І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Беззмістовність виступу “путіна” виявляється мала ще одну причину, що виразилося у невдалому випробуванні ракети “сармат”, яка за кремлівським задумом мала злетіти саме під час виступу російського диктатора, але “щось пішло не так”, і “програмний” виступ був позбавлений задуманого ефекту.

Водночас, історія із негативним запуском ракети підсвітила катастрофічну проблему у цивільній космонавтиці, коли краще, ніж зараз вже не буде, а далі буде тільки гірше. Причина загальновідома: санкції та витік досвідчених кадрів, які роз’їдають російську авіакосмічну галузь.

Військових ракет одноразового використання ще якось наробити можна і досвід КНДР чудово демонструє: “головне, щоби кудись полетіло”. А ось із цивільним та пілотованим “космосом” так не вийде. Все це підтверджує вчорашню тезу Президента США – “автократії виявилися слабшими, ніж уявлялося”. Тим більше, коли автократія базується на брехні, порожньому піарі та нестримній корупції.

Саме тому на “концерті- мітингу” “путіну” теж сказати не було чого: тим паче захопити в Україні нічого так і не вдалося. Тож “путіну” залишилось розповідати лише про так званих “захисників ” які безглуздого гинуть в Україні у російській війні, до якої, на думку диктатора, тепер причетний кожен громадянин “росії”. І навіть діти. З останньою тезою ми, до речі згодні: відповідати за злочини “путіна” доведеться буквально всім росіянам.

Частковим підтвердженням зазначеного є оприлюдненні дані від Агентства “Eupinions” яке зазначило, що понад 60% респондентів у країнах ЄС вважають напад “росії” на Україну загрозою для всього світу. Тобто нападом не лише на Україну, а й на Європу в цілому, і, відповідно, ці 60% підтримують заходи щодо покарання “росії”.

Слід нагадати, що раніше подібні результати опитувань демонструвалися у США. Одночасно з цим зазначаємо, що медіа у провідних країнах світу здебільшого всі продовжують бути на боці України. Репортажі про звірства росіян та героїчну боротьбу українців виходять що не кожного дня.

Довідково . В Україні зафіксовано понад 68 тис. воєнних злочинів російських окупантів,

з них понад 2600 – проти дітей, – Генпрокуратура.

В цьому контексті нагадаємо, що таке ставлення громадян в провідних демократичних країнах створює соціальну основу для відповідних дій їх політиків і посадовців. Тому тиск на “росію” лише зростатиме. Тим пак, що окупанти час від часу підживлюють свій образ злочинців і терористів, обстрілюючи українські міста та вбиваючи цивільне населення.

Але головні інформаційно-політичні події доби, сьогодні, оберталися навколо Китаю.

Так, частина провідних ЗМІ (назвемо їх: першим блоком комунікації), серед яких: “CNN”, “BBC”, “The Times” жорстким інформаційним пресом тиснули на світову спільноту вказуючи, що Китай вкрай зацікавлений у війні, яку розпочала “росія”, окремо відзначаючи стрімке бажання Пекіна передати “москві” боєприпаси, оскільки у останньої вони нібито вже закінчуються.

Для врахування . Заява МЗС КНР: “Китай не постачатиме зброю “росії” для війни проти України.

Інша частина світових ЗМІ ( другий блок комунікації), серед яких: “ The New York Times”, “The Daily Telegraph”, “Reuters” проявили дещо протилежну позицію, зазначаючи, що навпаки, Китай вирішив дистанціюватися від “росії” тому що Пекіну вкрай необхідний європейський ринок. За їхніми словами, китайський міністр закордонних справ Ван І саме тому і вирушив у турне Європою, щоб “залучити європейські країни” до відновлення економічних відносин і для цього “знайти точки дотику”.

Для врахування . 1. Держдума “росії” ухвалила закон про зупинення своєї участі в Договорі щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь (далі – ДСНО) 2. Заява МЗС Китаю: “Китай сподівається, що “росія” та США зможуть врегулювати розбіжності щодо ДСНО шляхом консультацій. 3. Заява Президента США: “Я не вважаю рішення керівництва “росії” про припинення участі у ДСНО свідченням підготовки до використання ядерної зброї, але це велика помилка “росії”.

На тлі чого “Reuters”, на додачу до всього зазначеного зауважить, що Індія, яка головує у G20, буде блокувати обговорення нових санкцій проти “росії” на наступному саміті.

Отже, що це може означати?

А це означає, що Китаю дають, можливо, останній шанс, вибрати шлях свого майбутнього розвитку. Адже, результати вищевказаного опитування показали, що світове суспільство на сьогодні чітко зрозуміло, що “росія” воює не стільки проти України, скільки проти всього світу. Водночас, ще до кінця не усвідомлює (світове суспільство), що за “росією” стоїть Китай, і що саме Китай воює і проти України і проти всього цивілізованого світу.

Але це, так би мовити непорозуміння, можна виправити першим блоком комунікації, і світ раптом побачить істинне обличчя Китаю, що звичайно потягне за собою цільові санкційні обмеження проти агресора.

Однак, якщо Пекін проявить політичну раціональність, то Захід готовий включити в роботу другий блок комунікації. Ба більш того, навіть допоможе врівноважити стосунки з Індією, яка на сьогодні стрімко перебрала на себе домінування в Південній та Середній Азії, а це дуже глибоко-інтимна та особиста травма для Пекіну, який нічого не може зробити в цій ситуації, оскільки за Індією стоїть Великобританія (Ріші Сунак), а значить і США.

Чого тільки варта реакція Президента США, коли він у відповідь на багатослівний “путінський вихід із ДСНО” був фірмово лаконічний: “Велика помилка”. Адже, коли Джо Байден такий короткий у своїх висловах, як цього разу – це ознака того, що його опоненти невдовзі зазнають великих неприємностей. І те, що Китай почав благати, щоб США та “росія” провели консультації щодо ДСНО, означає що Пекін второпав, що наробив його васал.

Сьогодні вже стає більш зрозуміло, що на завершальному етапі світової турбулентності в форматі протистояння демократій і автократій, у світі розпочнеться безпрецедентна рецесія на кшталт Великої Депресії 1929 року.

Саме тому, спостерігаючи за сьогоднішніми вивертами головного китайського дипломата, ми приходимо до висновку, що китайське керівництво, всього цього ще не розуміє, як і “путін” не міг зрозуміти, чим завершиться його вторгнення в Україну рік тому, незважаючи на очевидність результату.

Окремо зауважуємо, що формат світової турбулентності не включає в себе фактор “росії”, бо це терористичне угрупування свій неправильний вибір вже зробило, а отже доля росіян, яких “путін” пов’язав українською кров’ю, вже насправді давно вирішена:

темрява-безвихідь-злидні.

ІІ. Що стосується дій країн -союзників.

Тим часом Польща, як вже офіційно визнаний воєнно-політичний філіал США організовує з’їзд міжнародної ініціативи дев’яти країн-членів НАТО (Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина та Чехія) – “Бухарестська дев’ятка”.

Мету та цілі з’їзду виразимо у двох тезах: 1. Борис Джонсон закликав Президента США надати Україні винищувачі F-16 (“CNN”); 2. Президент Польщі запропонував Президенту США перемістити до Польщі більшу частину американського військового озброєння (“TVN”).

Отже, як ми бачимо “комунікаційне коло”, про яке ми вчора говорили більш детально: Польща–США–НАТО–Україна – розпочинає свою практичну роботу, де у форматі нового лейтмотиву для офіційного Києва щодо здійснення регіонального контролю, Україна отримає новий досвід військової співпраці між країнами східного флангу Альянсу та звичайно нову комунікацію з Угорщиною, яка досі перебуває в аб’юзивних стосунках, як з “росією”, так і з Китаєм.

 ІІІ. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Тим часом, Володимир Зеленський, підтримав петицію щодо відновлення декларування статків посадовців і депутатів. Тож тепер слово за Верховною Радою, в якій до речі, депутат Трухін (“Слуга народу”) все-таки визнав свою провину щодо пропозиції надання хабаря поліцейському, додатково заявивши про готовність скласти мандат і перерахувати 6 млн грн для Збройних Сил України. Отже, залишається сподіватись, що в контексті вищевказаної петиції слідство спочатку встановить звідкіля у Трухіна такі гроші.

Висновок.

1. Таким чином ми вкотре переконуємося, що в США біля керма виявилася відповідальна адміністрація з чітким розумінням того, як керувати кризою, як обертати її на користь західної цивілізації і як використовувати впертість опонентів для їхньої руйнації.
2. Разом з тим, ймовірно, що Пекін ще має шанс зійти з невірного шляху, оскільки автократії виявилися слабшими, ніж це уявлялося.
3. А все тому, що авторитарне визрівання завжди розвивається за одним і тим же сценарієм, незалежно від культурної специфіки, історичних особливостей і географії. Кінець завжди один.