І. Що стосується дій ворога та його союзників.

Не минуло й кількох днів після звернення “путіна”, як перебіг подій став підтверджувати певний здогад, що основним лейтмотивом російської стратегії на 2023-й рік знову буде ядерний шантаж США і Європи.

Довідково. В “Інституті вивченні війни” вважають, що “путін”, ймовірно, намагається створити нові інформаційні умови, аби звинуватити західні країни “у загрозі існуванню російської державності” у відповідь на власні невдачі на українському полі бою.

Розуміючи те, що західна військова та фінансова допомога Україні рано чи пізно поставить “хрест” на всіх зусиллях “москви” зламати опір Києва, “кремль” задля того, щоб затягнути час, знову буде зосереджуватись на залякуванні Заходу. Тим більше, що це дасть можливість хоч якось виправдатись перед своїм населенням за свої річні військові провали.

Однак, як ми зазначали вже раніше, теза “путіна”, що “Заходу вдасться розвалити російську державність”, говорить про те, що такий сценарій в “кремлі” розглядається дуже серйозно, і тому ядерні загрози в таких умовах – це ширма, яка шкідлива для об’єктивного аналізу дійсності.

Більш того, це підтверджується істерикою “путіна” на “колегії фсб”, де його заклик “боротися з мерзотою яка розколює російське суспільство” (пряма цитата) пояснюється нічим іншим, як злістю, що в Інтернет було вкинуто численні фото щодо уявлень російського диктатора про розкішне життя, з яким він не готовий розлучатись.

Проте, “ кремль” демонструє, що піднімає ставки і знову зміщує акценти: відтепер на кону не капітуляція України, а капітуляція США.

Отже, по суті, “путін”, через рік своєї широкомасштабної агресії проти України повернувся до вихідної точки свого найпершого ультиматуму від 2 січня 2022 року, де він вимагав повної капітуляції Заходу і ліквідації НАТО.

При цьому, “кремль” показує, що його позиція нібито виграшна і тому відсутність реакції з боку Заходу у “кремлі” сприймають як “недоречність”. У цьому, власне, і весь зміст останньої статті “медведєва”.

Для врахування. 28 лютого “путін” підписав закон про припинення участі “росії” в угоді щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь.

Враховуючи зазначене припускаємо, що найближчим часом, кремлівська тактика після виходу “москви” з угоди про стратегічні озброєння зведеться до проведення військових навчань стратегічних сил майже на постійній основі з одночасним підживленням наративу “про ядерний попіл”.

Водночас, такі глибоко ірраціональні кроки з боку “путіна” можуть бути викликані примітивними ревнощами, адже лукашенко все ж таки відлетів до Китаю. Тобто Пекін погодився в доволі екстреному порядку прийняти у себе білоруського самозванця.

Довідково. На сайті МЗС Білорусі зазначено, що візит триватиме три дні — з 28 лютого до 2 березня. Обговорюватимуться спільні масштабні проекти та “реагування на “найгостріші” міжнародні проблеми”.

Попередньо ми зазначали, що лукашенко раптово зазбирався до Китаю після вибухів у Мачулищах, особливо після того, як кремлівські куратори почали тиснути на Мінськ, щоб останній розпочав обстрілювати прикордонні міста України, і відповідно офіційно вплутався у російсько-українську війну.

А значить головною темою візиту лукашенка, насправді буде питання: як домовитись із Китаєм про те, щоб відскочити від “росії”.

Тож ми припускаємо, що в “кремлі” це теж розуміють, і коли “путін” на “колегії фсб” вживає слово “мерзотник” – це також стосувалося лукашенка. Адже, коли твій васал, безконтрольно і напряму спілкується з твоїм сюзереном (візит аж три дні) це означає, що ситуація може дійти до появи пропозицій щодо поділу зон впливу, оскільки лукашенко взагалі дуже легко розкидається чужими територіями. Тим паче, що потгу до лестощів та зради у лукашенка не позичати. Інша річ, що зрадників не люблять ніде і лукашенко насправді дуже ризикує, залишивши на три дні своїх “генералів” один на один з кремлівськими чекістами.

Другим підтвердженням того, що “путін” ревнує і що саме ревність підштовхує його йти на ядерний шантаж Європи та США, який, як нам вже відомо, засуджує навіть Китай, є рішення “путіна”, щоб відомство “шойгу” остаточно взяло під свій контроль усі російсько-окупаційні сили на території України (зі звіту “ISW”).

А це означає, що невдовзі відбудеться усунення маріонеткових командирів “л/днр” та звичайно обмеження самостійності та фривольності ПВК “вагнер”. Більш того, саме через останніх і відбулос це рішення.

Адже як повідомляє “Reuters”, китайська кампанія “Spacety China”, минаючи відомство “шойгу”, напряму надавала “вагнерівцям” супутникову радіолокаційну зйомку території України.

Для врахування.

В контексті впливу Китаю на інформаційне поле України: дані, що Китай забезпечує ПВК “вагнер” супутниковими знімками території України, з’явились 26 лютого на офіційному сайті “U.S. Department of treasury” – органу, що застосовує санкції. При цьому доступ відкритий. Але поки через два дні про це не написав “Reuters”, це не стало новиною в Україні.

Тобто жодне українське ЗМІ протягом двох діб не спроміглося поінформувати українське суспільство про китайську загрозу.

Отже, як ми можемо самі переконатись, що в Китаї дійсно серйозно замислились щодо подальшого використання “путіна” у своїх планах, адже Пекін до цього не дозволяв собі комунікацію з васалом свого васала – і це стосується, як лукашенка так і “пригожина”.

ІІ. Що стосується дій країн союзників.

Тим часом, на тлі путінської істерії Голова об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі у інтерв’ю “Financial Times” знову підтвердив підхід, який застосовують союзники у допомозі Україні, вказуючи при цьому на необхідність бути “дуже обізнаними щодо управління ескалацією”, зважаючи на наявність у агресора ядерного зброю.

Тобто вкотре підтверджено загальновідомий принцип “варіння жаби”, коли у кремлівців до останнього має зберігатися ілюзія можливості “перемоги” – аж до моменту, коли настане розвал “російської державності”.

Довідково . Заява НАТО: “Шляху назад у відносинах із “росією” немає”.

А тоді ядерний сценарій стане нездійсненним у прямому сенсі цього слова, адже застосування ядерної зброї потребує технічної участі чималої кількості людей, у яких в умовах розвалу “російської державності” не буде мотивів йти на найстрашніший з можливих злочинів.

Висновок.

1. Захід впевнено продовжує протидіяти спробам “росії” підірвати західні демократії та кандидатів до НАТО, серед яких Україна, яка слугує вирішальним випробуванням для демократій.
2. Тим часом, істерична поведінка “кремля” вказує на посилення турбулентності всередині автократій.