І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Після вчорашнього, фактично офіційного самовизнання Китаєм того факту, що Пекін все таки намагався надати “росії” військову допомогу (“The Economist”) у світовій воєнно-політичній обстановці відбулась ще одна дуже важлива подія: Іран “на найвищому рівні” гарантував свою готовність співпрацювати з місією МАГАТЕ для вирішення проблем, що залишилися по ядерній програмі (“Reuters”).

А отже ядерної загрози для світу поменшає. Також це являється самим прямим сигналом для “кремля”: перестати шантажувати світ ядерною зброєю, оскільки це не ефективно, дискредитує, і вже не приваблює країни йти автократичним шляхом свого державного розвитку.

В контексті чого, слід нагадати, що саме через “іранський кейс” Марк Міллі прибув 3 березня до Ізраїлю, після чого відбув до міста Рожави, це Сирійський Курдистан: причина та ж сама “Іран-ядерна програма-Китай”.

Ці доволі неочікувані кроки (мається на увазі: в “часовому еквіваленті” як показник воєнно-політичної рівнозначності), як збоку Китаю, так і з боку Ірану, змусили нас пошукати істинний важіль, який так дієве зміг вплинути на ці авторитарні країни.

І після аналізу та порівнянь: “ заява-подія”, “подія-заява”, ми прийшли до висновку, що – це “COVID”, який за численними повідомленнями ЗМІ сьогодні знову набирає нових форм щодо свого поширення.

Але не сам “ COVID” як фактор, а нещодавнє досить незвичайне жорстке оголошення офіційними американськими посадовими особами заяв такого рівня:

“розслідування Вашингтону вказало, що поширення “ковіду” відбулось через витік цього вірусу із лабораторії в китайському Ухані”.

Для врахування. Після того, як США звинуватили Китай у розповсюдженні вірусу, у “москві” раптово вбивають одного з розробників російської вакцини від “COVID” – “Спутник V”, Андрія Ботікова.

Про сам факт цього оголошення ми зазначали раніше, але не звернули тоді своєї уваги, який насправді “ящик Пандори” відкриє залишковий висновок такого роду обвинувачення Вашингтону з точки зору всіх можливих видів позовів проти Китаю. І юрисдикції тут можуть бути дуже різні та дуже неочікувані. В результаті чого Китаю жодних трильйонів не вистачить, щоби розрахуватися з усім світом.

Саме тому, ми припускаємо, що американці знайшли один із найрадикальніших способів запобігти втручанню КНР у війну на боці “росії”. Ба більш того, американці цим технічно підвісили китайців на гачок – аби ті були лояльними, бо інакше на них чекають не просто санкції й уповільнення темпів зростання економіки, а повний фінансовий крах.

На тлі чого, Міністерство фінансів США, через “Bloomberg” недвозначно зауважує Пекіну про свою поінформованість, що саме через Китай “росії” ще досі вдається успішно обходити санкції для отримання технологій, необхідних їй для війни проти України.

Не дивлячись на те, що зазначена комунікація має цільове призначення – Китай, вона також опосередковано торкається таких країн як Казахстан, ОАЕ, та навіть Туреччини, які під час пошуку механізмів щодо своєї політичної рівноваги, а також домінування і певної незалежності від Заходу в регіоні (останнє окремо стосується Туреччини) пішли на співпрацю з Китаєм в частині, що стосується експорту чіпів та мікросхем “москві”.

Отже, крайня комунікація від Міністерства фінансів США і стала тим самим “пістолетом у китайській скроні”, після чого Пекін вимушений був розраховуватись з Вашингтоном рішенням Ірану йти на співпрацю з місією МАГАТЕ, а також не заважати роботі на Близькому Сході Марку Міллі, який перебуває сьогодні в цьому регіоні.

Довідково. Близький Схід – це в першу чергу світовий ланцюжок поставок. За домінування в регіоні бореться Туреччина і Іран, “росія” дестабілізує регіон через Сирію. Ближній Схід потрібен Європі щоб остаточно позбутись енергетичної залежності від “росії” і економічної від Китаю.

В контексті чого лише нагадаємо, що Білий Дім і особисто Джо Байден неодноразово зазначали, що “ключі від миру в Україні сховані на Ближньому Сході”.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

В розвиток китайської теми, а саме в контексті його фінансового краху, сподіваємося, що на “росію” чекає саме така доля, і їй не вдасться зберегти, ні свою державність, ні свої кордони, тим паче, що “кремль” своїми ірраціональними висновками щодо своєї агресії підводить “росію”, саме до такого фіналу.

Не раз доводилося чути думку, що злочинна “афганська війна”, прискорила або “сприяла” сумному кінцю срср. Що ж до сучасних кремлівських невдах, то влаштована ними українська авантюра загубить їхню владу остаточно: “процес пішов”.

І яскравим свідченням зазначеного (в контексті кремлівської ідеї щодо “демілітаризації України”) є рішення Глави концерну “Rheinmetall” Арміна Паппергера побудувати в Україні танковий завод, який випускав би до 400 танків класу “Panther” на рік.

Довідково. Переговори з українським урядом доволі багатообіцяючі, вже оголошено, що рішення буде ухвалено у найближчі два місяці. Але вже сам напрямок руху в галузі військової співпраці України та Німеччини вражає.

Просто уявіть, як у світлі цієї нової інформації виглядають заяви “путіна”, чи його міністра “лаврова” про “демілітаризацію України”. Тож безсилля російських керівників більш ніж очевидне, в той час як слово “демілітаризація”, в “росії” починає вже набирати іронічного відтінку.

Тим часом, пошкоджений російський борт А-50 прилетів на ремонт до Таганрогу. Проріха в обороні, яку в “кремлі” не хотіли помічати, стала очевидною зяючою діркою. А запевнення у надійності тилу – викликають такий самий сміх, як спроба “лаврова” на саміті G20 оголосити нісенітницю про напад України на “росію”.

Отже, довести ситуацію до того стану, коли тебе вже не поважають, не бояться, і вголос з тебе сміються – це безперечний програш і особиста ганьба кремлівської системи.

ІІІ. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Тим часом між Генеральними прокурорами США та України було підписано угоду про створення у Гаазі Міжнародного центру з розслідування злочинів агресії “росії”, який запрацює вже влітку 2023 року.

На фоні чого у Верховній Раді України зареєстровано законопроект щодо повернення військовослужбовцям надбавки у 30 тисяч гривень незалежно від їх місця служби.

Висновок.

1. Китайці у муках: американці починають грати ними у стилі “театру тіней”.
2. Керівництво “росії” в очах своїх кріпаків поступово перетворюється в політичних банкротів: коли атрибути державної влади, та хибне враження солідності, вже ніякого значення не мають.
3. У березень китайський і кремлівський диктатор входять у дуже складному для себе розкладі. Тим часом, ситуація навколо Ірану та Близького Сходу в цілому здатна ще більше ускладнити для них ситуацію.