І. Щодо внутрішньо-політичної обстановки.

Пекуче питання сьогодення, або злоба дня – це “скорочення грошового забезпечення” Збройним Силам України (а також МНС і поліції) – це все-таки вимушена необхідність чи ні?

Ми лише фіксуємо, що сьогодні українське суспільство на тлі проведення Вашингтоном генеральної перевірки щодо використання 113 млрд. доларів США, жваво обговорює: чому держава починає економити саме на військових. Адже це так чи інакше, але підриває загальновизначну довіру Заходу до офіційного Києва.

Свідченням тому є чергове повідомлення від польського телеканалу “TVP Polonia”, який належачи до категорії розважальних каналів публічно ставить під сумнів питання трансляції розважальних телепрограм в Україні під час воєнного стану. Після чого, “Sky News” повідомляє, що Польща виключає відправку винищувачів F-16 в Україну.

Заява секретаря РНБО  для того ж “Sky News” “Можливо у найближчі тижні. “росія” готується до максимальної ескалації, – Данілов.

Тож враховуючи світову інформаційну гойдалку навколо термінологічної плутанини Джо Байдена щодо “надавати чи не надавати” винищувачі F-16 Україні: Польща, як спікер США в Європі сьогодні відповідає – “ні”.

Разом з тим, на тлі зазначеного Президент Литви закликав західні країни “переступити червону лінію” та все ж таки відправити Україні ці винищувачі.

Для врахування . Прем’єр-міністр України Шмигаль не знайшов підстав, щоб позбавити нардепа проросійської забороненої партії “ОПЗЖ” Бойка звання “Герой України”.

Навіть поверхневий огляд зазначеної комунікації вказує на те, що США асиметрично поставились до ідеї “скорочення грошового забезпечення” Збройним Силам України, особливо враховуючи те, що американська допомога завжди супроводжується вимогами до місцевої влади. Де заклик для Заходу “переступити червону лінію” є тим самим ортогональним випадком для офіційного Києва: “не переступати червону лінію”.

ІІ. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Тим часом, провідні світові ЗМІ сьогодні намагались охарактеризувати світовому суспільству “путінську стратегію” щодо затягування війни через призму психологічної компоненти щодо впливу на міжнародну спільноту.

Причиною такої дружньої реакції світових ЗМІ є чергова хвиля активності “кремлівських лібералів”, які сьогодні намагаються транслювати в світ черговий міф про “двохмільйонну російську армію”, яка “рухатиме кордони” і “рано чи пізно прийде, куди захоче – за будь-яку ціну”.

Як попереджають чисельні аналітики, оглядачі та різні посадові особи, це марення буде піддано перевірці на полі бою вже протягом найближчих тижнів. Анонсування виступу “путіна” перед “федеральними зборами”, очевидно, буде присвячено так званій “непохитній рішучості”.

Одночасно з цим, країни, які зберігають з “путіним” діалог, а сьогодні це Аргентина та Китай звертаються до Вашингтону припинити постачання зброї Україні, на їхню думку: щоб “уникнути жертв”.

Довідково . США готують для України пакет озброєння вартістю $2,2 млрд, який вперше включає ракети більшої дальності, – “Reuters”.

Тим не менш, ми вимушені визнати, що навіть після розвінчування міфів про “блискучу перемогу”, потім – про “замерзання Європи” залишається ще два чинника, чому в світі ще досі вірять у силу “росії”:

Перший – кількість, адже кремлівській пропаганді вдалось транслювати кількісні показники, залякуючи ними Захід.

Другий – вигідні пропозиції від “росії” керівникам інших країн. Це, між іншим, ще одне завдання для “кремлівських лібералів”, яскравим свідченням чого є остання прес-конференція Пономарьова для “ЕСR Group”.

Для врахування. Інший “кремлівський ліберал” так званий правозахисник Осєчкін розпочав інформкампанію з дискредитації Збройних Сил України за допомогою “вагнерівця” Медведєва: вже впроваджуються наративи про “звірства” українських захисників, на які миттю звернули увагу всі західні “інформ-смітники”.

Так, “ кремль” дає зрозуміти, що він готовий, як колись сталінський “срср” торгувати собі в збиток, занурювати своє населення у злидні, жертвувати незліченною кількістю життів, не кажучи вже про ресурси – заради маніакальної ідеї свого розширення. А щоб цю ідею підтримував хтось ззовні, не шкодуватиме нічого.

Таким чином, в ідповідь на перший чинник – це підтримка за будь яку ціну і суму Збройних Сил України. Ось чому така реакція Вашингтону на ідею Києва економити саме на військових. А відповідь на другий чинник – ще більша жорсткість санкційного режиму: підвищення відповідальності за ухилення від них; перекриття шпаринок для їхнього обходу.

Довідково . США та Нідерланди уклали угоду про блокування експорту мікросхем до Китаю, – “POLITICO Europe”.

Адже, саме цьому буде присвячений 10 пакет санкцій ЄС, який планують ухвалити до 24 лютого.

ІІІ. Що стосується дій країн союзників.

Тим часом “The Washington Post” та “The Financial Times” посилають Китаю важливий наратив – установку: “Китай не хоче опинитися на боці “росїї”, яка програла у війні з Україною” (назва перших сторінок). Ба, більш того, статті маніпулятивно підготовлені нібито від імені самого китайського лідера “сі” який усвідомив, що “росія” не зможе здобути перемогу над Україною.

Іншими словами, переможена “росія” може виявитися не дуже корисним майбутнім союзником для Китаю – ще однією країною, яка має мало друзів у світі. А Китай, як найбільша у світі торговельна держава, не може дозволити собі стати такою ж ізольованою, як “росія”.

Довідково. Жодний китайський таблоїд не прокоментував статтю.

Отже, поки “кремль” намагається через псевдолібералів розхитати єдність Заходу, через свій шантаж “гарматним м’ясом” та підкупом лідерів західних країн, Вашингтон фактично силою нав’язує свою воєнно-політичну програму головному кремлівському союзнику – Китаю.

І щоб в Пекіні не сумнівались щодо запропонованого Вашингтоном варіанту розвитку подій, Глава Пентагону Ллойд Остін, під час свого візиту до Південної Корєї заявив, що США готові застосувати ядерну зброю проти “КНДР”.

Довідково. Жодний китайський таблоїд не прокоментував заяву Остіна.

У н ас є всі підстави думати, що такий крок з боку США дещо увів у ступор Китай, як лідера так званого клубу-автократів, і Пекіну знадобилась консультація або допомога, і ми припускаємо, що від Туреччини.

Свідченням “пекінського ступору” є звернення Президента Ірану Раїсі до нації де він взагалі (від слова – зовсім) не став торкатися міжнародних питань на тлі нещодавніх атак БПЛА на військові та промислові об’єкти своєї країни. В той час, як свідченням того, що Пекін запросив допомоги у Туреччини, є звернення Угорщини подати Ердогана на Нобелівську премію миру за посередництво у переговорах щодо України. Обоє, і Іран і Угорщина є васалами Китаю, і завжди діють так як каже Пекін. Саме тому, питання винищувачів F-16 набирає ще більшої політичної ваги, адже надання їх Україні в Анкарі сприймається, як ляпас Ердогану.

Тим часом, на тлі пожвавлення дій прокремлівської Аргентини, Канцлер Німеччини в своїй комунікації: “Вивід російських військ з території України є єдиною умовою переговорів з “росією” під час спільної прес-конференції з Президентом Бразилії направляє Лулу да Сільву на організацію відповідного регіонального контролю на Латиноамериканському континенті.

Висновок.

В той час, поки “кремль” намагається розколоти єдність Заходу, США вибивають китайську платформу з під “кремля”.