І. Щодо воєнно-політичних відносин.

Увага цивілізованого світу як і раніше сфокусована на подіях в Україні, буквально все працює в одному енергетичному полі: говорить, промовляє та “дихає” в унісон майже з кожним повідомленням від Збройних Сил України, з кожним відеозверненням Президента України, з кожним черговим ракетним обстрілом з боку країни-агресора.

Так, п овідомлення про здійснення “росією” ракетних обстрілів території України в новорічну ніч синхронно лягли на перші шпальти всіх провідних західних ЗМІ. На тлі чого польські ЗМІ оприлюднили свіжі результати “СВОS” які показали, що 80% поляків виступають за те, що Польща має продовжувати приймати українських біженців.

Такий посил в перший день нового року демонструє, що для поляків які прийняли понад три мільйони українських біженців, це більше не чужа війна, як було попередні вісім років, – тепер вона тригерить ціле польське суспільство на глибину історично зовсім недавньої, ще не схололої колективної травми.

В цій конструкції важливим є те, що той самий соціологічний центр “СВОS” публікує ще одну соціологію показуючи майже однакові цифри – 86%, але тільки українців, які підтримали боротьбу з російським агресором до повної перемоги не зважаючи на всі економічні та енергетичні ризики. Таким чином , з усіх країн на світі ніде не могли б зрозуміти нас краще: в дзеркалі нашої війни поляки наново впізнають себе через нас – українців. Це історичні зміни, тектонічного характеру. Ба більш того, саме такі зміни визначають подальші долі народів.

Отже, “блекаут” (мається на увазі, як енергетичний так і міграційний) не зламав, ані українців, ані поляків. Насамперед це означає, що в усіх кремлівських спецопераціях цього сторіччя, спрямованих на ліквідацію України і можливо опосередковано Польщі – ми виграли тому, що така найвища політично-національна сила як – спільнота – в репертуарі нововідреставрованої “імперії спецслужб” просто не значилась. А це куди серйозніше, ніж невіра “путіна” в існування України, і саме тому ми в Україні й звемо цю війну “війною світів”.

Підтверджуючим чинником вищесказаного є телефонна розмова Прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху з Президентом України, які обговорили питання стосовно зміни позиції України в ООН щодо резолюції про палестинські території в обмін на ППО.

Довідково . Прем’єр-міністр Ізраїлю звернувся до Президента України із проханням проголосувати проти резолюції ГА ООН щодо ізраїльської окупації палестинських територій, – “Суспільні новини”. У відповідь Зеленський закликав його надати Україні збройну підтримку.

Отже, якщо Україна йде на такий крок, значить Нетаньяху готовий запропонувати нам більше оборонної допомоги, ніж його попередники. Навряд чи це буде наступальна зброя, але є низка інших оборонних можливостей, які б нам могли надати ізраїльські посадовці, проте утримувалися від цього.

Важливо врахувати, що сьогодні у Нетаньяху дуже складна ситуація зі своїм урядом, оскільки за умовами, що йому поставили партнери по коаліції, без яких він не може утриматись при владі, він має призначити міністром оборони дуже небезпечну та контраверсійну особу, яка виступає за окупацію всього західного берега, “ліцензії на вбивство палестинців” та загострення протистояння з арабським світом.

Природньо, що США категорично проти цієї кандидатури, через що в стосунках між Вашингтоном і Ізраїлем настала довга прохолода. Але Вашингтон поки дотримується позиції, що це особиста проблема Нетаньяху, в той час, як Білий Дім заявив, що будуть робити висновки за резльтатами.

Тож, для Нетаньяху наступає ера балансування там, де здається балансування неможливе. Найцінніше те, що Україна може запропонувати Нетаньяху – підтримку по палестинському питанню. З чого ми виходимо, що уряд Нетаньяху нам на заміну пропонує також щось дуже цінне. Що саме? Поки не відомо, бо Ізраїль воліє не поширювати інформацію про це.

Водночас ми маємо пам’ятати, що Україна – це кодове слово для входу в Білий Дім сьогодні: “саме від того, як ви підтримуєте Україну, залежить чи приймуть вас там і як приймуть”. І Нетаньяху – це чудово розуміє.

Зі свого боку, ми також маємо зрозуміти, що в умовах складної внутрішньополітичної ситуації, що впливає на відносини Ізраїлю та Вашингтону, для Нетаньяху життєво важливо мати здобутки на ниві підтримки України. Тож, для нашої дипломатії саме час передати Ізраїлю свій лист побажань до Єрусалиму.

Отже, ще раз вимушені повторити: саме такі зміни в комунікаціях визначають долі народів, усі інші комунікації з революціями й перекроюваннями політичних мап включно, – є похідними од тих, що відбувається в масовій свідомості. Сьогодні в масовій свідомості Україна – це перемога, це свобода, це ключ від усіх дверей.

На додачу до цього слід відмітити, що 1 січня також відзначилося тим, що Швеція розпочала своє головування у Раді ЄС, а Північна Македонія в ОБСЕ. Лідери обох країн вже завірили свої наміри підтримувати Україну та ініціювати нові заходи щодо подолання наслідків російської війни.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників

Тим часом, американське видання “Forbes” для своєї аудиторії світових мільярдерів акцентує три важливі речі у 2023 році: перша, війна в Україні взаємопов’язана зі зростаючою напруженістю між “китаєм” і західними демократіями, а також вільними країнами Азії, що тягне за собою збільшення витрат на оборону. Друга, “китай” котиться у прірву, країна вже має проблеми з довірою від західних компаній, у яких вкрали інтелектуальну власність. Третя, США та Європа будуть спостерігати за рецесією більшу частину 2023 року.

Отже, у своєму підсумку ми бачимо, продовження цільової інформаційної роботи Білого Дому щодо пониження світової економічної легітимності “китаю”.

Сьогодні США вже прямим текстом говорять світовим бізнес-гігантам припинити всі фінансово-економічні взаємодії з “китаєм” і не допомагати йому вийти з кризи, оскільки він агресивний, ірраціональний, і до всього іншого ще й злодій, який краде інтелектуальну власність.

Тим часом, Президент Тайваню Цай Інвень запропонувала “пекіну” допомогу, оскільки випадки захворювання на коронавірус у “китаї” ще більше зросли після нашого останнього інформування.

Отже, в контексті з вищесказаним ми отримуємо типову військово-політичну модель поведінки “батога і пряника”, яка сьогодні направлена на створення боргової комунікації “китаю” перед Тайванем, по відношенню до якого “пекін” хоче здійснити військову агресію.

Висновок.

1. Україна стає головним комунікатором у міжнародних політичних питаннях балансування та укріплення своїх демократичних позицій.
2. США продовжують знищувати китайську “ілюзію величі і гордині”. Вашингтон підштовхує “пекін” попросити допомоги у своєї потенційної жертви або загинути.