І. Щодо воєнно -політичної обстановки.

Китайські та російські державні ЗМІ стають особливо сміливими у своїх наративах зі скаргами на США, НАТО та ЄС, коли їх меседжі повторюють прихильні до них західні політики, науковці, бізнес-лідери та релігійні діячі.

Довідково. Кремлівський патріарх “гундяєв” звернувся до релігійних лідерів із посланням про ситуацію в Києво-Печерській Лаврі, назвавши репресивними дії українських чиновників.

Саме остання категорія фріків змушує нас знову про це зазначати, адже у світовому інформаційному просторі знову “замаячила” фігура папи римського Франциска зі словами підтримки, і на цей раз не “ілюзорно-міфічного російського народу”, а особисто цілком реального диктатора і маніяка “путіна”.

Довідково . Франциск про “путіна”: “Він тричі відвідував мене, з ним можна провести бесіду на дуже високому рівні. Він більше ніж культурний.”

Цілком очевидно, що це посилює “ кремлівський вплив” в світі, і в Україні зокрема, де “ватиканські організації” більше ніж широко представлені, а значить несуть в собі загрозу куди більше за дискредитованих “московських попів”, про долю яких, після гніву українського суспільства, знову запереживали у “кремлі”.

Яскравим тому підтвердженням є нещодавня заява Секретаря РНБО, що “в Україні побільшало тих, хто бажає перемовин з “росією”, і в основному це жителі західної України”. Тобто як раз там, де “ватикансько-релігійні організації” домінують у своїй масі, і сьогодні їх патрон відкрито озвучив чим ці “окультні громади” насправді займаються – кремлівською пропагандою.

Крім того, деякі світові політикотворці, які шукають шляхи до співпраці з “росією” можуть стати корисними ідіотами для “кремля, і відповідно для Пекіну, підживлюючи їх скарги та зміцнюючи претензії на тоталітарні права.

Так на тлі слів папи римського Франциска ми вимушені в негативному контексті (виключно з української точки зору) казати про Саудівську Аравію, високі представники якої перебуваючи в Пекіні заявили про відновлення дипломатичних відносин з Іраном, країною яка подібно до “кремля” безупинно погрожує Ер-Ріяду нанести по ньому “ядерний удар”.

І це більше ніж черговий доказ того, що саудити пішли на зближення з Китаєм у ймовірному питанні щодо майбутнього перерозподілу російських ресурсів, про що ми вже зазначали раніше.

Цікаво, але саме сьогодні французькі ЗМІ у повторі від 16 січня 2023 року транслювали інтерв’ю французького екс-заступника командувача силами Альянсу в Європі Мішеля Яковлеффа про те, що НАТО вже потрібно готуватися до неминучого розпаду “росії”.

В самій “росії” це питання не коментують і виходячи з того, що вчора “лавров” жалівся Міністру МЗС Саудівської Аравії, що “Зеленський є єдиною перепоною для проведення перемовин”, можна зробити висновок, що в “кремлі” про “план майбутнього розшматування” “росії” знають.

Адже, не випадково, саме в цей день Президент України заговорив про офіційне перейменування “росії” на її історичну назву – “московія”. Що можна розцінити, як спланований у часі троллінг.

Довідково . Зеленський відреагував на петицію про перейменування “росії” на “московію”. Суть звернення: офіційно перейменувати назву “росія” на “московія”. Замінити термін “рускій” на “московський”, “російська федерація” на “московська федерація”.

Отже ми з вами побачили цілий ланцюжок світових комунікацій, від Ватикану, Китаю “росії” і Саудівської Аравії щодо України і Ірану зокрема.

Цілком зрозуміло, що спроба дивитися на світові події крізь призму нашої української точки зору пов’язана з певним ризиком, але вже маючи певний досвід в цьому, ми неозброєним оком бачимо глибину турбулентності.

І уявлення про те, що “Захід нам допоможе”, є загалом помилкове. Адже, основний принцип міжнародних відносин – кожна держава передусім прагне розв’язати власні проблеми й зовсім не збирається жертвувати собою заради інших – ніхто не скасовував.

Тож звинувачувати в “зраді” Саудівську Аравію у нас немає прав, тим паче що на фоні вчорашнього натяку від Глави ЦРУ втретє новообраному Сі, про налагодження комунікації, сьогоднішній крок саудитів має відносний конструктивізм.

Тобто Ер-Ріяд, як політичний центр всього Близького Сходу може стати тим самим майданчиком для здійснення подальшої вже неагресивної комунікації між США та Китаєм. І до речі підтвердженням цього є повна відсутність реакції з боку Вашингтону на рішення Саудівської Аравії відновити зв’язки з Іраном.

Тим часом, сам Іран офіційно заявив про операцію на купівлю російських “СУ-35”, при цьому кількість винищувачів у контракті чомусь не озвучується. В контексті всього вищезазначеного це не зовсім зрозуміла комунікація з боку Ірану, хіба якщо її розглядати, як елемент перевірки реакції Вашингтону.

І тут реакція вже була, але не від США, а Ізраїлю, який в іронічній формі через телеканал “Channel 2” нагадав Тегерану про існуванні ізраїльського F-35 “Adir” та історію про те, що навіть Єгипет свого часу відмовився від “СУ-35”, на користь французького “Rafale” (4 покоління).

Отже, це є свідченням того, що США міцно взялися за Близький Схід, в той час як іронічна подача відповіді на дрібну іранську провокацію показує, справжню жалюгідність іранського та російського диктатора, які обманюють один одного, продаючи нібито “сучасну зброю”.

ІІ. Що стосується  дій країн союзників.

Тим часом, Президенти США Джо Байден і Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн обговорили питання двосторонньої співпраці в економічних, торговельних і безпекових питаннях, а також у допомозі Україні.

Прикметно, що фон дер Ляєн подякувала Байдену за допомогу у складні часи, коли Європа позбувалася критичної залежності від “росії”. А це в першу чергу означає, що США і ЄС працюватимуть разом стільки скільки потрібно, щоб допомагати Україні, і щоб “росія” сплатила повну ціну за свою агресію.

В другу чергу, це означає співпрацю і координацію в постачанні зброї і боєприпасів Україні, запровадження санкцій проти “росії” і перекриття шляхів їх обходу, і замороження та конфіскації російських активів для передачі їх Україні.

Таким чином, для росіян, підкреслимо: саме для росіян дата “24 лютого”, поступово стає датою коли не треба називати рік. Сказав “24 лютого” – і ніби урвище перед тобою, звідки тягне смородом і гаром, а ти на краю.

ІІІ. Що стосується дій ворога та його союзників.

Підтвердженням зазначеного є спостереження з аналізу інформаційного простору “московії” в якому реальність бойових дій дедалі більше стала роздвоюватися. З одного боку, є райдужний офіційний світ – московський. З іншого – жахливо-життєвий, окопний, вісті з якого долинають різними шляхами. В результаті чого, у російських кріпаків починає міцнішати розуміння безглуздості того, що відбувається.

В принципі це теж є вагомим чинником, який підштовхує сьогодні “кремль” якомога швидше “усадити” Україну за стіл перемовин.

І V. Щодо внутрішньо-політичної обстановки.

В Україні тим часом, скандал з цьогорічною “Шевченківською премією” вийшов на дуже високий рівень, після того як дійсна українська культурна еліта жорстко висловила свої претензії Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка за саботаж національного рівня. І останні у своє виправдання в буквальному сенсі звинуватили у всьому Президента України заявивши, що насправді вони проєкт Указу Президента України підготували вчасно.

Більш того, через це непорозуміння всі подальші президентські наративи як-то запровадження санкцій проти 280 російських кампаній та навіть перейменування “росії” не змогли перекрили негативне інформаційне поле.

Висновок.

1. Погляд з України на світ – держави, розшматованої на кордоні Східної Європи, чий ВВП коливається на позначці ринкової капіталізації “Амазону” – здається малозначним. Але це не так. І історія має багато прикладів, коли невеликі гравці змушували себе поважати. Принаймні через Україну, а саме її військо світ розмірковує над тим, як правильно розшматувати “росію”.
2. Цікаво, що вже доволі застаріла концепція “зон впливу” яку “росія” так наполегливо досі нав’язує всім іншим центрам сили знову почала проглядатись через призму релігійного авторитаризму (до цього енергетичного). Що звичайно, для України є міною сповільненої дії, оскільки на її території сотні релігійних осередків іноземного призначення.
3. Тим не менш, головні союзники демонструють єдність в підтримці нашої держави, тож Україні залишилось виробити прозорий і ефективний механізм використання цієї допомоги, а також зробити все для вступу до НАТО і ЄС.