І. Щодо воєнно-політичних відносин.

“Ще вчора ми виносили вирок, а нині він стає законом” – саме такий дещо ліричний висновок можна зробити за результатами аналізу реакцій ЗМІ та соцмереж на виявлену карту “росії” у кабінеті керівника ГУР МО України, на якій низка частин її нинішньої території входить до складу інших держав.

Довідково . На Калінінградській області написано “ФРН”, на Карелії та північному заході – “Ф”, на Кавказі – “Ічкерія”, на центральних областях і частині Сибіру – “ЦАР”, на Далекому Сході – “К”, на Курильських островах”– “Японія“.

На питання журналістів, чи можна розцінювати такий сценарій як наступний етап після виходу українських військ на кордони 1991 року. Керівник ГУР МО

України відповість: “Усі бачать те, що вони хочуть бачити. Можливо, це просто широкий маркер. А може, й ні”.

Наразі наш розмисел навколо цього, однозначно цільового інциденту, підвів нас до межі коли потрібно найглибше осмислити реальність даного моменту. Оскільки обидва міркування Кирила Буданова взаємопов’язані між собою, і дають відповідь на питання: “Чому “затягується” війна?”

Тут не так вже і важливо вкотре проникати до суті речей, проте головно знати, як вестися в тому світі, який є. Оскільки стає все більше зрозумілим, що не дивлячись на численні заяви західних політиків, що “росія” має обов’язково програти Україні, ані США, ані Європа досі не знають, що робити з “росією” після її програшу у війні і на скільки “росія” має програти.

Водночас є повне колективне розуміння того, що якщо “росію” сьогодні не добити, не роззброїти і не розвалити, через якийсь час знову буде “рецидив”.

Але що робити з “росією”, що програла? Що робити із ресурсами? Адже потрібно зрозуміти, що, наприклад, маленькі сибірські республіки як-то Якутія і Бурятія, ніколи не зможуть жити самостійно, і ніколи не зможуть побудувати свою державність та забезпечити видобуток і продаж корисних копалин тому ж Заходу. Саме тому весь Сибір цілком однозначно потрапить під вплив “пекіну” і посилить “китай” до немислимих розмірів, а сильний “китай” – це знову ж таки загроза миру, оскільки він також являється “окремою цивілізацією” зі своїми неадекватно-агресивними “скріпами”.

В той час, як багатий на ресурси Урал, стане частиною “Турану” (давня назва частини Середньої Азії, сьогодні це Казахстан і Узбекистан) і посилить ще одну цивілізацію, мусульманську і чим це закінчиться теж не зовсім зрозуміло. Ділити “росію” на шматки і брати їх під контроль, теж ніхто не хоче, адже ніхто не горить бажанням брати під свою опіку мільйони п’яних тупих і голодних “ублюдків”.

В будь-якому разі, головною перешкодою у питанні: чому досі немає жодних чітких рішень по “росії” – є загроза того, що Сибір може дістатись “китаю”, а світу і Україні зокрема “китай” сильний не потрібен.

Тому “робоча карта” керівника ГУР МО України – це ніщо інше, як “українські пропозиції” та “відповідь” на питання: що робити з “росією” після її поразки, і тим самим підштовхнути Захід до прийняття більш кардинальних рішень по відношенню до “москви”.

Яскравим свідченням вірності нашого висновку є сьогоднішнє рішення офіційного Києва закликати ООН виключити “росію” з Ради Безпеки ООН, оскільки, як ми зазначали в попередніх інформаційних матеріалах, таке “виключення”, як раз так би мовити “офіційно” запускає практичну процедуру щодо стирання “росії” з політичної карти світу.

Отже, “карта Буданова” та українська ініціатива вигнати “росію” з ООН взаємопов’язані між собою. Україна, фактично, на тлі вчорашнього американського наративу “Сьогодні США – це Україна” частково відповіла українським наративом: “Україна завтра – це США”.

На додачу до цього, “карта Буданова” – це жорсткий тролінг так званих “гарних росіян” того самого ліберального прошарку, який сьогодні заявляє про свою готовність очолити “росію” і тим самим позбавити Захід головного болю.

Але карта, у цьому “вічному вогні” злила воєдино “російських патріотів” і лібералів, адже як виявилося, головною метою, для всіляких “мальцевих”, “неврозових”, “латиніних”, “гудкових” і “пономарьових” – є збереження імперії в її межах.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Абсолютно очевидно, що такий рівень світової комунікації України ще нижче опускає рейтинги “росії” і особисто “путіна”, в першу чергу в очах китайського диктатора. При цьому, сам “китай” все більше скочується в інфекційну ковідну прірву, де вжиті заходи вже не працюють: старі виявилися неефективними, нові – вбивають економіку.

В результаті чого “китай” почав стрімко позбавлятися економічних інструментів впливу. Такими темпами, “пекін” незабаром може перетворитися на “старшого невдаху” та повторити “досягнення” “путіна” – невдаха року.

Довідково 1. “росію” накрив транспортний колапс: РЖД і порти захлинулися в китайських вантажах, через різке зростання захворюваності на ковід у “китаї”. – “Times” 2. З початку грудня в “китаї” коронавірусом заразилося 248 млн осіб або майже 20% населення, – “Bloomberg”.

Саме тому, “китай” почав вимагати від “путіна”, як можна скорішого “виразного” підсумку у російсько-українській війні. І остання зустріч “медведєва”

та “сі” показала, що “пекін” встановив “кремлю” навіть термін, а в офіційних заявах “китаю” простежується тенденція “лічильника”.

Отже, можна зробити висновок, що офіційний “пекін” готовий розмовляти, якщо “путін” до призначеного терміну досягне “результатів” або визнає свою поразку. При цьому у разі поразки “пекін” на нашу думку буде все-таки вимушений говорити із Заходом, хоч і нехтуючи Сполученими Штатами, бо це для “сі” вже визнання своєї поразки. Адже, саме для цього, “сі” зберігає базову вісь комунікації із Західною Європою, яка, як ми зазначали в попередніх матеріалах готується до розділу “росії” по трибунальному кейсу.

Але поки цього не сталось ВПС “китаю”, включно з винищувачами та безпілотніками, провокативно увійшли до розпізнавальної зони ППО Тайваню.

Тим часом, в російському Енгельсі – “друга серія”, як своєрідний подарунок на день ППО країни-агресора. Повторне попадання по летовищу стратегічної авіації в глибокому тилу – це реальний діагноз путінського стану справ і в столиці “китаю” це побачили.

Разом з тим, на тлі цього “путін” все-таки проводить свій неформальний саміт СНД для пострадянських диктаторів. Водночас, максимальне інформаційне “засекречення” цього заходу, та деякі заяви, як-то Глави МЗС Казахстану, що його країна не допомагатиме “росії” обходити санкції, вказує на те, що спроба відзначити 100-річчя від дня створення СРСР тріумфом у вигляді СРСР 2.0 перетворилася на трагіфарс. Але наразі результати цього саміту потребують додаткового вивчення.

І ІІ. Внутрішні суспільно-політичні події.

Тим часом, посли країн “Великої сімки” завели мову про необхідність зберегти повноваження громад. Іншими словами G7 засудили скандальний закон 5655 про містобудування. Саме цей закон зараз лежить у Президента України на столі, чекаючи ухвалення або вето.

В результаті чого Володимир Зеленський після заяви послів G7 опинився перед вибором. Перше – це врахувати позицію міжнародних партнерів, підтримати звернення Асоціації міст України про застосування права вето до 5655 та петицію громадян України, яка набрала необхідних 25000 голосів. Або ж друге: стати на бік авторів законопроекту 5655, серед яких кремлівець Шуфрич, яким проштовхується велика корупційна схема, як зазначається в заяві послів G7.

Висновок.

1. Припускаємо, що “пекін” не вірить у можливість перетравлення “росії” та встановлення західного контролю над її територією: у разі поразки “росії” у війні “китай” може отримати величезний ресурсний ринок за безцінь; у разі перемоги “китай” стає засновником нового світопорядку.
2. Але поки “китай” не може впоратись з ковідом і стрімко втрачає економічні важелі впливу.
3. Україна на рівні США демонструє ініціативу і геть-чисто розмиває російський ліберальний рух в очах Заходу.