І. Щодо воєнно-політичної обстановки.

Сьогодні актуально зазначити, що світова спільнота дуже часто випускала з уваги важливий геополітичний чинник щодо просування Китаю до кола глобальних лідерів, при цьому все більше схилялась у бік його так званої “безкорисливості”. Хоча, навіть у “росії”, яка всіма силами демонструє дружні наміри щодо Китаю (а в умовах дії санкцій для “москви” це життєво важливо), зазначають, що будь-які перемовини з Пекіном і будь-які домовленості з ним можливі виключно на умовах КНР.

Довідково. За оцінкою Пентагону, економічна й військова програми Китаю є найамбітнішою стратегією здійсненою однією державою в наш час.

Сьогодні, на тлі перебування Ллойда Остіна на Близькому Сході, ввірене йому відомство Пентагон зазначає, що протягом останніх 20 років Китай був основним “головним болем” для Вашингтону, враховуючи при цьому “колосальну перевагу у двосторонній торгівлі, яка була теж на користь КНР”.

Тобто, виходить так, що протягом 20 років, Китаю вдавалось “водити за ніс” не те, що Європу, – оскільки виявляється це може робити навіть Орбан, як ми вже з вами особисто переконались в цьому, – Китаю, весь цей час вдавалось обманювати США, а значить і весь світ.

Після таких заяв та оцінок з боку Пентагону, слід звикати до того, що про Китай у міжнародному контексті доведеться говорити дедалі частіше, оскільки як ми зазначали раніше, подальшою ескалацією світової турбулентності керує особисто китайський диктатор.

І сьогоднішня нова геополітика Заходу за наявності таких викликів як Китай, з його підручними країнами “росією” і Іраном, неминуче зазнає трансформації. Цікаво, але свідченням того, що цей процес вже йде повним ходом, є політичне розхитування вже вище зазначеного Орбана, який сьогодні заявив що “Угорщина завжди була проти “росії”.

Довідково. Нагадаємо, що Європа досі активно працює з Китаєм, причому лідирують у цьому процесі Угорщина, Сербія, Болгарія і навіть Словенія. Тож важко уявити який тиск переживає сьогодні Орбан коли каже, що він “завжди був проти “росії”.

Інформаційно. У Тбілісі протестувальники вимагають відставки уряду та нових виборів. При цьому Парламент вже зняв з порядку денного закон “про іноагентів” і погодився відпустити затриманих.

Однак така смілива заява Орбана проти “росії” підтверджує наш вчорашній висновок, що за будь-якого протестного розкладу в Грузії проросійські сили втратять свій вплив в цій країні.

І судячи з того, що грузини після вчорашньої перемоги вирішили вимагати відставки уряду та дострокових виборів, Китаю поки не вдається втрутитись в цей процес, бо вкрай обмаль часу, і є загроза втратити Близькій Схід, де зараз відбувається “найцікавіше”.

Так, Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що у найближчий час почнеться воєнна операція Ізраїлю проти Ірану. Багато хто зазначить, що слова Остіна неправильно переклали. Мовляв він сказав що США не дозволять Ірану мати ядерну зброю. Але суті це не міняє, адже раніше Міністр оборони Ізраїлю повідомив, що бажання Ірану мати ядерну зброю змусить Ізраїль вдатися до будь-яких дій.

Зазначену гру у ЗМІ та соцмережах з “перекладом” слів Остіна слід вважати “останнім китайським попередженням” для Ірану, та сигналом для Китаю: ще раз замислитися, щодо своїх подальших ірраціональних кроків.

В цьому контексті слід зазначити, про феномен дипломатії соціальних мереж, про який у світі заговорили не так давно. Де Держдеп США і британський Форін Офіс одними з перших зрозуміли всі переваги цих технологій і досі залишаються лідерами в питанні оперативної комунікації.

Більш того, для вибудовування власної новинної історії, коли інфраструктурі брехні потрібно протиставити інфраструктуру правди, ці дві установи Держдеп США і Форін Офіс працюють у жорсткій спайці.

ІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Яскравим прикладом останньої тези, є впровадження наративу, що Китай поглиблюватиме зв’язки з “росією”, незважаючи на весь тиск Заходу, що в кінцевому результаті дало можливість запровадити санкції проти низки китайських компаній через підтримку ними іранської програми зі створення БПЛА, та ще раз продемонструвати світу деструктивність Китаю, та його нестримне бажання продовжувати російсько-українську війну.

Цілком очевидно, що цей наратив є складовою “інфраструктури правди”, оскільки всі розуміють, що без схвалення Пекіну, “москва” взагалі б не пішла на крок широкої агресії проти України. Але в сьогоднішній ситуації таке акцентування на “деструктивності” ставить Китай в центр уваги всіх провідних “мозкових центрів світу”, чим тримає Пекін в постійній психологічній напрузі та змушує його нервувати.

Довідково . Якщо уважно ознайомитись з тим, що пишуть про КНР європейські аналітики, то можна зробити висновок, що єдине, що боїться Китай – це метушні, оскільки ця держава-цивілізація, мислить не п’ятирічками, а тисячоліттями. Тож виходить, що Захід сьогодні б’є Китай у його слабке місце.

Єдине, на що спромігся Пекін, на тлі вже запровадження санкцій проти нього, то це спробувати через своє представництво в Японії (бо Японія головує у G7) донести до світу, що Китай насправді вважає, що війна закінчиться вже влітку 2023 року і Пекін нібито не проти цього.

Довідково . Аналітичний центр у Пекіні, який контролює компартія КНР, оприлюднив звіт в якому йдеться про те, що закінчення війни очікується влітку 2023 року, а економіки України та “росії” на той час будуть не в змозі продовжувати воювати через сильне виснаження.

Втім інший політичний маркер – Білорусь (раніше ми зазначали, що Грузія і Білорусь стають головними маркерами для спостереження за діями основних полюсів сили) вказує на зворотне – Пекін бреше.

Так на тлі перемоги в Грузії парламентаризму і свободи слова, білоруський диктатор (цілком очевидно, що після поїзди лукашенка до Китаю, за прямою вказівкою Пекіну) підписав закон, який встановлює в Білорусі смертну кару за так звану державну зраду самозванцю.

До речі, після Білорусі смертну кару для “зрадників” ймовірно запровадять і в “росії” – і це буде наступним кроком, адже “росія”, Іран і вже Білорусь стали для Китаю власним полігоном де відпрацьовуються всі можливі тоталітарні збочення, задля того щоби відслідковувати слабкі місця Заходу.

Втім торкаючись “росії”, зазначимо, що в “кремлі” найжалюгіднішим чином спробували допомогти Пекіну врятуватись від американо-британського наративу про “деструктивність” Китаю.

Мова йде про сепаратистський регіон Придністров’я де нібито знайшлись “сліди української діяльності”, а саме кремлівську інформаційну провокацію під назвою “теракт проти ПМР”. За результатами якої, як зазначив представник Офісу Президента України Подоляк, “кремль” намагається створити інформаційну базу, щоб колись атакувати Молдову.

Однак, схоже на те, що в Пекіні цей кремлівський жест не помітили, втім коли йдеться про Китай, поспішність суджень – поганий порадник, адже логіка Піднебесної не завжди зрозуміла.

ІІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Проте чітко зрозуміла логіка країн союзників, які своїми діями впевнено демонструють, що не вірять Пекіну і його так званому “мирному плану”. І все це було виражено в оприлюдненні Байденом свого варіанту річного бюджету США на наступний рік, де є окрема стаття бюджету про “військову оборону України” та спільному рішенні Польщі та Словаччини передати Україні всі свої “МІГ-29”.

Висновок.

1. Китай стає у центрі уваги всіх провідних “мозкових центрів світу”.
2. США на Близькому Сході розігрують проти Китаю одну з тактик «східних єдиноборств» – перед боєм психологічно розбалансувати ворога.
3. В той час, як для союзників навпаки: пропонується синтезування воєнно-політичних та інформаційних технік у всіх аспектах розвитку подальшої комунікації.