаємо, що сучасний світ наразі перебуває в пошуках нових концептуальних орієнтирів, нових ідей, які здатні об’єднати світ. Тож на нашу думку українська нація та українська армія з цим чудово справляються.

Проте, багато уваги сьогодні було приділено і “путіну”, але не стільки йому, скільки його особистісній катастрофі. Світові володарі думок, як то: “Foreign Affairs”, “Focus”, “Politico”, “Politico Europe”, “Times”, вже вищевказаний “The Economist” почали публікувати численні матеріали які викривають не тільки жахливу підступність кремлівців, до речі з історичним нахилом, але й глибокий анахронізм всього путінського апарату.

Довідково. Розслідування “Times” виявило приголомшливий каскад помилок, які почалися саме з “путіна”. “Politico Europe” зазначає – “путін” одержимий своєю історичною спадщиною привів “росію” до катастрофи; “The New York Times” тролить – “путін” розраховував пробігти сотні миль по території України; “Focus” підкреслює – “путін” зіткнувся з чимось зовсім іншим: найбільшою людською і стратегічною катастрофою.

Серед всього іншого, в світових ЗМІ ми знайшли підтвердження наших попередніх висновків, коли зазначали, що “лукашенко” відмовив “путіну” в участі у війні в Україні. Такого ж висновку дійшли і аналітики Інституту вивчення війни.

Довідково . “російські військові настільки виснажені, що для початку нового наступу з Білорусі, немає жодних передумов, – “The New York Times”.

Разом з тим, ми все більше і більше отримуємо дані, і м и про це зазначали, що “путін” розпочав активно готувати своє населення до затяжної війни. (“Financial Times”)

З цього приводу лише можемо зазначити, що війна – це, в принципі, ще одна нова зона політичного комфорту для “путіна”, і він не має серйозних мотивів залишати її. Але у довгостроковій перспективі, саме через санкції, ризики почнуть перевищувати політичний прибуток. Тому довга війна як тішить, так і лякає “путіна”.

Тому в “кремлі” і метушяться проводячи публічні веб-наради, намагаючись отримати від своїх генералів хоч якійсь гарантії, якщо “путін” погодиться піти на ризик, щоб прискорити процес.

Інформаційно. Розвідка Великої Британії про публічні наради “путіна” з воєначальниками: “Своїми постановочними зустрічами “путін”, імовірно, хоче продемонструвати колективну відповідальність за СВО”.

Але, прискорення для “ путіна” – це “наступати на Київ” і встановлювати там свою владу, що потягне за собою додаткові ризики. А коли “лукашенко” відмовив і генерали мовчать всю відповідальність за цей наступ доведеться брати на себе.

Саме для цього “путін” 20 грудня роздавав усілякі медалі, як в свій час, перед своїм провалом це робив Гітлер, коли намагався сформувати “надлояльне коло”, якому сам фюрер довіряв би повною мірою у військовому розвороті.

У “путіна” ситуація схожа. Він роздає нагороди всім, сподіваючись, що власники медалей обернуть час назад і дозволять вийти з вирви військового розгрому. Але з аналізу побаченого, “путін” отримав гарантії тільки від пропагандистки Маргарити “симоньян”.

Отже, і час “путіна”, і час “росії” як регіонального гравця стрімко закінчується. Сьогодні, у “кремлі” ще намагаються перед “новим роком” продемонструвати “міцне путінське рукостискання”, але з явною заздрістю дивляться на Президента України, який в цей час на передовій в Бахмуті нагороджує тих, хто сьогодні військовою доблестю і зброєю пише нову концепцію світового порядку.

Але мабуть єдине, на що російські генерали ще готові давати свої гарантії “путіну”, так це розпалювання напруженості в Сербії та Косово. Так, “The Guardian” говорить про це буквально прямим текстом.

Заява прем’єр-міністра Косова: “тепер, коли “росія” зазнала тяжких втрат в Україні, вони зацікавлені в тому, щоб перенести свої військові дії на Балкани” – Альбіна Курті.

Продовжуючи розгляд дій ворога та його союзників, фіксуємо чи не перший рух після десятиденної мовчанки з боку “пекіну”, який виразився у заяві сестри північнокорейського диктатора Кім Чжоні про те, що нібито світ занижує ядерний потенціал “КНДР”. Світові ЗМІ в своїх коментарях до цього, жартівливо назвуть її “спойлером 2023 року”, що є певним свідченням демонстрації впевненості в своїх діях та зваги світових демократій.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Яскравим підтвердженням демонстрації такої впевненості є Індія, яка розгорнула на кордоні з “китаєм” “таку кількість військових, якої ніколи раніше не було” (із заяви міністра закордонних справ Індії Субраманіяма Джайшанкара).

В той час, як “Politico Europe” надаючи пояснення китайсько-тайванської суперечки, окремо згадує Індію, яка розгорнула свої війська та недвозначно нагадує “пекіну”, про нові санкції проти “китаю”.

Зазначене є нічим іншим, як продовженням раніших заходів щодо “викурювання” “китаю” з “нори самоізоляції”, щоб як “путіна” поступово підводити під цільові санкційні удари.

Одночасно з цим США починають посилювати тиск на Іран, політично-жорстко провокуючи ООН до більш кардинальних дій проти іранського режиму. Що, на сьогодні є всі підстави оцінити це, як удар по “китаю” з флангу.

Довідково . Вашингтон звинуватив керівництво ООН в небажанні розслідувати використання іранських дронів в Україні, – “Reuters”.

На додачу до цього , Вашингтон анонсував передачу Україні системи ППО “Patriot” але у наступному пакеті військової допомоги, а 21 грудня запросив Президента України виступити в Конгресі США. (“Punchbowl News”)

Довідково . Це буде перший візит Президента за межі України із 24 лютого. Спікер Конгресу Ненсі Пелосі просить усіх конгресменів фізично бути присутніми у Капітолії під час виступу Президента України.

Висновок.

1. Звання: “Україна – держава року” – стає засадами світової Концепції щодо колективно-світової єдності.
2. Виходячи з того, що Україна отримала звання “держава року”, “росія”, як і її лідер відповідно стають “лузером року”, коли навіть залежний від “кремля” “лукашенко” демонстративно знівелював зусилля “путіна” змусити Білорусь піти на подальші російсько-білоруські інтеграційні поступки.
3. Цілком однозначно, що це чітко побачили російські генерали від яких “путін” вимагає гарантій.
4. Які можуть бути гарантії, коли головні постачальники сучасного військового озброєння “китай” та Іран під прицілом Заходу, а сам “путін” являється фактичним “політичним імпотентом”.