Сьогодні, коли Україна вже відзначила двадцять років своєї незалежності, ми спостерігаємо цілковиту байдужість владних та бізнесових еліт щодо зміцнення країни та формування єдиної української нації на основі здорового патріотизму, усвідомлення взаємної відповідальності влади та народу перед собою та майбутніми поколіннями українців. Спостерігаємо приниження державних символів, демонстративне нехтування державною мовою, що яскраво відображають зневагу представників заможної верхівки до власного народу незалежно від етнічного походження, віросповідання чи політичних уподобань кожного окремого громадянина. Незацікавленість у формуванні сильної унітарної держави свідчить про слабкодухість, непрофесійність та аморальність осіб, допущених нині до керма влади.

Активна антиукраїнська політика одних і непослідовний захист національних інтересів іншими веде до втрати нашою державою вигідного становища на міжнародному рівні та послідовного зубожіння переважної більшості громадян, формування сприятливих умов для глобальної корупції й бандитизму всередині країни, масштабного розкрадання державних коштів і загрози територіального розколу.

Усунути наслідки безвідповідальної внутрішньої політики можна тільки послідовною і виваженою українізацією країни, зокрема:

1. Високі посадовці та представники центральних органів влади в межах виконання своїх державних обов’язків мають спілкуватися виключно українською мовою.

2. Українська мова має бути беззастережно впроваджена у Збройних силах, підрозділах СБУ, МВС, інших силових структур, митниці та податкової служби, а також в органах Прокуратури та серед працівників судової системи.

3. Українська мова має домінувати в системі освіти, зокрема на території навчальних закладів, які мають стати осередком практичного вивчення та засвоєння молоддю державної мови, а також у бібліотечній системі.

4. Українська мова має широко впроваджуватися у закладах системи обслуговування незалежно від форми власності (як державної так і приватної власності).

5. Українська мова має повною мірою застосовуватися в рекламі.

6. Має бути припинена практика домінування в Україні російськомовних засобів масової інформації. Кількість україномовних тиражів має бути переважною вже найближчим часом.

7. Держава має сприяти меценацтву в галузі видавничої, музейної та бібліотечної діяльності. Кількість україномовних видань, зокрема перекладів на українську різножанрової зарубіжної літератури має бути істотно збільшено.

8. Громадянам України та іноземцям мають бути надані реальні можливості вивчення української мови, зокрема через випуск підручників для самостійного вивчення мови (в тому числі через іноземні) та відповідної словникової літератури, створення системи мовних курсів, забезпечення переважної кількості україномовних фільмів та україномовних телепередач, які б не передбачали змішування різних мов в одному форматі (коли персонажі фільму або ведучі однієї теле- чи радіопередачі розмовляють різними мовами.

9. Український ринок комп’ютерів та мобільного зв’язку має бути забезпечений українізованими програмами на всій території держави. Українська має активно впроваджуватися в Інтернеті.

10. Держава має сприяти поширенню української мови за кордоном.

11. Мають бути припинені спекулятивні передвиборчі заяви, що вводять українців в оману: зокрема (1) такі, які створюють враження, начебто запровадження регіональних мов звільняє від необхідності вивчення та застосування української як державної; (2) що держава контролюватиме, якою мовою розмовлятимуть українці у себе вдома.

12. Має бути припинена полеміка з приводу мовного питання у засобах масової інформації. Держава має проводити активну роз’яснювальну діяльність щодо порядку використання державної мови і прав громадян, а не лякати їх обмеженням таких прав. Моральна відповідальність за роз’яснювальну роботу має лежати на народних депутатах України та вищих посадових особах держави і членах їхніх сімей, оскільки вони є носіями високого соціального статусу і, з точки зору тих чи інших категорій населення, взірцем для наслідування..

За послідовного, професійного і коректного впровадження зазначених положень Україна має шанс швидко сформувати свій позитивний міжнародний імідж, хоча формування оновленої (позбавленої впливу колишніх міфів) територіально і культурно об’єднаної нації не видається легким.

Дійде той, хто іде.

18.06.2012