І. Що стосується дій країн союзників.

Напередодні зустрічі союзників НАТО в Рамштайні (20 січня) група західних країн, серед яких: Великобританія, Естонія, Польща, Латвія, Литва, Данія, Чехія, Нідерланди та Словаччина підписались під спільною декларацією щодо “безпрецедентного” постачання Україні військового озброєння.

В історію цей масштабний політичний антипутінський крок увійде, як “Талліннська декларація”, адже кількість військових поставок, що даються під нову фазу війни, просто вражає своєю кількістю.

Довідково. Текст декларації розміщено на офіційному сайті британського Парламенту. Під декларацією розміщено список переданої Україні військової допомоги від кожної країни.

В сучасному пакеті військової допомоги поєднано все необхідне захисне озброєння, як для протистояння наступу, на тому ж бахмутському напрямку, так і для протистояння майбутній хвилі російській мобілізації. А також окремо передбачено озброєння, яке необхідне для забезпечення подальших наступальних операцій на стратегічних напрямках.

В контексті чого слід обов’язково відмітити, що це дійсно доволі несподіваний та дуже потужний воєнно-політичний хід по відношенню до України, який продемонстрував високий рівень політично-економічних та культурно-інформаційних комунікацій всіх вище перелічених країн.

Заява кремлівця “медведева”: Програш ядерної держави у звичайній війні може спровокувати початок війни ядерної, ядерні держави не програвали великих конфліктів, від яких залежить їхня доля. Ключове слово – “програш”. Висновок: кремлівці шоковані обсягами постачання зброї Україні.

Отже, Захід об’єднаний, і як ніколи єдиний в своєму пориві знищити “росію”. В “кремлі” це чітко усвідомили. Яскравим і блазнівським підтвердженням цього є розміщення на даху військово-терористичного відомства “шойгу” – ЗРК.

Довідково. Адміністрація Байдена вирішила збільшити дальність ударних озброєнь, які отримує Україна в рамках військової допомоги, – “Politico”

На додачу до цього Європарламент ухвалює резолюцію щодо створення міжнародного трибуналу для розслідування військової агресії “росії” проти України, де важливим моментом став епізод, що трибунал має розслідувати не лише злочини “путіна”, а й злочини “лукашенка”.

Довідково . Ця резолюція, як і резолюція ООН про виплату “росією” репарацій Україні, має тільки рекомендаційний характер. Але перший крок зроблено.

Головна складність – як зняти імунітет, який поширюється на “путіна” та “лукашенка”, – “ Deutsche Welle”.

Ми вважаємо, що саме цей епізод з “лукашенком” похитнув крихку єдність кремлівських васалів і союзників, яка відразу відобразилась у заяві Ірану не визнати анексію Криму та ще чотирьох регіонів України, та рішення Сербії передати Україні енергетичне обладнання, для регіонів які постраждали внаслідок ракетних терактів з боку “кремля”.

Таким чином, нігілістична та імперіалістична зовнішня політика “кремля” в своїй реальності набридла в буквальному сенсі всім, особливо тим, хто довгий час “кремлем” вважався недолугим та залежним від нього.

Так , “епізод з лукашенком” перетворився на “ефект Сербії” та “розчаруванням Ірану”, і це є ніщо іншим, як “політичним ефектом доміно”, коли деякі зміни, навіть невеликі, призведуть до аналогійних змін, але вже більш суттєвих.

Т ож, буде не дивно, коли ми невдовзі почуємо, про готовність Тегерану знову повернутися до кейсу“ядерної угоди” з Ізраїлем, та заяви Белграду, що домашні завдання для вступу в ЄС ним виконані.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Однак найбільше занепокоєння в цій теорії “ефекту політичного доміно” викликає Угорщина, яка параноїдально продовжує демонструвати свою виразну деструктивність відкрито підігруючи “кремлю”, черговий блокуючи фінансові транші для України.

Довідково. Угорщина заблокувала черговий транш допомоги ЄС Україні — RMF FM.

Проте такий демонстративний гіпертрофований індивідуалізм Угорщини певним чином розвиває, доповнює та дає відповідь на сьогоднішнє рішення Європарламенту щодо створення міжнародного трибуналу для розслідування військової агресії “росії” проти України, яке як ми зазначали вище, на цій стадії має статус – “рекомендація”.

Отже, стає зрозумілим, що в порядку денному країн Заходу не стоїть такого завдання, терміново виловити та засудити “путіна”. Оскільки, це дало б можливість “росії” вийти із сучасної світової турбулентності доволі малими жертвами та реалізувати своє перезавантаження: в “кремлі” заявлять, що у всьому винен тільки “путін”, змінять прапори, звільнять Навального та поставлять на посади Яшина, Гудкова і Пономарьова вимагаючи при цьому зняти санкції.

Для врахування. “Я не впевнений, що “путін” взагалі живий”, — заявив Володимир Зеленський під час виступу на Українському сніданку в Давосі.

Таким чином, чим довше міжнародний злочинець і терорист управляє “росією”, тим незворотнішими та згубнішими стають процеси як внутрішньої політики так і зовнішньої, яка так чи інакше приведе в перспективі до Орбана, як сьогодні привела до “лукашенка”.

1. Що стосується внутрішньо-політичних процесів.

Тим часом, “ефект політичного доміно” знайшов свій відбиток і в Україні, коли на тлі порушення кримінальної справи проти “московського попа” Петра Лебедя (псевдонім Павло, колишній настоятель Києво-Печерської лаври) у Верховній Раді України таки зареєстрували законопроект про заборону “московського патріархату”.

Загалом  ситуація з цим “московським попом” Павлом і всього того масованого інформаційного поля навколо цієї персони демонструє вкрай негативний феномен денаціоналізації цілої частки українського суспільства (маються на увазі – численні прихильники), як духовно-історичної деградації в результаті якої з’являється ось такий потворно неприродній тип індивіда, “імперської людини” – манкурт.

Висновок.

1. Для всього світу зараз вигідніше, щоб “путін” загнав “росію” у глибоку нору, а “пригожин” якнайбільше “окувалдив” її.

Заява ГУР МО України : “герасимов” зробить все, щоб нейтралізувати “пригожина”.

2. Водночас, поки цього не сталося, Захід йде на безпрецедентний крок у постачанні Україні військового озброєння.
3. В Україні тим часом, певні політико-правові суперечності навколо “московського патріархату” вказують на те, що замало державної самоідентифікації з християнством для того, щоб християнські висловлювання отримали український національний сенс.

Іншими словами дискредитованого попа – мають жорстко засудити інші попи (з усіх церков що “сповідують, те що вони називають, “вірою Христовою”), а не прикриватись державними інституціями України, та тим самим підставляти українську державу під чергові кремлівські провокації релігійного характеру.