І. Щодо воєнно-політичних відносин.

“Путін” – до “Лукашенка”. Зеленський – до Байдена. Яскрава ілюстрація масштабу ваги двох країн на міжнародній арені. Вашингтон вже не приховує символізму і надважливості цієї події: Україна для США – головний військовий партнер для утворення нового світового порядку.

Світові ЗМІ першої категорії, та їх регіональні колеги в унісон стверджують, що “сьогодні відбувається історичний перехід на нову фазу війни” (із заяви Джона Кірбі). Серед іншого також зазначається, що Україні буде розписано ескалаційну програму військових поставок для відповіді на ймовірний “зимовий наступ “кремля””, а також для продовження відновлення своєї територіальної цілісності.

Також, поїздка до Вашингтону дає можливість Президенту України особисто зустрітися зі скептиками з числа республіканців, щоб переконати їх, що допомога Україні є життєво необхідною для всього світу.

Довідково . Під час візиту Володимира Зеленського у Вашингтоні, Білий Дім офіційно повідомив про поставки до Україні систем ППО “Patriot”.

Але однією з головних українських винятковостей є її історична здібність викликати майже метафізичний і глибинний гнів та злобу у своїх ворогів.

З першого погляду може навіть здатись, що саме задля цього Вашингтон і запросив Президента України – спровокувати “китай”, який, робить усі можливі спроби, щоб не повторити шлях путінських помилок. У всякому разі, так на те виглядає.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Вашингтон не помилився у своїх розрахунках: “китай” вибухнув гнівом. Гнівом проти України проти її військового успіху, проти її військово-політичного майбутнього, оскільки сьогодні на Україну дивиться Тайвань, Гонконг, країни АСЕАН, країни Близького Сходу та інші.

Китайський диктатор робить нову заяву про війну в Україні, в півтонах протиставляє себе Києву, і каже про розширення співробітництва з “росією”.

Довідково . “Сі цзіньпін” зустрівся із “медведєвим”, який нібито (за даними рос.ЗМІ) привіз китайському диктатору листа від “путіна”. Російська пропаганда стверджує, що це стосується надання “росії” військової допомоги.

В контексті чого, слід звернути увагу, що “Сі” кілька разів наголосив, що він говорить з “медведєвим” не як “окремий керманич”, а як голова комуністичної партії. Причому в рамках бесіди “Сі” багаторазово вказував, що “кремль” порушив всі тимчасові рамки, тому настав час доводити справу до кінця в максимально стислі терміни.

Цілком очевидно, що “китай” прямим тестом вимагає від “росії” ескалувати ситуацію в Україні. Китайський тиран, чи не вперше проявив свою поличну нестриманість через військові провали “кремля”.

Одночасно з китайським сюзереном активізувались і його васали: Іран анонсує створення нового торгового маршруту до “росії” всупереч усім західним санкціям (“Bloomberg”), а “кремль”, в рамках вимоги “пекіну” ескалувати ситуацію, організовує засідання своєї “воєнної колегії”, де “путін” робить низку старих всім відомих заяв щодо розвитку ядерної зброї та “братніх народів”. Ну і звичайно активізувались американські сенатори трамписти, які намагались вчиняти саботаж в поїздці Президента України до США.

Отже, чим швидше Україна рухається до своєї перемоги, тим швидше буде себе проявляти “китай” і нехай для цього доведеться спалити всю свою агентуру, зв’язки та навіть своїх “вірнопідданих” васалів. Оскільки, “китай” їх підступно підставляє під цільові удари Заходу.

Так, наприклад, анонсування Тегераном створення нового торгового маршруту до “росії” усупереч санкціям розширяє коридор політичних можливостей для ООН і Брюсселю та військових ініціатив для Вашингтону. Це ж стосується і саботажників трампістів, які зайвий раз нагадали обом Палатам Конгресу США про деструктивізм їх патрона.

Але на фоні спільної ініціативи Білого Дому і Конгресу США оголосити “росію” “країною-агресором”, що в разі прийняття дозволить Байдену вводити санкції самостійно до будь-якої особи з “росії” (“The Hill”), сьогоднішні китайські вимоги посилити ескалацію проти України виглядають найогиднішими з усіх, навіть якщо це стосується “росії”.

Тим часом, кремлівець “пєсков” вже офіційно підтвердив, що послання “путіна” до “федеральних зборів” не буде. Як ми з вами говорили раніше, скасування “послання” – це формування парадигми, в якій ні “путін”, ні його оточення не бачать перспективи свого майбутнього.

По суті, “кремль” втратив внутрішню повістку, забивши її зовнішньою війною, але й зовнішній контур “путін” повністю програв, зазнавши поразки у війні та впав у пряму залежність від пекінського тирана.

Так звана “колегія міноборони” виявилася тим самим беззмістовним оплотом ілюзій і надій, що не реалізувалися, які не можна було фундаментувати в тексті “послання”. Ми почули, що “кремль” сподівається закінчити війну 2023 року. І на цьому, власне, все. При цьому кремлівець “шойгу” не раз підкреслив, що хоче мирних переговорів.

Припускаємо, що російські еліти зараз уловлюють лише один контекст: “путін” більше не є гарантом їхньої безпеки, він зараз стає об’єктом світової політики, тому “служити” потрібно або “пекіну”, або Вашингтону: іншого шляху для особистісної безпеки система немає. Але, вони (російська “еліта”) і “китаю” вже не дуже потрібні як символи провалу путінської експансії.

На завершення до цього розділу, ми неупереджено вимушені визнати передбачливу позицію “лукашенка”, який сьогодні єдиний з васалів, хто не потрапив під гнів пекінського тирана.

ІІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Одночасно з усіма вищевказаними діями з боку США, Вашингтон продовжує методично готувати світ до розуміння того, що “китай” потребує покарання на рівні “росії”.

Довідково . “росія” та “китай” мають спільні стратегії підриву НАТО, – “Financial Times”.

Так , Вашингтон через НАТО підштовхує світ до ще більшого зміцнення позицій у протистоянні з “китаєм”, аргументуючи це його ірраціональністю, військовими розробками та загрозами для критичної західної інфраструктури, зокрема транспортних та енергетичних мереж, а також його партнерством з “москвою” та підтримкою війни “росії” проти України.

Але головним наративом поїздки Президента України до Вашингтону стали слова Президента США: “Скільки б це не коштувало, американський народ буде підтримувати Україну”.

Отже, в сутності це означає, що тепер вся система США буде заточена під військові відносини.

Висновок.

1. На тлі світового визнання: Україна – держава року, а “росія” його лузер, “китай” стає найогиднішою країною в світі.
2. Китайський тиран зрештою продемонстрував світу свою нестриманість і мерзотність, через це йому огидні всі кремлівці, які своїм провалом довели до такої ситуації.
3. “путін” надалі впадатиме в “крайність розпачу”, хаотично натискаючи на всі “кнопки”, намагаючись уникнути власного кінця.
4. Вашингтон налаштований рішуче йти до кінця, не дозволяючи жодним “змовам про поступки” перешкодити процесу відновлення територіальної цілісності України.