І. Що стосується дій ворога та його союзників.

У сучасному інформаційному потоці, де калейдоскопічно змінюються події, персони, оцінки, тести, виклики, важливо усталити фундаментальні поняття, котрі допомагають розуміти реальність. Одним із таких фундаментальних понять є: “російський лібералізм, який за своєю природою огидніший та небезпечніший навіть за путінізм”.

Так, на тлі, чергового масованого ракетного терору української цільної інфраструктури з новою хвилею активізувались, так звані “хорошіє русскіє”, які мають при цьому певні дивіденди, щоб бути присутніми в українському інформаційному просторі.

Мова йде про , Невзорова, Латиніну та їм подібних, які почали проштовхувати в маси темник – “війна одного “путіна””, в той час, як Фейгін розповідав українському суспільству про “нову гуманітарну роль” “герасимова”, який нещодавно став “командувачем” військ терористів і який, на справді, за думкою Фейгіна,” при ослаблені “путіна” може принести в Україну мир”. І все це відбувається, нагадаємо, під час ракетних ударів.

Для врахування. Всі російські ліберали об’єдналися з російськими “воєнкорами”, в унісон стверджуючи, що трагедія в Дніпрі це справа рук Збройних Сил України.

На тлі чого, в Україну “повертається Медведчук” – медійно. Так, його найближчі посіпаки запускають в Україні новий проросійський телеканал під назвою “Ukrainian World News”. (данні “Детектор Медіа”). Перший ефір вже анонсовано на 22 січня.

Довідково . Попередньо відомо: офіційний власник Корпачов – екс-регіонал, вугільний олігарх, гендиректор Скидан – технічний директор проросійського “112 каналу”, продюсерка Гіржева – головна редакторка “NewsOne”

Отже, присутність подібних до Фейгіна медіа-персон в українському інформаційному просторі згодом дуже значно побільшає. Тож, у цьому сенсі перед українським суспільством постають дві основні проблеми. По-перше, витлумачити для себе сутність такої новітньої, всепроникної і для багатьох вельми привабливої форми лібералістичного світогляду; По-друге, здійснити це трактування, базуючись на методології, що пройшла перевірку російсько-українською війною: “Бучею”, “Маріуполем”, “Ізюмом”, “Бородянкою”, Гостомелем”, а сьогодні ще й “Дніпром”.

Разом з тим , такий інформаційно-політичний сплеск і наступ кремлівського ліберального руху в інформаційне поле України, певним чином свідчить про наступаючі кардинальні зміни в самій “росії”, адже не випадково саме повоєнний лібералізм вважають панівною політико-ідеологічною системою глобального масштабу, своєрідною “метаідеологією” (теорія Фукуями), яка здатна підкорити та трансформувати під своє лекало більшість інших ідеологій.

Іншими словами кремлівці сьогодні шукають шляхи, щоб врятувати свою “російську державність”, та свою імперію, яка сьогодні через повну деградацію російського суспільства ментально та духовно самознищується, та на додачу до цього завдяки Збройним Силам України фізично ліквідовується.

І без України, без її державотворчого потенціалу та нового військово-політичного досвіду, “російську федерацію” вже не врятувати і тим більш не просунути її, як проєкт в нову Концепцію світоустрою.

Тож невдовзі росіяни захочуть співчуття, саме для цього в Україну повертається “проєкт Медведчука” з головним завданням – стерти нам пам’ять, стерти наш біль і страждання.

Більш того, аби пригасити суспільно-масові пристрасті та емоції, в “кремлі” навіть підуть на те, щоб підставити під наш удар кілька своїх будинків, після чого такий ліберал як Фейгін заявить: “українці ви такі самі як ми, тож – ми брати”.

В контексті чого слід зазначити, що у світі сьогодні глибоко утверджена така думка (її засновник австро-американець Людвіг Мізес), що ліберальні принципи повинні діяти, як у державі, так і у світі, то ліберальна думка є “космополітичною”, а сам ліберал – це громадянин світу і його мета виключно шляхетна.

Саме в цьому і криється небезпека для України, оскільки окрім країн тристороннього оборонного пакту “AUKUS” (Австралія, Велика Британія США,) та країн Балтії (Естонія, Латвія, Литва) інші країни продовжують думати, що кремлівці теж можуть бути лібералами.

Саме тому, “кремлівських лібералів” досі з шаною зустрічають на Заході (навіть в Канаді) та схвально приймають їх думки та ідеї, які під маскою шляхетності впроваджують свої ірраціональні кремлівські наративи на кшталт: “не все так однозначно”, або з останніх: “трагедія в Дніпрі можливо через необачність Збройних Сил України”.

Щодо останнього наративу, його було дезактивовано, лише тому, що рівень довіри до Збройних Сил України сягає сьогодні небачених до цього соціологічних висот.

Тим часом, “Інститут вивчення війни” черговий раз засвідчує вірність наших попередніх висновків, на цей раз це стосується наративної цільової провокації з боку Вашингтону, щоб в період передвиборчої гонки стравити “путіна” з “пригожиним”.

Американський аналітичний центр зазначає: ““пригожин” прагне використати захоплення Соледару, як інструмент підвищення свого авторитету, щоб закріпитися, як вирішальний гравець у цій війні”.

Водночас, за даними британських аналітиків “Defense Intelligence”, “путін”, вживає заходів для підготовки блогерів, лояльних “путіну” та відомству “шойгу”, щоб підірвати зусилля “пригожина”.

Довідково . “The Times” посилаючись на західну розвідку, підтверджують,

що кремлівське керівництво збирається мобілізувати 500 тисяч росіян.

На додачу до цього, в ефірі кремлівської пропаганди почали лунати, поки поодинокі, ідеї щодо “обрізання” фінансування “вагнерівців”, через закриття “тюремних дверей”, а також скорочення продовольчого, технічного та військового забезпечення.

Важливий факт . Відомство “шойгу” почало дискредитувати “вагнерівців”, записуючи на себе фантастичні військові перемоги, на кшталт знищення “Bradley”, які в Україну ще не потрапили, приписувати собі “успіх” під Соледаром, викресливши формування “пригожина” зі списку учасників фронту.

Таким чином, “вагнерівці” відчуватимуть військовий голод, а також звичайний голод (без продовольства), внаслідок чого не зможуть воювати, а отже, “кремль” усуне загрозу збільшення авторитету “пригожина” у військових колах, нехай і ціною цілого фронту. Отже, боротьба “кремлівської жаби та гадюки” починає набирати обертів.

Тим часом, угорський кремлівець Орбан вперто продовжує підігрувати “кремлю” оголосивши на цей раз про результати “національних консультацій” щодо санаційної політики ЄС, заявивши, що 97% опитаних не підтримують антиросійські санкції через війну в Україні.

Отже, Угорська Республіка, слугує гарним прикладом затягненого процесу переходу від тоталітарної системи управління до демократичної держави, який досі триває. Саме у цьому контексті особливо важливого значення набирають питання лібералізації Угорщини, яка б могла слугувати допоміжним інструментом, щодо прискорення цього процесу, а не маскуванню її під демократію.

Висновок.

Щоб врятувати “російську державність” та знайти їй, в майбутньому, більш-менш комфортне місце в новій системі світоустрою, “кремль” розпочинає спеціальні заходи щодо стирання пам’яті в українському суспільстві, оскільки на Вашингтон можна вплинути лише через Україну.