І. Щодо воєнно -політичної обстановки.

Сьогодні повною мірою можна констатувати: “росія” перетворилась на сировинний придаток Китаю.

Так “зношений російський капітал”, у так званому “проекті стратегічного співробітництва “росії” та Китаю до 2030 року” звівся лише до будівництва нафтопроводів, газопроводів, збільшення пропускної спроможності транспортних магістралей для вивезення (звичайно до Китаю) вугілля та сільгосппродукції.

Одним словом, Китай отримуватиме сировину за дуже низькими цінами (якщо не задарма), що значно зміцнюватиме його економічні позиції.

Проте, таке приниження “росії” – це тривожні сигнали і для України – адже Китай отримає мотивацію продовжувати агонію “росії”, запобігаючи її розгрому. І навіть якщо сьогодні не йдеться про постачання зброї, приплив китайських юанів може подарувати “росії” кілька додаткових місяців, за кожен день з яких платиться українською кров’ю.

Це ще раз підкреслює необхідність проведення серйозної раціональної “китайської політики” як в Україні, так і поза її межами – так само, як і серйозної розмови з союзниками щодо нових реалій, які після ордеру на арешт “путіна” почали стрімко перетворюватися.

Так нам відомо, що Сі Цзіньпін і “путін” під час публічної частини своєї зустрічі кілька разів обмовилися про те, що світ прагне багатополярності на основі організацій “ШОС” та “БРІКС”. Тож, постає питання: чому два диктатори впевнено ставлять ставки на ці дві організації, які на сьогодні фактично дезактивовані? Чи може це бути китайською димовою завісою?

Щодо “ШОС” ми вже раніше окремо зазначали, що після того, як США вивели із цієї групи країн Індію і Пакистан ця організація де-факто розвалилась. В той час, як щодо “БРІКС” теж цілком зрозуміло: Бразилія слідом за ПівденноАфриканською Республікою заявила про готовність заарештувати “путіна”. Тобто зв’язок Бразилія –“росія” розірвано.

З іншого боку, почалося зближення Індії із конкурентами Китаю. Індія усвідомлено приймає рішення про дистанціювання від Пекіну. Тобто у цьому контексті Індія претендує на співпрацю із Заходом з метою протистояння китайській загрозі в азіатському регіоні. До того ж, Індія посилено маневрує від співпраці з “росією” в будь-якій формі, крім купівлі енергетичних ресурсів за ціною собівартості. Отже зв’язок “росія” – Індія також розірвано.

Більш того, Індія перебуваючи в “БРІКС” немає тісних відносин ні з Південною Африкою ні з Бразилією. Таким чином, Індію фактично вже можна видаляти зі складу “БРІКС”.

Тож, виходить, що контур співробітництва в рамках “БРІКС” звузився до “росія” – Китай. Але “росія” вже дискредитований партнер.

Так, не дивлячись на всі інформаційні розбіжності, виявляється, що дійсно Сі відмовився від проведення заходів третього дня в рамках свого візиту до “москви” і передчасно вилетів від “путіна”. І сьогодні російська преса раптом стала оцінювати цю зустріч не з тією часткою оптимізму, що була першого дня, коли Сі “висунув “путіна” на новий президентський термін”. І це між іншим підтверджує наші попередні висновки, що Китай перемикає всю ініціативу на себе.

Але, якраз в цьому і криється нова проблема, оскільки Китай для нас залишається певною мірою закритою книгою. Адже, все більше схем з обходу санкцій (і не тільки санкцій) Китай буде переносити (це вже відбувається) в країни, де ми не вміємо збирати інформацію. Де немає вільної преси та громадських розслідувачів, які про це напишуть. Відкритих реєстрів та взагалі будь-чого, з чим ми звикли працювати. Саме тому, ми підкреслювали необхідність проведення серйозної раціональної “китайської політики”.

Довідково . Складно визнавати, що тривалий час наша увага була прикута до того, щоб контролювати своїх партнерів та шукати в їх діях зраду.

Таким чином, ми приходимо до висновку що Китай “напускав диму” з “ШОС” і “БРІКС”, щоб під цією завісою впровадити нові тіньові схеми, тобто створити з групи закритих країн нового Франкенштейна, на кшталт “росії”, щоб за його спиною продовжувати провокувати загострення світової турбулентності, яка так чи інакше, але буде мати свої наслідки в епізодах російсько-українській війні, адже “росія” в цій системі нікуди не дівається, а лише понижається в статусі.

Саме тому, непогано було б, щоб китаїсти, які весь останній рік розповідали нам про те, що “схід, точніше китайський комунізм, справа тонка”, тепер використали свої китайські знання на виявлення та вивчення схем обходу санкцій через КНР та за допомогою КНР, з відпрацюванням шляхів їх припинення.

ІІ. Що стосується дій країн-союзників.

Проте, як ми вже зазначали раніше “головну скрипку” у новій західній “китайській політиці” буде відігравати саме Японія, яка сьогодні почала стрімко інтегруватися в українське політичне середовище.

Довідково . МЗС Японії: Україна стане головною темою засідання G7.

Інформаційно . Заява республіканців: Ми підійшли до переломного моменту — Китай відкрито підтримує “росію”. Китай підриває все, що Захід намагається зробити, щоб ізолювати “росію”, — сенатор Ліндсі Грем.

Більш того, контекст переломного моменту лягає в канву нещодавньої заяви Президента Чехії Петра Павела, що Україна має шанс лише на один успішний контрнаступ цього року.

Отже, саме японські глибокі знання правил східної культури не дозволять Китаю увімкнути “хамелеона” і сховатись в тіні нового Франкенштейна.

ІІІ. Щодо стосується дій ворога та його союзників.

Тим часом, у старого Франкенштейна (тобто у “росії”) продовжують поступово відмирати життєво важливі органи. Так, на тлі останніх китайських сподівань на переобрання “путіна” у 2024 році в “росії” помирає символ нечесних виборів екс-глава кремлівського ЦВК Чуров.

В контексті чого, підмічаємо, що такий символізм так чи інакше але вказує, на самого “путіна”, як послідовника Чурова. Адже як ми вже зазначали в першому розділі, “кремлю” не вдалось зам’яти той факт, що Сі поїхав від “путіна” передчасно, після чого російська преса вже без оптимізму писала про Китай, як “великого” рятівника “росії”.

Більш того, якщо знову згадати про “ШОС” і “БРІКС” то у ЗМІ Казахстану, Киргизстану та навіть Узбекистану (входять до складу “ШОС”) відверто насміхалис з “путіна” коли порівнювали його з лукашенком, далі узагальнена цитата: “лукашенко бодай залишав собі простір під автономію і гроші отримав, а “путін” залишився і без суверенітету, і без незалежності, і без валюти”.

Отже, такий порядок денний вибиває залишки кремлівського підґрунтя, і “кремлю” нічого кращого не залишається, як знову вмикати наратив ядерного апокаліпсису (чергова заява “медведева”), тим паче є нагода: Україна отримає від Великобританії 120-мм боєприпаси зі збідненим ураном.

Саме з цієї причини сьогодні так рве пропагандистів. А завтра рватиме їх танки.

ІІІ. Що стосується внутрішньо-політичної обстановки.

Кремлівський Франкенштейн помирає і це відображається на українській політиці. Так, Парламент ухвалив законопроект “Про засудження та заборону пропагування російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії”.

Для врахування. Депутат Бужанський, якому місяць тому вдалося зірвати ухвалення цього закону, намагався і на цей раз повторити цей трюк знову, але йому це не вдалося.

Отже, зроблено черговий вирішальний крок на шляху очищення України від маркерів “російського світу” та повної деколонізації нашого публічного простору. Цей документ – не менш важливий, ніж ухвалений у 2015 році закон про декомунізацію.

Висновок.

1. Для продовження своєї влади лукашенко заклав суверенітет своєї країни до “російського ломбарду”, його “російський друг” змушений робити те саме з російськими ресурсами. Ми неодноразово зазначали, що Китай не любить слабких і борги не списує, а описує майно.
2. Наступає час для того, щоб показати глибину свого знання “тонкої китайської справи”, тонкість якої полягає в ще більшому напусканні диму.