Не в обкладинці книги справа, а в тім, що криється в рядку…
Для пошуку на сторінці використовуйте комбінацію клавіш Ctrl+F
Просто читайте
Натискайте
на цей банер
і просто скачуйте книги
у форматах
Pdf або Doc
baner-korekta-2019 Читайте і насолоджуйтесь)
Сергій КОРНЯ – система морально-психологічного забезпечення ЗСУ
Сергій КОРНЯ
Volodymyr V. KRAVCHENKO – La situación en Ucrania/The situation in Ukraine
Володимир Кравченко
Вадим КАРПЕНКО – управління, комунікація та інформаційна безпека
Руслан ТКАЧУК – Аналітичні статті
Ігор ВІТИК – Україна у вирі боротьби за незалежність (історична публіцистика)
Василь ТИМКІВ – Тонкі аспекти державного управління
 Василь Тимків
Роман МАТУЗКО – Московська імперія vs Українська держава
Роман МАТУЗКО-1
Володимир КАЛОШИН – позитивне мислення
Kaloshyn foto-2
Василь ШВИДКИЙ – погляд в історію
Олексій КАРПЕНКО – графіка: історична тематика
Андрій МУЗИЧЕНКО (АНЖИ) – художні роботи
Андрій Музиченко
Олексій ПАЛІЙ – рекламна фотографія
Олексій ПАЛІЙ
Олег ТИМОШЕНКО – тероборона у фотографіях
Олег ТИМОШЕНКО
Лідія БУЦЬКА – Війна! (поезії)
Лідія БУЦЬКА
Лідія ХАУСТОВА – Слов’янськ. Поезія війни
Лідія ХАУСТОВА
Владислав ТАРАНЮК – оповідання, сценарії
Твори Віктора ВАСИЛЬЧУКА
Володимир КАЛОШИН – позитивне мислення і психоемоційний розвиток особистості

ПСИХОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЛІДЕРСТВА
Для козака воєвода – великая недогода.
Козак з біди не заплаче.
Козак не боїться ні хмари, ні чвари.
Козак та воля – єдина доля.
Козацькому роду нема переводу.
Козача потилиця панам [-ляхам] не хилиться.
Краще вмирати в полі, ніж у жінчиному подолі.
Куди козака доля не закине, все буде козак.
Не журися, козаче, хай твій ворог плаче.

БОРОТЬБА ЗІ СТРЕСАМИ
Козак журби не знає.
Терпи, козаче, горе, потім мед питимеш.
Терпи, козаче, отаманом будеш.

МИСТЕЦТВО

Нема у світі більшого ледаря як маляр.

ФІЛОСОФІЯ, СВІТОГЛЯДНА СИСТЕМА

Нічого певного у житті нема, лиш податок і смерть.

РЕЛІГІЯ, ЦЕРКВА

Бог не порівну ділить, щоб самі ділилися.
Богу молися, а до берега гребися.
Богу молись, а сам стережись.
Віри різні та попи однакові.
Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей немає.
На Бога дивиться, а чорта бачить.
Не всі святі, що до церкви ходять.
Постава свята, а сумління злодійське.
У святих отців не знайдеш кінців.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕЗИ ДО ПОПЕРЕДНІХ РОЗДІЛІВ:
Де козак там і слава.
З чужого свого не зробиш.
Закон грошима не зламаєш.
Закон державу тримає.
Закон не вогонь, водою не заллєш.
Не позирай на чуже, пильнуй свого.
Не суди одного, але двох.
Свого не цурайся, за чуже не хапайся.
Хочеш судити, то вислухай обох.
Як закони не виконувать, нічого їх і писать.

Для самостійної роботи:

Українські народні прислів’я
та приказки

АБВГДЕЄЖЗІЇЙКЛМНОПРСТУХЦЧШЩЯ

“А чом ви, хлопці, не орете?” – “Та, дядьку, свято”. – “Чересло й леміш знято”.

“Чим грішен?” – “Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю…” – “Іди душа в рай!”

“Чого ти, зайчику, такий худенький?” – “Тим, що всім питки отдаю”.

„Хто винен?” – „Невістка!” – „Так її ж і вдома нема”. – „Так он же плахта її висить!”

„Чия справа?” – „Війтова!! – „А хто судить?” – „Війт!”

А біс (чорт) його знає!

А будь ти неладний!

А вбий тебе безроге теля!

А ірод його знає!

А ні вбий, а ні влий. (про вередливих)

А ні дзень, а ні кукуріку!

А ні печі, а ні лави.

А ні я в’ївся, а ні я впився.

А нуте, нуте – хто кому накруте.

А сто крот болячок у твої печінки!

А сто чортів тобі в бебехи та в печінки!

А та палиця – пан називаєцця: треба ії слухати.

А тягніть Варвару на розправу!

А убий тебе сила Божа!

А цей зашморгом дивиться.

А що ви робите, отче Йосипе?

А що ж робить! На те воля Божа.

А що іззів ляща?

А що ляпаса іззів?

А що піймав облизня?

А що там – женишся вже? – Оце чорт тебе женить!

А що тобі – очі на потилицю вилізли?

А що, понюхав тютюну?

А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада!

А щоб на тебе чума насіла, матері твоїй чорт!

А щоб тебе Бог любив!

А щоб тебе й люди не знали!

А щоб тебе лихо взяло.

А щоб тебе муха вбрикнула!

А щоб тебе побило!

А щоб ти повісився!

А щоб ти скрутилось, прокляте!

А щоб тобі безголов′я та короткий вік!

А щоб тобі повилазило!

А, лиха година!

А, матері твоїй – індик печений!

А, матері твоїй – книш!

А, матері твоїй – хрін! Копійка твоєму батькові, щоб ти в жито головою!

А, матері твоїй ковінька!

А, сякий-такий немазаний! (з ласкою, переважно до дітей)

Аби була булава, то найдеться й голова.

Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.

Або будемо на Русі, або пропадемо усі.

Або вішайте, або пускайте.

Або грай, або гроші вертай.

Або дай, або видеру.

Або добути, або дома не бути.

Або пан, або пропав.

Або рибку з′їсти, або на дно сісти.

Аж з душі вилазить. (так кричить)

Але ж дався він взнаки.

Ах ти людоїд (песиголовець)!

Ах ти, одуде смердячий!

Б’юся, як риба об лід.

Б′ють і плакать не дають.

Б′ють нас і наша правда.

Баба винувата, що дівка черевата.

Баба єгипеться. (про злих бабів)

Баба з кованим носом. (краще не зачіпать)

Баба з пекла родом.

Багатий дивується, а бідний годується.

Багатий на латки, та дрібні слізки.

Багатий на лихо та на дрібні сльози.

Багатий своїм плугом оре.

Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.

Багатий, як пес кудлатий.

Багатий, як чорт рогатий.

Багатого за стіл саджають, а убогого і так випроводжають.

Багатого й серп голить, а убогого і бритва не бере.

Багатому дурневі місце дадуть.

Багатому й чорт гроші носить.

Багатому й чорт не брат. (не пара).

Багацьке й панське ніде не пропаде.

Багач рідко в гаразді живе.

Баране, не мути воду вовкові.

Батька в лоб, матір у цицьку! (не влучив, як чимось кидав)

Бач, який викрутень! (і нашим, і вашим)

Бачили ми таких!

Бачить Бог мою кривду.

Бачить Бог, чий козел, а чий баран.

Бебехи одіб′єш! (не бий дуже!)

Без Божої волі й волос з голови не впаде.

Без вогню пече.

Без гетьмана військо гине.

Без Гриця й вода не освятиться.

Без грошей, як без рук.

Без долі і по гриби не ходять.

Без ломаки (без дрюка) до нього й не приступи.

Без лопати не можна з хати (дощ великий).

Без мене і хліб не змелеться.

Без мила в душу (в з…цю, в ср…у) лізе.

Без мила голить.

Без ножа ріже.

Без підпалу і дрова не горять.

Без сили надаремний гнів.

Без скурвого сина не обійдеться.

Бережи нюха! (щоб по носі не дали)

Бив-бив, ще й навздогін дрюком кинув.

Бий, батько ще купить! (як що розбив)

Бий, бий, ярмарок недалеко! (як що розбив)

Бийте його добре киями, щоб знав по чім ківш лиха.

Били як кота.

Битий посуд двох небитих переживе.

Битимуть-битимуть та й перестануть.

Бить тебе бить та й кийок закинуть!

Біда бідному! І вмерти не дають.

Біда бідою іде, і бідою поганяє

Біда біду гонить.

Біда біду перебуде – одна згине, десять буде.

Біда біду тримає.

Біда за бідою ходить.

Біда нашим головам за панами голими.

Біда не спить, а по людях ходить.

Біда, та й за біду зачепилася.

Біді біду породила, а біду чорт.

Бідна моя головка!

Бідні рокидають, а багаті збірають.

Бідному всюди біда.

Бідному ніхто не подарує.

Бідному Савці нема долі ні на печі ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть.

Бідою біді не поможеш.

Біжить, як з шибениці зірвався.

Бійся Бога!

Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

Більмо оку не шкодить, тілько око не бачить.

Бісбатьказнащо!

Бісова челядь!

Благородний, як кабан городний.

Блоха кусає, а за що не знає.

Бог Богом, а люди людьми.

Бог все бачить, та не скаже.

Бог гріхом карає.

Бог дав, Бог і взяв.

Бог з вами, що знаю за вами, а що за мною – то мовчіть.

Бог з вами.

Бог з ним! на тім світі оддасть пиріжками.

Бог знайде, хоч і в печі замуруйся.

Бог нерівно ділить: жде, щоб самі ділилися.

Бог покарає, Бог і простить.

Бога бійся, що ти робиш!

Бога побійся!

Бога пошануйте!

Богу молись, а до берегу гребись.

Богу молись, а сам стережись.

Бодай би їм баньки посліпило!

Бодай би його і світ не знав!

Бодай би ти не знав ні про себе, ні про білий день.

Бодай би ти не знав, що сьогодні за день.

Бодай би ти упився. (до п′яниці)

Бодай же ти пропала!

Бодай його кодло з накоренком перевелося!

Бодай мій ворог знав, що сьогодні за день.

Бодай тебе взяла завійниця!

Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою та конячкою.

Бодай тебе грець вимивав!

Бодай тебе квочка вбила.

Бодай ти лиха не знав!

Бодай тобі заціпило!

Бодай тобі лиха година!

Боже батьку! Прийми гріхи наші в жарти.

Боже мій, світе мій!

Боже поможи, а сам не лежи!

Бознає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять.

Боїться, як вовк кози.

Боїшся, а лихо робиш.

Боком вилізе.

Борода як у владики, а сумління як у шибеника.

Борода як у пса, а зуби, як у собаки.

Боронь боже нужди, то й розум загубиш.

Бреши, бреши – та не кусайсь!

Був батько, та одубів.

Був волом, а став козлом.

Був кінь, та з’іздивсь.

Був колись дворянин, так чорт ім′я перемінив.

Був колись оріх, а тепер свістун.

Був мед, та гості попили.

Буде всім по сім, а мені вісім.

Буде добре, як мине зле.

Буде і хребту й череву.

Буде тобі амінь!

Буде тобі гречка!

Буде честь носом об землю.

Будеш тямити, доки й життя.

Була йому добра молитва! (вилаяли когось)

Була йому шаноба! (вилаяли його)

Були і в кози роги, та притерті.

Були такі дурні, що нас дурили.

Було добро, та давно, гаразд, та не зараз.

Було, та загуло.

Бурчить, як срака пердить.

В болоті не без чорта… в сім′ї не без п′яниці.

В лихий час і кум за собаку.

В ліс дров не возять.

В мутній воді рибу ловить.

В нещасті немає ні брата, ні свата.

В погоду й смутний веселим буває.

В убогого все по обіді.

В шапці правди немає.

В щасті не без ворога.

В′ється як гадина.

Важким духом дише. (дуже злий чоловік)

Вам хоч голову пробий, то не вгодиш.

Ваші й батьки було б′ються-б′ються – та трохи оддишуть.

Вбоїще таке – хоч ти йому що хоч!

Вдарь лихом об землю.

Вдень тріщить, а вночі пищить.

Ведмідь який дужий, а й то кільце в губу вправляють.

Велика хмара, та малий дощ.

Великий світ, та нема де дітися.

Великому велика й яма.

Величається, мов попадя на весіллі.

Величається, мов сучка в човні.

Величається, як заєць хвостом.

Вередує, як у греблі біс.

Верещить, як дідько.

Вертиться, як в′юн в ополонці.

Вертиться, як сорока на тину.

Вертиться, як чорт у баклазі.

Вже битий ходиш! (ще трохи, й битимуть)

Вже мені й у пеклі гірше не буде.

Взутий, а слід босий.

Взяв убогому поле, а багатому дав.

Взявся під боки та й думає, що пан.

Видно на роду так написано.

Виє, та на свою голову.

Визвіривсь, як на батька.

Вийде, як камінь з води.

Вилаю так, що в пельку не полізе.

Вискочив, як Пилип з конопель. (як бовкнув що не до ладу)

Високо літає, та низько сідає.

Витріщився, як дідько.

Вище лоба очі не ходять.

Вівцю стрижуть, а друга дивиться.

Від жару і камінь трісне.

Від лиха поли вріж та тікай.

Від місяця пшениця не зріє.

Від напасти не пропасти. – … а від біди не втікти.

Від напасті й полу вріж, а втікай.

Від серця до неба шляху не треба.

Від чорта добра не буде.

Відсадив його як кота від сала.

Відхрестишся від дідька, а збудешся гріха.

Військо йде – як мак цвіте.

Він і вкусить, і меду дасть.

Він і ніс під себе. (ховається, як соромно)

Він мені в печінках сидить.

Він ні нам, ні вам.

Він там пишний, де маленькі вікна.

Вкрутити хвоста.

Вліз межи молот і ковадло.

Вовк ловить, та й вовка піймають.

Вовк не такий лихий, як страшний.

Вовка бояться, в ліс не ходить.

Вовки його ззіли(забарився).

Вовча натура в ліс тягне.

Вовча натура.

Вогню вогнем не загасиш, шукай води.

Вода в решеті не встоїться.

Вода й камінь довба.

Воду з мене варить.

Воля Божа, а суд панський.

Восени й в горобця є пиво.

Восени й горобець багатий.

Восени, ложка води, а дві грязі.

Впав в біду, як курка в борщ.

Вперте теля, вовку користь.

Вродила мама, що не прийма і яма.

Все мине, а гріх зостанеться.

Всяк чоловік не без гріха.

Вус! Тихо сиди, як бороду голять.

Вхопив шилом патоки.

Вчепився як рак.

Вчепився, як сліпий за кобзу.

Гадюка хоч не вкусить, то засичить.

Ганя, як чорт по болоту.

Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш.

Гаразду знести не може, а біду терпить.

Гарно і при місяці, коли сонця немає.

Гаспидський сину ! (або хлопче, дочко чи що завгодно)

Геть сатано!

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Гир, гир, та не вкусиш.

Гірке життя, гірка доля – що ж робити! Божа воля.

Гіркий світ, а жити треба.

Гля, який дурень, а й той буде сміятися.

Гне шию, як віл у ярмо.

Говори донько – хоч виговоришся.

Говори, говори – а чогось таки договоришся.

Говори, та не проговорися.

Говорив би та рот замазаний.

Говорив би, та й слов ніт; плакав би, та й сліз ніт.

Говорить говори, а лаяться нічого.

Голий іде – ворота узькі.

Голий підперезався та й зовсім зібрався.

Голий, як долоня.

Голий, як миш.

Голий, як палець

Голий, як пень.

Голові хлопіт, а біді весіллє.

Головою об стіну! Головою! (як дверима сильно грюкає)

Голосить, наче по мертвому.

Горбатого й могила не виправить.

Горда душа в убогім тілі!

Горе не змовчить.

Горе тому козакові, нема сіна лошакові.

Горобець маленький, а і той серце має. (як кому допекли)

Горобець малий та сердиться, а то щоб чоловік не сердився.

Гору хвали, а низ ори.

Господи Исусе, я к тобі несуся.

Господи милостивий! (яке воно лайливе)

Господи помилуй – або дай що!… помилуй та грошей дай.

Господи, злізь, та подивися!

Господь з тобою! (що ти, мовляв, таке кажеш)

Гострий, як бритва.

Грається як кіт з мишою.

Граєш з вогнем! (не напрошуйся!)

Грай, грай – будеш плакать.

Гречана каша сама себе хвалить.

Грім би тебе побив!

Гріх не гріх, аби Бог простив.

Гріх по дорозі біг, та до нас – плиг!

Грошей багацько (на світі), а щастя мало.

Гроші всюду хороші.

Губи так бринять од холоду.

Губки (дулю) дати.

Гуляє, як риба в морі.

Гуща дітей не розгонить. (густа каша)

Дав йому залізного бобу з′їсти.

Дав йому лупня добре – довго буде джмелів слухати.

Давить, як мороз бабу.

Давні пригоди (невдачі) боронять від шкоди.

Давно вже тебе хурдига чекає.

Дався в тямки.

Дай кому волю, а сам підеш в неволю.

Дай нивці, то й нивка дасть.

Дай пан дурню корову, а не волю; хліб дасть, а воля напасть.

Дай панові покуштувати, а він і гамкне.

Дай полю гною, дасть хліба вволю.

Дай рукам волю, то сам підеш у неволю.

Дай собаці лапу на стіл покласти, він і цілий втеребиться.

Дай того, чого нема.

Дай яєчко, та ще й облупи.

Дай, Боже, вам побитись, а нам подивитись.

Дай, Боже, тобі повен живіт здоров′я, щоб і дихать ніяк було!

Дала не дала, а в морду не бий.

Дали два неповних, а третій недолитий. (невдача)

Дали зілля од похмілля.

Дали йому духу. (добре настрахали)

Дарував Бог зайцеві хвіст! (запишався чоловік)

Дасть Бог день, дасть і пожиток.

Дасть Бог лихо, то дасть і розум.

Дати (завдати) прочухана.

Дати бухана.

Дати ляпаса в пику.

Дати по пиці.

Дати хлосту.

Дати цибулі під ніс.

Два коти в однім мішку не помиряться.

Два пани, одні штани.

Двом богам ніколи не моляться.

Двом панам служить, а сорочки немає.

Двом панам тяжко служити.

Де високі гори, там глибокі доли.

Де відвага, там щастя.

Де гріх, там і покута.

Де два б′ються, третій не мішайсь.

Де ж люде, там і лихо.

Де козак, там і слава.

Де коротко, там не рветься.

Де лихо пристане, там і трава в’яне.

Де літував, там було й зимувати.

Де можна лантух, там торби не треба.

Де не піде – за ним золоті верби (золоті грушки) ростуть. (або хвалять, або навпаки)

Де не посій, то вродиться.

Де незгода, там часто шкода.

Де розум не стає, там сила добуває.

Де тобі, чорте, краще? – А в болоті!

Де той у Бога Великдень, а він уже з крашанками човпиться.

Дере глову, як попова кобила. (пишається)

Держись берега, а риба буде!

Дибки став.

Дивись! Пан, а балакає, як люде.

Дивиться, щоб йому повилазили!

Дивиться, як собака на висівки.

Димом пішло.

Дитинка спить, а доля іі росте.

Дістанеться і нашим, і вашим.

Дістанеться на горіхи!

Дістанеться на кабачки!

Дметься, як жаба на лопуху.

Дметься, як жаба проти вола.

Дметься, як пузир на воді.

Дмись, не дмись, волом не будеш.

До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький.

До булави треба голови.

До гори вийдеш, а згори зійдеш.

До нього й на козі не під′їдеш. (тямущий, обережний)

До церкви піду, а молитися не буду.

До чорта грошей.

Добре багатому красти, а старому брехати.

Добре говорить – коли не болить.

Добре говорить, а зле творить.

Добре гудіти, коли в чім шуміти.

Добре дядькові, то й Бога забув.

Добре його прийняв, аж той носом землю поров.

Добре солі одважив. (дав прочухана)

Добре чорту в дудку грать, сидя в очереті – одну зломить, другу виріже.

Добрий би був чоловік, та собаками підшитий.

Добрий доброго слова боїться, а ледащо не боїться й побою.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Добрий пан, – тільки тричи в морду дав.

Добрий пан; ні б’є, ні лає, та нічим не дбає.

Добрий пес кращий, як злий чоловік.

Добрі очі все перелупають. (то нічого, що соромно)

Добру кашу заварили.

Добулась, мов сова на току.

Довелось свині небо побачить.

Доглядай землю рідну, як матір плідну.

Допекло, так й утекло.

Допік, мов горохом об стіну. (все марно)

Досада шкребе, як кішка лапою.

Доти ледащо січи, поки дух у нім учуєш.

Доти чоловік добрий, доки його десятником не наставлють.

Дочку мати хвалила – поки з рук звалила.

Дощ ллє, як з бочки.

Дулю дати.

Дурень багатий, так і слово його в лад.

Дурню сміх, розумному сльози.

Дурня багатого всі величають.

Души вражу бабу як цибулю.

Души, як чорта в верші.

Душить, як вовк кобилу.

Еге! Ця на обидві кована!

Ет, пусти його, нехай переходить на інші руки. (хай інші його поб′ють)

Є і в тебе блохи, та нікому вигнати.

Є каяття, та нема вороття.

Жалке, як кропива.

Жаль, та не вернеться.

Жене, як вітрів батько. (біжить)

Живу тихо, без плюскоту.

Живуть, як кішка з собакою.

Живцем їсть.

Життя вільне, як у собаки на прив′язі.

Життя ім, як у Христа за пазухойю.

Жінка плаче, діти плачуть, сам плачеш, а кращого не бачиш.

Жує мені голову.

Журба сорочки не дасть.

Журбою поля не переїдеш.

З багатим не судися, а з дужим не борися.

З Богом позиватися не будеш.

З бороною – до гною, з шилом – до греблі, з макогоном – палі бить.

З гори вскач, а на гору хоч плач.

З грязюкою змішав.

З дощу та під ринву.

З курей та з гесей, та на твого тата, та на твою маму! (з нічого лаку заводить)

З лисиною народився, з лисиною й пропаде.

З малої іскри – великий вогонь.

З малої хмари буває великий дощ.

З неба зорі хапає, а під носом не бачить.

З ним ні стій, ні почекай. (про вередливих)

З нього води не вивариш.

З панами добре знацьця, та не дай бог цілувацьця.

З панами не сідай їсти, з панами і не говори багато.

З паном дружи, а за пазухою камінь держи.

З паном не дружися, жінці не звіряйся, а чужих дітей не приймай.

З панським свого язика не рівняй; бо як довгій, то притнуть, а як короткий, то витягнуть.

З повного легко брати: хоч убиває, не так знати.

З сорому очі не вилізуть.

З тихеньких все лихо встає.

З тобою водиться, як з тим ведмедем. (тяжко з людиною)

З тобою почеськи, а ти попеськи.

З товкача умивався. (побитий)

З хама не буде пана. .. – а хоч буде, то поганий.

З чим пішов, з тим прийшов.

З чорної кішки білої не зробиш.

З чортом не змагаться.

З чужого злого учися свого.

З чужого похмілля голова болить.

З щастя не мруть.

З’їхав ні на що.

З′їли б нас не соливши.

За багатими не тягтись.

За багачем і сам чорт з калачем.

За злиднями і світа не бачить.

За кого Бог, за того й люди.

За людьми й хата не згорить. (докучають)

За моє ж таки жито та мене й бито.

За ним і пес не виє.

За одного битого двох небитих дають.

За онучу збили бучу.

За піччю сиди, та кашу їж.

За тим, Боже, хто зможе. (за сильнішого)

Забажав, неначе перед смертю.

Забив, як ведмедя жолудь.

Забили мені баки, ззідять мене собаки.

Забув віл, коли телятьом був.

Завдати гарту.

Завелися: багатий за багатство, а бідний вже й не знати за що.

Завернув ніс. (запишався, загордився)

Заверюха – треба кожуха.

Завзяте, біс його батькові, як панське щеня.

Завив як вовк.

Загилити у потилицю.

Задав бобу.

Задати хлосту.

Закрутив носом, як тертого хріна понюхав.

Заліз, як муха в патоку.

Замірся, та не вдарь.

Замкни перед чортом двері, то він у вікно влізе.

Запишався, як кошеня в попелі.

Заплач, дурню, по своїй голові.

Заплюй йому очі!

Застукав, як сотника в горосі.

Зашлють тебе туди, де козам роги правлять.

Збувся батько лиха: збувся грошей змаха.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Звівся ні на що!

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Згоріла хижка, згоріла книжка –  нічим ворожить.

Земля – тарілка, що покладеш, те й візьмеш.

Земля все дає і все забирає.

Зібралося по ягідці! (один гірший за другого)

Зігнав на слизьке.

Зігнувь у три погибелі. (чи від лиха, чи прикидається)

Зійде як вода з гуски.

Зійшов ні в честь, ні в славу.

Зім′яв на кабаку.

Зла личина.

Зла личина. (про злого чи вредного)

Злидні без пихи не живуть.

Злиднями не доробисся.

Зловив зайця за хвіст!

Злодія на шибеницю ведуть, а він ще каже, що не винен.

Злості повні кості.

Змерз, як собака.

Змирився більше за вовка.

Знай наших!

Знай, миня, стійло.

Знівечив чоловіка. (побив або добре вилаяв)

Зовсім козак, та чуб не так.

Золота швайка мур пробиває.

Золотий обушок скрізь двері відчине.

Золоті руки, а вража пика. (митець на все, а ледащо)

Зосталися самі вишкварки.

Зтер як кабаку.

Зтрощити на дрізочки.

Зуби на полицю. (сидіти голодним і чекати)

І баран буцне, як його зачепиш.

І Бога не боїться і людей не соромиться.

І босе і простоволосе.

І в погоду часом грім ударить.

І в ус не дме.

І вдома мене не лишай, і в поле не бери.

І вдома мене не лишай, і з собою не бери.

І вовк на волі, та й виє доволі.

І ворогу своєму закажу.

І вухом не веде.

І горе мені, й добре мені – і б′ють мене, і правда моя.

І десятому закаже. (як добре провчили)

І дітям своїм закажу.

І з гармат не злякай.

І кат панує, та долі не бачить.

І каші не хочу, й по воду не піду.

І кривим оком не погляне.

І ладаном не викуриш.

І межи святими буває колотня.

І нашому Богу і вашому.

І не стямишся, звідки вітер повіє.

І нудно й весело. (досада бере, або нудна компанія)

І погляд у нього не людський.

І святий на святого часом скривиться.

І скотина розумна, даром, що не говорить.

І слід пропав.

І собаки не брехали, як кожуха вкрали.

І так і сяк, а все не так.

І той з пекла робом, ба ще три милі з-за пекла.

І хвоста нема у дворі.

І чого б я ліз туди, куди не треба.

І чорт багато грошей має, а в болоті сидить.

Іди, поки не лаяли!

Ідолів син!

Ідолова дочка!

Інше й за жарт сприймай.

Інший в ноги кланяється, а за п′яти кусає.

Їж борщ з грибами, держи язика за зубами.

Їж зубами, а придержуй губами.

Їж, коза, лозу, коли сіна нема.

Їй кажеш „овес”, а вона каже „гречка”.

Їсть пес пса, коли нема барана.

Їсть, як іржа залізо.

Й мишка не пробіжить.

Й холодно, й голодно, а ще й додому далеко.

Йдеш по чужу голову, то й свою неси.

Його всякий знає, як облупленого.

Його до лісу, а воно к бісу.

Його і в ложці не впіймаєш.

Його і в ступі товкачем не влучиш.

Його й шило голить.

Йому б жить та Бога хвалить.

Йому й муха на заваді.

Йому й чорт не брат.

Йому облупи, та ще й в рота поклади.

Казав пан, та й зробив сам.

Казназвідки!

Каліка не довіка, пан не до смерті.

Камінь росте без коріня.

Кинули свою славу під лаву.

Кирпу гне. (надто гордий)

Кисне, як солоний огірок.

Кілько світа, тілько й дива.

Коваль згрішив, а шевця повісили.

Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає.

Кого Бог засмутить, того й потішить.

Кого Бог любить, того й карає.

Кого Бог створить, того не уморить.

Кого люблю, того й б′ю.

Кого на ноги поставить, а кого і з ніг звалить.

Кожному кривда не мила.

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

КОЗАК не боіцця ні тучі ні грому. – ні хмари, ні чвари.

Козак хороший та нема грошей!

Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хочь трохи –  наїдяцця.

Козацькому роду нема переводу.

Коли б міг, то очима б злизав. (такий лютий)

Коли б можна, то усіх би поїв.

Коли б не Опанас, не було б тут і нас.

Коли б не хлоп, не віл, – не було б панів.

Коли б сім собак, то од усіх сімох би одгризлась.

Коли єсть хліба край, то й під вербою рай.

Коли зле гадаєш, чого ж Бога благаєш?

Коли козак на полі, то він на волі.

Коли лихо, то сиди тихо!

Коли мука – торбу в руки та по ягоди.

Коли на медведя мала галузь (гілка) впаде, то бурчить, а як велика, то мовчить.

Коли не здужаєш, не піднімайся.

Коли сова з′яструбіє, то літа вище сокола.

Коли спить лихо – не буди ж його.

Коли ти бідний, то забуде і брат рідний.

Коли тихо, не буде лиха.

Коли хліб, тоді й розум.

Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо.

Колись було добро, та давно.

Кому біда, а людям сміх.

Кому Бог поможе, той все переможе.

Кому весілля, а курці смерть.

Кому добре дієцця, той і співає.

Кому добре, той і співає; кому зле, той плаче.

Кому змелеться, а тобі скрутиться.

Кому щастя, тому і доля.

Кому як на роду написано.

Коні б′ються, та лошат водять.

Коня керують уздою, а чоловіка словами.

Крадеться як вовк.

Краще б ти язик прикусив.

Краще б чорта зустрів (побачив) як тебе.

Краще кривду терпіти, як кривду чинити.

Краще чуже вухо гризти, як своє.

Кривого дерева в лісі найбільше.

Крий, Божа Мати!

Кричи, хоч на гору вилізь.

Кричить в одну душу.

Кричить в одну душу.

Кричить не своїм голосом.

Кричить не своїм голосом.

Кричить укрик.

Кричить, аж зі шкури вилазить.

Кричить, аж на десятій вулиці чутно.

Кричить, мов з нього чорт лика дере.

Кричить, мов скажений.

Кричить, як ворона над курчам.

Кричить, як опарений.

Кріпиться, як диня на морозі.

Кров – не водиця, розливати не годиться.

Крукові й мило не поможе. (так чорним і лишиться)

Крутити носом.

Крутить світом, як пес хвостом. (що хоче те й робить)

Крутить, як циган сонцем.

Крутить, як чорт греблею.

Крутиться як г…но в ополонці.

Крутнувсь догори черева.

Крутнувсь, та й лиха здобувсь.

Куди вітер, туди й він.

Куди гляне, туди й гряне.

Куди ж тобі – як носа задер.

Куди ти лізеш сліпицею?

Куди ходім, то ходім, – аби не до церкви.

Куля не галушка – її не проковтнеш.

Куме Андрію, не будь свинею! – Як же мені не бути, як мене люди знають.

Купив кота в мішку.

Кусай мене, псе, поки кров не потече.

Кусала така!

Лає на всі заставки.

Лає на чім світ стоїть.

Лає, скільки в пельку влізе.

Лайка – не бійка.

Лайки – байки, а битва – молитва.

Ласкаве телятко дві матки ссе.

Ласкаві слова, та чортова думка.

Лаяла, лаяла – насилу ціле село перелаяла.

Лаятимуть, то не битимуть, а битимуть, то не лаятимуть.

Лаять у батька і в матір. (матюками)

Легше хвалити, ніж терпіти.

Ледачого і в церкві б′ють.

Ледачому всюди зле.

Ледаще ледащим і згине.

Ледащо – з віку ледащо.

Ледащо з цілого світу. (такий ледар)

Ледво лихо дізналося, где люде живуть.

Лежачого не б′ють.

Лижи мені губоньки як гіркі, а як солодкі, то я й сам оближу.

Лисий чорт!

Лисом підшитий, псом підбитий.

Лиха іскра і поле спалить, і сама згине.

Лиха його година знає!

Лиха конем не об’їхати.

Лиха не шукай воно само тебе найде.

Лиха та радість, по якій смуток наступає.

Лихе швидко приходить, а поволі відходить.

Лихий доброго не любить.

Лихо не вморить, так спотворить.

Лихо споткало.

Лихо та ще з лихом.

Лихого нічого жалкувати.

Лихом торговати.

Лиху людину тільки заступ та лопата виправлять.

Лишився він як остужений.

Лізе в очі, як оса.

Лізе в очі, як осока.

Лізе в очі, як сновида.

Лізе сліпицею.

Ліз-ліз, та вворвався.

Літо на зиму робить.

Літом і качка прачка. – … а зимою і дівка шмаркачка.

Лучче держатись у багатого пана за клямку, як у бідного за столом сидіти.

Лучче з медведем борікацьця, ніж з паном рахувацьця.

Лучче пан, як підпанки.

Людям сміх, а мені плач.

Лядська дочко!

Лядський сину!

Ляпаса дати.

Ляща в пику дати.

М′який як подушки.

М′ясом хвалиться, а саме й юшки не їло.

Мав Бог дати душу, так дав грушу. (бездушний)

Мав уродитися сатана, так півні заспівали – вродилась дитина.

Маж мужика медом, а він пахне салом.

Мале щеня, то й гавкає.

Манить, як кота мишею.

Ману пустив.

Матері твоїй – сто карбованців!

Матері твоїй дуля!

Матері твоїй чорт!

Мати Божа, та й годі!

Махання за биття не рахується.

Менше на дворі, легше голові.

Ми як ми, але ж вони як вони.

Минулась котові маснічка!

Минулися тіі рока, що розпирали пироги бока… а тепер уже й колом не розопреш.

Мишь в стіжку не згине.

Міг би, у ложці води втопив.

Між двома півнями, двома димами і двома господинями згоди ніколи не буде.

Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде.

Мов та скаженюка.

Мовчанка головоньки не сушить та весь гнів тушить.

Мовчи та годуйсь!

Мовчи та диш… скажуть, що спиш.

Мовчи, відьмо!

Мовчи, глуха, менше гріха.

Мовчи, дурепо!

Моє щастя таке, як тоі курки, що качата водить.

Мокрою онучею очі забиває. (не дає слова вимовити)

Мордував би чорт твою маму!

Мордується, як жирне порося. (місця собі не знаходить, совається)

Моркву шкребе. (так говорить абощо)

Моя хата з карю, я нічого не знаю.

Мудрий не дасться, щоб за ніс водили.

Мудрий! З′їв курку, а каже, що сама загризлась.

Мудріші тепер яйця, а не курі.

Мудрується, мов скажена пані.

Мутить, як під греблею біс.

Мухи в носі. (про непевну людину)

Мухи йому носа обсіли.

На битій дорозі трава не росте.

На Бога дивицця, а чорта бачить.

На Бога не дуже гримай.

На волі – плачу доволі.

На все негаразд стало, а найпаче, Бог хліба не родить.

На всі боки випоров.

На гнів нема ліків.

На гривню амуніціі, на десять амбіціі.

На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять.

На добрій землі що не посієш, то вродить.

На жито орали, та й гречки немає.

На зле нікого не вчи: сам здогадається.

На злість моїй жінці нехай мене б′ють.

На злого чоловіка і собака бреше.

На кого біда нападе, то до Києва йде; а як біда минеться, то він із Броварів вернеться.

На кого люди гомонять, на того й свині хрюкають.

На кулаку сльози тре.

На ледачій землі і трава не росте.

На ледащого і кий поклади, то все одно.

На небо не скочиш, а вземлю не закопаєшся.

На панську мудрість мужицькая хитрість.

На поганій землі хліб не родить.

На похиле дерево й кози скачуть.

На словах, як на цимбалах.

На твій гнів не заплели хлів.

На те піп посвятився, щоб по церкві крутився.

На те циган матір б′є, щоб його жінка боялась.

На тобі гріш, на гріш купи рака, звари, та юшку иззіж, а рака продай, а мені гроші віддай.

На тобі, чорте, груш, тільки мене не воруш.

На того вина, кого вдома нема.

На чиїй землі живеш, того й воду пʼєш.

На язиці мід, а під язиком лід.

Набився, як голові вівці.

Набожний! якби такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернули.

Набрався чорт багатих, то убогих кидає.

Наварив каші, що й не з′їси.

Наварив юшки – нехай хлищуть.

Навчить біда попити, як нема чого вхопити.

Нагадав козі смерть.

Нагнав холоду. (налаяв абощо)

Нагнати страху.

Над смерть біди не буде.

Надувся, мов кулик на вітер.

Надувся, як півтора нещастя.

Надувся, як той сич на погоду (на негоду).

Надувся, як той сич.

Надувсь, як індик.

Надувсь, як лопух на вогні.

Наївся буханів.

Наївся лихої нужди.

Накадив йому під ніс. (узяв лестощами)

Накажи вас, Боже, хлібом та сіллю.

Наклав головою.

Нам батьківщини не ділить.

Напав, як грім.

Напав, як сніг на голову.

Нападись на кого багатшого.

Народ – як товар, у череді всякі є.

Нарощиняв – а чим замісити?

Наскочив удовець на вдову.

Наскочив чорт на біса.

Настовбурчив брови, як той пугач.

Насунулось лиха до лисого батька.

Насупивсь, як чорна хмара.

Натер йому перцю в ніс.

Наче й пан, а штанів нема.

Наче його  окропом облив.

Наче святі дім перелетіли. (як усе тихо та мирно)

Начхать я хотів на… (на що завгодно, щоб не морочили голову або не лякали)

Наші злидні ваше багацтво перебудуть.

Нашому маляті лиш слинку ковтати.

Нащо в море воду лить, коли море повно!

Не бачить світа, як сліпа курка зерна.

Не бий – бо проб′єш.

Не бий його в ніс, бо кров потече.

Не бий мене в ніс, бо я сам біс.

Не бий, бо й так його злидні побили.

Не буде з Івана пана.

Не буде з нього пуття.

Не буде так, як ти хочеш, а буде так, як Бог дасть.

Не будь тим індиком, що моркву риє. (свинею)

Не бурчи, та навчи.

Не в такому наварювали та виїдали.

Не вартий, щоб і свята земля його носила.

Не вважайте, люди, що я швець, говоріть зі мною, як з простим.

Не вдержався на горі, і під горою не вдержишся.

Не випускай землі з рук, бо діти прокленуть.

Не вітайся, як тобі ніхто не кланяється.

Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу.

Не воруши гною, то й не смердітиме.

Не впрохав нижнього, не впросиш вищого.

Не все Бог дарує, про що люд міркує.

Не все те золото, що блищить.

Не все те переймай, що повз хати по воді пливе.

Не всім же панами бути.

Не гавкай!

Не говориш до мене? То й мовчи до страшного суду.

Не гостри зубів, бо не будеш їсти.

Не гостри ножа, доки не зловив барана.

Не грій гадюки за пазухою.

Не дав Бог жабі хвоста, ато б усю траву потолочила.

Не дав Бог свині вгору дивитися.

Не дав у кашу наплювать.

Не дай Боже свині роги, бо всіх людей поколе.

Не дай серцю волі, будеш сам у неволі.

Не дай, Боже, з хама пана. … – з кози кожуха, з свині чобіт.

Не дай, Боже, нещастя, а розум буде!

Не дай, Боже, свині роги, а мужику панство.

Не дасть собі в кашу наплювать.

Не дививсь високо, бо око запорошиш.

Не дмухай против вітру.

Не до поросят свині, коли свиню смалють.

Не дурінь видумав паном бути.

Не жаль плакати, коли є за чим.

Не жінка, а ледащо: як нема з чого, то й не зварить і не спече.

Не журися, якось то буде.

Не з біса хлопця, а яке уїдливе.

Не за нас стало, не за нас й перестане.

Не закривай ока хоч перед ким.

Не зітхай, не останнє ще спекли.

Не знавши біди, не буде добра.

Не знає, на яку ступить.

Не знаєш, де знайдеш.

Не знайдеш, звідки на тебе впаде.

Не кажи „гоп!”, поки не перескочиш.

Не кожний слабкий, що стогне.

Не кожний спить, що хропе.

Не кричи дуже – панський двір близько, в пастухи візьмуть.

Не кричи, а краще навчи.

Не лазь там, де не треба.

Не лізь у сварку, бо будеш битий.

Не мила та хворостина, що по очах била.

Не мини мене, мій батеньку, – не мине тебе і лиха година.

Не минула мене лиха година!

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Не несися високо, бо тоді сідати низько.

Не переорюй межі нікому.

Не пий – не проп′єш, не бий – не проб′єш.

Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.

Не плюй, бо вона й сама чвиркне!

Не поле родить, а нива.

Не помиряться, як два коти над салом.

Не продавай вовка, поки його не вб′єш.

Не пхайте його, він і сам упаде.

Не рвися, як собака на ретязі (на прив′язі).

Не робіть старцям капості.

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.

Не стій над моєю душею!

Не страши кота салом.

Не страшно ні хмари, ні грому.

Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть.баба сім миль зза пекла (така зла).

Не так пан, як панинятка.

Не так хутко згоіться, як біда скоіцця.

Не так шкода, як невигода.

Не такий чорт страшний, як його малюють.

Не такі сосни ми рубали.

Не то біда, що плаче, а то біда, що скаче.

Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води.

Не тоді лижи мені губи, як солодкі, – тоді мені лижи, як гіркі.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не той сильний, що камінь верне, а той сильний, що серце у собі вдержить.

Не той убогій, що мало має, а той, що багацько жадає.

Не торкай, бо я торкну!

Не треба роботи, коли й так родить.

Не туди стежка в горох.

Не хвались, а краще Богу молись.

Не хвались, їдучи на торг, а хвались, як з торгу їдеш.

Не хвались, як ідеш на поле, а хвались, як ідеш з поля.

Не ходи де лихо.

Не хочу… дай сюди… здається не треба.

Не шелести, як віник по хаті.

Не шклянка, не розіб′юся.

Не шукай моря – у калюжі втописся.

Негріте залізо не зігнеш.

Нема в лісі без вовка, а в селі без лихого чоловіка.

Нема в світі над ми! …що надми, надми та й пусти.

Нема добра в нашім селі, бо панів багато.

Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.

Нема і чутки – як в яйці замер.

Нема й на сміх!

Нема нічого без „але”.

Нема нічого без лиха.

Нема понад попову свиню. (вважає себе вищим за всіх)

Нема риби без кості, а чоловіка без злості.

Нема такого дерева, щоб і на нього птиця не сідала.

Нема тиєі курочки, що несла золотиі яєчка.

Нема тиі драбини, щоб до неба досталі.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Нема чого журитися: нехай той журиться, хто велику голову має.

Нема чоловіка без вади.

Непосилющий, як чорт.

Нехай б′ють, олії не виб′ють.

Нехай Бог боронить від скаженої миші. (так ми тебе й злякались!)

Нехай вас чапля розсудить.

Нехай дурні б′ються, нехай розумнішають.

Нехай іде дощ! Наловим риби, буде борщ.

Нехай книш, аби не паляниця.

Нехай сто бісів твоїй матері!

Нехай твій батько сказиться! (обридло з чимось возитися, працювати)

Нехай тебе лизень злиже!

Нехай тебе супротивник візьме!

Нехай тебе чорт візьме! – Як мене візьме чорт, то Богові віддасть, а чк тебе, то нікому.

Нехай тільки руку складу – заскавучиш ти як цуцик.

Нехай тобі аби-що!

Нехай тобі сто чортів!

Нечистий його узяв. (пропав чоловік: чи потонув чи ще що)

Нитки сухої на йому нема.

Ні кола ні двора.

Ні кришечки не боюсь.

Ні ножа ні образа – ні зарізацьця, ні помолицьця.

Ні пава, ні ґава.

Ні попав ні в тин, ні в ворота.

Ні сіло, ні впало. (зненацька, неочікувано)

Ні слуху, ні духу.

Ні сном, ні духом не винен.

Ні швець, ні чортзнаєщо.

Ніби іскра на нього впала. (знненацька розлютився)

Ніхто не може світа пережити.

Ніхто чорта не сіяв, а родиться.

Ніч така тиха – ніщо ніщововкне.

Нічник тебе уплодив!

Норовиста, як кобила.

Носа втерти.

Носив вовк овець – понесли вже й вовка.

Носиться, як дурень зі ступою.

Носиться, як з писаною торбою.

Носиться, як кіт з оселедцем.

Носиться, як кіт з салом.

Носиться, як курка з яйцем.

Носиться, як чорт з бубном.

Ну, вже намурмосилась.

Pages: 1 2 3

Перегляди:26,689

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Центральний будинок офіцерів ЗСУ
Допомога ЗСУ
Міжнародний Виставковий Центр
2014-2024: АТО ОЧИМА ВОЛОНТЕРА (світлини перших років війни)
VVK-STUDIO (ютуб-канал для всіх)
Книжкові видання:
Марія БЕРЕЖНЮК. "Казки Марії". В ілюстраціях Олексія Карпенка     Олексій КАРПЕНКО "Холодна зброя". Ілюстрований довідник.
    Ігор ВІТИК “Українська повстанська армія ― гордість української нації. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави 1914-1944”     Ігор ВІТИК “На олтар боротьби. Боротьба українського народу за створення своєї української соборної самостійної держави з 1944 року по наш час”