І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Основні дискусії та воєнно-політичні наративи поточної доби формувалися навколо фіктивно-історичної промови “путіна”, але виключно в контексті його відчайдушної спроби врятувати власну крихку історію (легенду війни) та розгублену мультиетнічну та імперську ідентичність.

Промова “путіна” це той випадок, коли анонсований захід скасувати вже не виходить, а сказати нема чого. Проте окреслимо основний посил “путіна”: “війна триватиме поки я є, але грошей немає навіть на виплати ліквідованим, тому експропріюємо всі підприємства, адже “росію” “неможливо перемогти на полі бою”.

Цілком очевидно, що це грубе блюзнірство у світі політтехнологій, в той час, як сама конструкція промови “путіна” при аналізі – фатальна.

Довідково. Поряд із риторикою “за нами правда” виникає первинна конструкція “перемогти “росію”, яка потім утворює заперечення у хвості. Таким чином спочатку створюється образ “перемоги над “росією”, а потім невдало розкладається образ “перемоги “росії”.

Інформаційно. В той час, як згадка про “поле бою” – це взагалі обмеження, яке вкрай не вигідне “путіну”, тому що є ще поле санкцій, інформаційне поле, поле внутрішньої та зовнішньої стабільності, військово-технічне поле тощо.

Саме тому, це наводить нас на думку, що сам путін”, який розв’язав цю війну, вже не вірить у перемогу “росії”, а це значить, що життя російських кріпаків стане ще гіршим, а кількість загиблих “у боротьбі ні за що” та “на шляху в нікуди” збільшиться.

Іншими словами: “путін” просто затягує час.

В результаті, ми прийшли до висновку: виступ “путіна” не вплинув, ані на зовнішню аудиторію, ані на внутрішню, де відповіді звелись до простого повторення в різних варіаціях беззмістовних тез і, як наслідок, провал.

Довідково. “The Wall Street Journal”: Пекін заявляє, що хоче грати більш активну роль, спрямовану на припинення конфлікту”.

Підтвердженням цього є прибуття до “москви” китайської делегації на чолі з Ван І (міністр МЗС), яка, поки “путін” виступав, консультувала “патрушева” щодо подальших дій (“RTVI”). Цікавим є те, що на тлі путінських фантазій, що “росію” на полі битви не перемогти” та погроз про покарання тих, хто зрадить “росію”, тригер “пригожин” переходить межу і звинувачує, саме в цей момент “шойгу” та “герасимова”, у зраді.

В контексті чого, зважимося порівняти “вчорашній” маніфест Навального з “сьогоднішнім” виступом “путіна”. Отже, якщо перший спокійно заговорив про повернення територій і виплату репарацій Україні, це означає, що навіть у хворому російському суспільстві таки визріло розуміння, що війна була помилкою і вона, де-факто, програна.

Довідково. За даними центру “ВЦИОМ” та “Левада-центр”: “тих, хто підтримує “путіна” (переважно літні), і тих, хто не підтримує (переважно молодь), попри всю різницю у поглядах, об’єднує одне – чекають, коли “путін” оголосить про припинення “ СВО”.

Більш того, саме тому “путін” із тієї ж причини не розповідав про успіхи своєї “спецоперації”. Тобто, цей абсолютно безсоромний патологічний брехун не наважився навіть збрехати про свої досягнення на “полі бою”, бо знає, що це викличе протилежну очікуваній реакцію.

Важливий нюанс. “путін” нагородив почесним званням зенітно-ракетну бригаду, яка збила малайзійський “Боїнг” у 2014 році.

Водночас, дещо важливе “путін” таки сказав, – що за нашими припущеннями і стало тією самою відправною головною причиною такого раптового бажання китайського диктатора приїхати до “москви”, – що “росія” припиняє участь у договорі щодо стратегічних наступальних озброєнь”. А це означає, що “путін” остаточно розв’язує руки Адміністрації Байдена в питанні ще більшого фінансування американського ВПК.

Для врахування. Ось чому, в публічний простір знову виліз фрік Трамп, адже ця новина, остаточно позбавить його того самого електорального залишку, який досі вірив, що війну можна зупинити розмовами з “путіним”.

Іншими словами: 21 лютого 2023 року “росія” офіційно влізла в нову світову гонку озброєнь. Отже, ганебний досвід срср нічого “кремля”не навчив.

Довідково. Заява Столтенберга: “Ну, що ж, НАТО “жалкує” про рішення “москви” призупинити участь у Договорі …”.

Після чого, світове інформаційне поле з полемічного дискурсу навколо проблеми щодо модернізації НАТО вустами Президента Польщі змінюється новим воєнно-політичним наративом: “Нехай живе союз Польщі зі США, нехай живе альянс НАТО, нехай живе вільна Україна”, – Дуда.

Отже, перед нами вимальовується чітке комунікаційне коло: дует Польща –США, потім по ієрархії НАТО, і Україна. Тобто коло яке починається з Польщі, а закінчується Україною замикається, і вказує Києву найкоротший шлях, як достукатись до Вашингтону, щоб вплинути на НАТО.

Підтвердженням зазначеного, є слова Джо Байдена, який на тлі заклику до всіх лідерів країн Європи та НАТО підтримати Україну, в контексті допомоги українським біженцям зазначив, що окремої подяки насамперед заслуговує Польща.

Також, ми звернули увагу, на окремий епізод американської комунікації до білоруського народу, та народу Молдови.

Для врахування. 1. У Білорусі законодавчо затвердили страту за “держзраду”.

2. Мінськ почав стягувати техніку на кордон із Литвою – “Беларускі Гаюн”.

Особливо важливо, що це відбулось на тлі оприлюднення останніх даних, що “лукашенко” стягує військову техніку до литовського кордону, в той час, як “кремль” розмірковує над сценарієм щодо дестабілізації Молдови, з метою використання її території для ще одного наступу на Україну.

Довідково. Заява Прем’єр-міністра Молдови: “кремль” хоче відкрити новий фронт через Молдову”.

Зазначена комунікація була виражена в то дуже теплий момент, коли Байден згадав хоробрих людей Білорусі, які продовжують боротися за свою демократію, і рішучість народу Молдови жити вільно, окремо зазначивши, що на шляху будь-якої загрози Молдові стане Україна.

Довідково. Україна – міцна, горда, вільна та незалежна!, – Байден.

А це між іншим означає, про появу нового окремого лейтмотиву для України, як елементу першого іспиту з перевірки готовності нашої держави здійснювати воєннополітичний контроль в регіоні, і не тільки в Молдові (натяк на Білорусь).

Саме тому ми окремо звертаємо увагу і на ситуацію навколо Молдови, де загрозу кремлівського сценарію з дестабілізації знімати не можна, але: 1. Молдова попереджена, а отже, озброєна, та вживає заходів; 2. “кремль” зараз має проблеми з реалізацією взагалі будь-яких сценаріїв, і не тільки з молдовським.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Тим часом, поки “путін” згадував про “поле бою” фінансові лідери G7 нагадують йому про “поле економічний санкцій” проти “росії”, оголосивши про проведення цільового засідання напередодні річниці широкомасштабного вторгнення, 23 лютого (“Reuters”).

ІІІ. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Стає цілком зрозуміло, що така ситуація вкрай не влаштовує Китай, оскільки його кремлівський васал, не маючи перспектив для своєї перемоги в Україні, і ймовірно ображений на Пекін через його стриманість та відмову діяти більш відкрито, оголошуючи гонку озброєнь підставляє особисто “сі цзінпіня”.

Саме тому Китай так заметушився зі своїм “мирним планом”, завітавши, після “москви” до Києва (тільки дипломатичним каналом) передавши для ознайомлення Україні свої наміри та ідеї щодо зупинки війни.

Наразі МЗС України, окрім самого факту передачі “мирного плану” та наміру його вивчити, нічого більше не коментує. Водночас, певні висновки ми можемо зробити самостійно, особливо враховуючи наступні комунікації:

1. Апеляційний адміністративний суд задовольнив позов Міністерства юстиції та Служби Безпеки України про заборону діяльності “партії регіонів”, як послання “кремлю”, щодо ідеї “медведчука-януковича” поділити Україну за принципом двох Корей.
2. У Верховній Раді України з’явився проект постанови, згідно з яким українському парламенту пропонується “ухвалити заяву про основні засади переговорів про капітуляцію російської федерації або її правонаступників та умови завершення війни”, як послання Пекіну щодо “мирного плану”.

Висновок.

1. Виступ “путіна” чітко показав, що він став на звичний для усіх диктаторів свій останній путь. Одночасно з цим, “путін” ще глибше заганяє “росію” в глухий кут, ображено персоналізує проблему і виводить клуб автократій під прямий удар демократій (контекст: гонки озброєнь).
2. Демократії користуються ситуацією і заносять удар (контекст: нового комунікаційного кола), де Україна отримує своє перше завдання щодо утвердження свого особистого домінування в регіоні.