І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Актуально зазначити, що важливою складовою сучасної російської державної ідеології завжди були “конспірологічні наративи” проти зовнішніх та внутрішніх ворогів режиму. І режим “путіна”, звісно їх значно посилив, щоби зберегти свою владу. У дійсності ж “конспірологічні схеми” є нічим іншим, як ідеологічною зброєю для пояснення світу своєї позиції та просування нинішнього режиму.

Проте, як ми зазначали вже раніше, незважаючи на безперервний потік пропаганди, “кремль” таки втратив свою монополію над інформацією, особливо тоді коли Інтернет і цифрові соціальні комунікації стали більш значущими.

Ймовірно саме тому заступник голови “ради безпеки” “медвєдєв” для розповсюдження своїх маніакально-конспірологічних думок використовує саме Інтернет, і на “роств” він далеко не частий гість.

Разом з тим, остання публікація “ медвєдєва” про те, що “росія” вступає в епоху багатополярного світу, який буде набагато складнішим (для “росії”), ніж, “двовимірна біполярка чи однополярний диктат”, наводить нас на думку, що з ним можна чи не вперше погодитись.

Адже, багатополярність після 24 лютого поступово випарувалася. Дійсно багатополярність існувала до цього часу і давалася взнаки, наприклад, у тому, що парадоксальним чином у високопоставлених російських керівників, які проводили політику ліквідації прав і свобод громадян у своїй країні, існували маєтки в демократичних країнах, їхні діти навчалися в цих країнах, робили там бізнес.

Тож, сьогодні всупереч тому, що пише “медвєдєв”, нарешті настав час ясності.

Країни розділилися на три групи. Перша – за волю, друга – за диктатуру. Третя – що визначається залежно від обставин.

І на сьогодні це простий, ясний, позбавлений “багатополярності” устрій сучасного світу.

ІІ. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Ба більш того, через призму цієї схеми можна описати і сучасну суспільнополітичну обстановку в Україні. Адже всі вищеперечисленні три групи чітко представлені в нашій державі.

Поки Збройні Сили України виборють волю, як приклад: Міносвіти (заява про те, що не треба вивчати історію України) і Мінкульт (просування російського бренду – “Чайковського”) демонстративно підігрують російській диктатурі, решта суспільства, як завжди – не реагує.

Для врахування. 6 березня ЗМІ почали активно поширювати інформацію, що екс-глава СБУ Баканов є фігурантом у кримінальному провадженні про окупацію українських територій.

Інформаційно. З призначенням 6 березня директора НАБУ Семена Кривоноса

Україна нарешті має повністю сформовану антикорупційну інфраструктуру.

Особливо яскраво це позначилось на контрасті нагородження високою державною нагородою так званої “Ксюши Манекен” з неоднозначною поведінкою і ідеологічними переконаннями (заперечувала російську агресію) та оприлюдненого окупантами відео, з розстрілом українського воїна, який ідеологічний вигуком “Слава Україні!” ментально перемагає ворога але гине.

Довідково. Після оприлюднення відео з розстрілом українського воїна хештег “#Слава Україні!” очолив світові тренди. За кілька годин було залишено сотні тисяч повідомлень із цим тегом.

Все це вказує на глибину суспільно-політичної прірви, між тими, кого намагаються зробити “героями” і тими, хто є Героєм насправді, а також на “політичний імбецилізм” представників третьої групи українського суспільства, які домінують лише у своїй масі.

Тим часом показовий випадок трапився з німецьким виданням “Bild” яке в контексті опису військової ситуації в Бахмуті почало додавати власні вигадки про суперечності між Президентом України та Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Довідково . В Німеччині “Bild” це таблоїд. Сайт (газета) яка розважає і шокує людей. Це як “The Sun” у Великій Британії та “ТСН” в Україні. Як відомо, таблоїди вирізняються сенсаційністю, та “жовтушними вкидами”.

Тим не менш користуючись нагодою окремо зазначимо про фактор Бахмуту але з воєнно-політичної точки зору. Де підґрунтям для цього стануть численні заяви офіційних осіб США, серед яких і Ллойд Остін, які описують цінність Бахмуту лише через призму його воєнно-політичного символізму.

Довідково. Пряма мова Остіна: “Якщо “росія” захопить Бахмут, це не означатиме перелом війни, оскільки місто є більш символічним, ніж має стратегічне значення”.

Цілком очевидно, що символізм Бахмуту про який зазначають у США направлений на ще більший розкол кремлівської системи. Адже після останнього конфлікту “пригожина” з “шойгу”, перший пообіцяв “путіну” продемонструвати значний успіх до початку березня.

І цей “значний пригожинський успіх”, якраз і був представлений у захопленні Бахмуту, як виняткового корисного результату його ПВК. Тобто для поглиблення кремлівського конфлікту необхідно “утримувати Бахмут” стільки, скільки можливо без крайніх втрат, оскільки в кінцевому рахунку відновлення конфлікту “пригожина” з відомством “шойгу” може призвести до повторного заморожування логістичних шляхів, внаслідок чого ПВК “вагнер” може остаточно залишитись без поповнення військового озброєння.

І “ пригожину” вже не вдасться ще раз наобіцяти “путіну”, що “ось-ось” і Бахмут буде захоплений, тим паче це положення “ось-ось” триватиме протягом певного часу.

Серед всього іншого, Пентагон зазначає, що утримання контролю над Бахмутом обмежує російсько-окупаційні війська на інших напрямках, і це в свою чергу зменшує шанс нового наступу набагато більшого, ніж будь-які інші воєнно-політичні фактори.

ІІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом на фоні фіксації уваги кремлівських окупантів на Бахмуті, ми фіксуємо дві комунікації:

1. “Невідомі літаки” нанесли масштабні авіаційні удари по іранській інфраструктурі в Сирії

Довідково . Cаме в цей час по “іранському кейсу” на Близькому Сході одночасно перебувають два високопосадовця США Марк Мілі і Ллойд Остін.

2 . Іран раптово засумнівався у подальшій співпраці з “росією” в частині, що стосується надання “москві” іранських балістичних ракет. (“Economist”).

Отже, цілком очевидно, що “ операція невідомі літаки” – це “іранський кейс”, і підтвердження наших попередніх висновків, про те, що на Близькому Сході розпочинаються цільові заходи, які в першу чергу направлені проти Китаю.

Висновок.

1. Світовий і зокрема особливо український “політичний імбецилізм”, як фактор недорозвитку суспільно-громадянської свідомості, через відео з розстрілом українського військовослужбовця раптом зрозумів, що відбувається в Україні з 2014 року: як то “Іловайськ” чи “сержант Журавель”.
2. Увага Заходу сьогодні прикута на Іран та Близький Схід в цілому, що вже означає про практичне впровадження цільових антикитайських заходів.