Таранюк Владислав Володимирович народився 5 квітня 1955 року на Поділля, в смт. Ситківці, Немирівського району, Вінницької області.
Середню школу – нині знаменита Болградська гімназія імені Раковського – закінчив у Бессарабії в 1972 році. В цьому ж році поступив до Одеського технологічного інституту, якого і закінчив в 1978 році.
Працював за направленням в Киргизії, Київській обл., потім – і досі – в м. Києві.
Писати, вигадувати та цікаво оповідати для друзів почав в дитинстві. Вигадав кілька казок-мрій. З дев’яти до дев’ятнадцяти років писав «Щоденник хлопчика середини ХХ сторіччя». Можна вважати це моїм першим рукописним твором, який нещодавно таки був надрукований. Своєрідним продовженням було два товстих загальних зошити «Киргизького щоденника» про щоденні поневіряння двох студентів-подоляків, які повірили вузівські заманусі та поїхали за направленням після інституту до Середньої Азії.
Перше оповідання «Кашкет в клітинку» було надруковано в студентській газеті. Потім друкувався в районних газетах та зберігав все в спец. архіві «власна шухляда».
Коли одружився, ростив синочка і дочку, тішив себе, що «соловейко співає, доки гнізда не зів’є»… Але це виявилось самообманом.
Пишу оповідання, нариси, маленькі повісті, сценарії понад сорок п’ять років. Друкувався в районних, обласних, республіканських (!) газетах та журналах українською, російською, киргизькою, болгарською, англійською, німецькою та мовою Есперанто. Твори друкувались в кількох колективних збірках та альманахах.
Перша збірка «Кучерганська відьма» вийшла невеличким тиражем у Києві в 1997 році. Згодом – «Вічна ознака» (видавництво «Факт», 2002 р.), «Мокра згуба або Гарба студентських витівок» (Видавництво Вадима Карпенка, 2003 р.), книжка «Владислав Таранюк про: І. Пулюя, В. Єрошенка, В. Каразіна, А. Кримського, Л. Заменгофа» із Серії «Життя видатних дітей» (видавництво «Грані-Т», 2009 р.), «Сценарії Владислава Таранюка за романами Олега Чорногуза» (видавництво КИТ, 2013), .«Цербер, що сліпо пантрує» ( видавництво КВІЦ, 2015), «Шкільний щоденник. Відверті нотатки школяра другої половини ХХ сторіччя» (Луцьк: «Волинянин», 2016), .«Пригоди Марка та Харка» (В. Таранюк, В. Карпенко. Літературний сценарій. Видавець Вадим Карпенко, 2017), «Рундучок корисних порад для дбайливого господаря» ( Луцьк, 2019), «Чорна акула» (Літературний сценарій за романом С. Стеценка. Луцьк, 2020), «Душа зігрілась» (видавництво КВІЦ, 2020).

Мною упорядковано (у співавторстві з В. Карпенком) «Тематичний українсько – болгарський словник» обсягом понад 12 000 термінів (Київ, 2008 р.).
Підготовлено до друку і видано (частково) мої переклади з російської В. Самарина «Правосуддя по-американськи» та В. Бєляєва «Голова професора Доуеля», а також з болгарської «Болгарські народні казки», А. Константинова «Бай Ганю» та І. Ненова «Батько бессарабських болгар».
Упорядковано і видано книги В. Єрошенко «Казки та легенди» (2004 та 2006 рр.), В. Єрошенко «Казки та легенди» (на Есперанто, 2007р), О. Царюк «Листи з війни» (2007 р.), «Скринька корисних порад» (2008 р.), М. Ковтонюк «Щоденник» (2009 р.).

Автор більше двадцяти сценаріїв документальний та художніх фільмів.
Член Національної спілки кінематографістів та Національної спілки журналістів України.
Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв «За досягнення в розвитку культури і мистецтв».
Відзначений Подякою та годинником Голови Київської міської державної адміністрації «За вагомий особистий внесок у створення духовних цінностей та досягнення високої майстерності у професійній діяльності».
В 2008 році з оповіданням «Китиця калини на півдні Африки» став переможцем конкурсу «Сила малого» – сто кращих оповідань України».
Володар ІІ премії фестивалю «Дунай – ріка миру» у номінації «Какво може журито» («Що може журі») (м. Русе, Болгарія, 2017)
Лауреат Міжнародного конкурсу документального оповідання «Бути людиною» (м. Київ, 2018).
Лауреат Міжнародного літературного конкурсу за мотивами картини заслуженого художника України Анатолія Марчука «Світло у вікні». ІІІ премія у номінації «Проза» (м. Київ, 2018).
Лауреат премії «Алмазний Дюк» Міжнародного літературно-художнього багаторівневого конкурсу імені Де Рішельє. (м. Одеса, 2019)
2020 року став Лауреатом літературної премії імені Василя Юхимовича.

Мої книжки: http://avtura.com.ua/writer/179/
Мої кіносценарії: http://screenplay.com.ua/authors/?id=288
Фейсбук: https://www.facebook.com/profile.php?id=100004816353886
Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Таранюк_Владислав_Володимирович

• Чорна акула
• Курний шлях вічності
• Колись це трапляється вперше
• Двоє щирих побратимів
• Китиця калини на півдні Африки
• Літаки, вітром занесені
• Мисливські байки затятого лібролюба
• Я вам безмежно вдячна!
• Я вам безмежно вдячна!-2
• Люди. Двоє
• Маленький друг Тікі
• Світло життя
• Чужа сивина
• Козацьке кіно кіностудії імені Олександра Довженка
• Нанська морквина
• Болград – столиця бессарабських болгар
• Червоний ніс Філіпа Красивого
• Пекучі сльози дівочої долі