О, сам по лихо пішов!

О, як затрусить зеленим маком, так держись берега! (дає всім прикурити)

Обідрав, як Сидорову козу.

Обіцяв Бог дати, тільки казав зачекати.

Обламав йому крила.

Облесливий як собака.

Облупив, як кат Микиту.

Обмок, як вовк. – … обкис, як лис. – … вовк, а змерз, як пес.

Од ледачого поли вріж та втікай.

Од людей сховаєшся, а од Бога ні.

Од тиха все лихо.

Од чорта одхрестишся, одмолишся, а од його дурня і ломакою не одіб′єшся.

Одвага або мед п′є, або сльози ллє.

Одважилася б на три дні пекла!

Одволóжив. (дав прочухана)

Оддув губи, як капиці.

Один кіт стада мишей не боїться.

Одному на трісоцці прядецця, а другому й веретенце не хоче.

Одступись, зелена жабо!

Одчепись од мене.

Ой ти, щуко, бери окуня з хвоста.

Ой, дам я тобі перцю!

Ой, казали мені люди, що добра з тебе не буде.

Ой, казали мені люди, що добра з тебе не буде.

Окуляри втерти.

Окунь з раком не помиряться.

Олію видавити. (дати прохухана)

Опарився, як муха на окропі.

Оперезав на всю масницю.

Опирається, як кіт на льоду.

Орати клепкою. (робити наперекір)

Орел летить летить найвище, а хрін росте найглибше.

Осадила, мов горщик від жару одставила.

Освятити воду (комусь) у три батоги!

От пішов тарганів ганять! (як стукає)

От породила ненька. (недобре таке та т.п.)

От чоловік! Одна душа в чоботі, друга в животі, а тертя по світу. (шахрай)

От якби не той лисий чорт!

От, Господи прости!

От, жевжик! (або дженжик)

От, мацапура!

От, чума на мою чолову!

Отак чумак дочумакувався.

Отак! Не бродячи качку піймав!

Отакі, матінко, лихі люди! Як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась.

Ото канючить!

Ото коза! Хоч розірвалась, а не піддалась. (над козою, яку вовки розірвали)

Ото, витріщив сліпні, а нічого не бачить.

Ото, який великий пан.

Отто гризуться! Й хвостів не зостанеться.

Ох мені лихо!

Оце колотить, наче чорт лозою. (в розмові)

Оце наївся меду.

Оце тобі, Господи, оце мені!

Оце ще зілля!

Оце як розгримався.

Оце! Наче жаба до очей лізе.

Оце! Неначе та орда.

Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде де косять.

Очепилась, як хвіст.

Очерет з лозою не помиряться: усе лаються, хоч і вітру нема.

Очима їж, а руками зась!

Пам′ятатимеш до нових віників!

Пам′ятатимеш, аж доки пороху на очі насиплють.

Пан кладе печать, а мужик дума, відкіль почать.

Пан на всю губу.

Пани б’юцця, а в мужиків чуби болять.

Пани, як дурні: що хотять, те роблять.

Панська ласка до порога. – … а поріг переступив, то вже ласку утратив.

Панська ласка літьом гріє, а на зиму кожуха треба старатися.

Панськи роботи не переробиш.

Перевівся на циганський пшик.

Перевівсь ні на се, ні на те.

Перегнав на росу. (насварився)

Перед смертю не нажитися.

Переїжджа сваха.

Перемелеться лихо – добро буде.

Пес здохлий не куса.

Песика б′ють, а левик боїться.

Пече раки. (сором його пече)

Пишається, як корова в хомуті.

Пиши – пропало!

Підвів під монастир.

Підвів під пень кашлять.

Підкосило, як косою.

Підкував дядька, підкуєш і татка.

Підлазить, як чорт під монастир. (хитрий, підступний)

Підняв морду так, що й кочергою носа не дістанеш.

Підскакує, мов зінське щеня.

Піду світ зá очі.

Піду, куди ноги несуть.

Піду, куди очі дивляться.

Пізно старого кота учить гопки (ставать).

Піймав куцого за хвіст!

Піймав смаленого вовка.

Піймався в лабети.

Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря.

Піп з хрестом, а чорт з хвостом.

Піп у дзвін, а чорт в калатало.

Пішло за вітром.

Пішло щастя в ліс по пруття.

Пішов і пішов – мов мила ковтнув.

Пішов по лихо.

Плаває, як вареник у маслі.

Плаче твоя доля, та не зна чого.

Плаче, як раба в неволі.

Плачем лиха не виплачеш.

Плив, плив, та на березі й утонув.

Плюнь на мару!

Пнеться, як жаба до каченяти.

Пнеться, як жаба на купу.

Пнуться, як грішні душі до пекла.

По бороді текло, а в рот не попало.

По кривому шляху поїхав.

По морді знать, що од добрих свиней (народився).

По правді роби, по правді й очі повилазять.

По смерти нема й покаяння.

По чім дурного знать? По тім, що плаче.

Побий на бісові ліс, а з нього все буде біс.

Побий тебе лиха година!

Побила б їх морока!

Побить, то й абихто знайдеться – от інше діло пожалувать.

Побіг, мов скажений.

Побігли вже кози в лози.

Поборов, та й випросив.

Поборовся б, якби трохи сили.

Побраталась свиня з пастухом. (не лізь до значніших за себе)

Повадився кухоль по воду ходить, поки йому вухо не відламали.

Поверх моєї праці та ще мене б′ють.

Повипихала б я вас, щоб (краще б) старцями ходили.

Повстає, як окунь проти води.

Погана та дівка, що сама себе хвалить.

Поганому виду нема стиду.

Погладив проти шерсті.

Погодились, як порося з вовком.

Поживився, як пес макогоном.

Пожививсь, як сірко пастки.

Показує дорогу, а сам в болото лізе.

Поки мішки чують, поти шанують.

Поки світ стоятиме.

Поки світа й сонця.

Покірну голову й меч не січе.

Покора й стіну пробиває.

Покуштував стусана.

Полаялись за масляні вишкварки.

Поле видне та глухе, а ліс темний та все чує.

Поле працю любить.

Полегшало нашому батьку: де сиділа болячка, там дванадцять.

Поли крає, а плечі латає.

Поліпшало батьку к смерті.

Половина світа скаче, а половина плаче.

Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

Помагай, Боже нашим! – А котрі ж ваші? – А котрі подужають.

Поминай, як звали.

Поможи Боже і нашим, і вашим.

Помочи, язичку, кашки дам.

Попа одним обідом не нагодуєш.

Попав кулею в пліт!

Попав ні за собаку.

Попав ні за цапову душу.

Попав пальцем в небо!

Поправився ухом об землю.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить.

Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

Посиди смутку в кутку.

Посинів, як той пуп.

Посиніла, як жаба.

Послав туди, де козам роги правлять.

Поспитав вже я і пня, і колоди.

Постій, не кричи – налий чарку й мовчи.

Поти старець плохий, поки собаки не одступлять, а як одступлять, то він і кия найде.

Потиличниками нагодувать.

Потилишника покуштувать.

Походжає, як пава.

Поцілуй мене сьогодні, а я тебе завтра, а як забуду, то й так буде.

Початок і не можна знать, відкіля узявся.

Почервонів, як печений рак.

Почубеньків дати.

Почухався він добре.

Почухаєшся де й не свербить.

Пошив у дурні.

Пошився в собачу шкуру.

Пошли, Боже, з неба, чого нам треба.

Пошов без подошов.

Править, як чорт болотом.

При добрій годині всі куми й побратими.

При пості добре відбути гості.

Пригоди учать згоди.

Пригощу тебе тим, чим ворота підпирають.

Прийде й на нього лиха година.

Прийде колись і на пса зима.

Прийдеться ниточка до клубочка, та не змотається.

Прикуси язика! (мовчи)

Прилип, як сліпий до тіста.

Природа одному мама, а другому мачуха.

Присохне як на собаці.

Пристав як смола.

Пристав, як воша до кожуха.

Причепився, як реп′ях.

Причинний!

Приший-кобилі-хвіст.

Пришита тобі шапка на голові?  (як шапку не знімає)

Прогнівили Бога.

Продав кота в торбі.

Продав пса за лиса.

Продав чортові душу – у пса очі купив.

Продав чортові душу.

Прозьба панська рівно з наказом ходить.

Пропав ні за цапову душу.

Пропав, як руда миш.

Пропадеш, як собака в ярмарку!

Пропало як на собаці.

Пропало, як з воза впало!

Пропив міх, а на батька гріх. (звалив на іншого)

Просили – не хотів, казали – мусив.

Прости, Боже, сей раз та ще десять разів: а там – побачимо.

Прочитав молитву. (вилаявся або кого вилаяв)

Прочухана дати.

Прочуханів задати.

Прочуханки дати.

Пусти пса під стіл, він здереться й на стіл.

Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.

Пустивсь берега.

Пусто – і духу нікого нема!

Пхається (товпляться) як до свяченої води.

Раз ошукаєш, а потім не вдасться.

Раз тільки козу можна на лід загнати.

Рветься (летить, біжить) як дурний до образа.

Рви його батька! (щось не вдалося, не вийшло)

Реве ведмідь, а не знає чого.

Роби, небоже, то й Бог поможе.

Робота сама за себе скаже.

Роздрочились, мов бугаї.

Роздувся, як ковальський міх. (сердитий. Або чванькуватий)

Роззявив губу, як жаба на гусеня.

Розкричався, як на свого батька.

Розпалився, як оса.

Розпустив морду, як халяву.

Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять.

Розтеклися, як руді миші.

Розумний молицця, а дурень плаче.

Розуму багато, а грошей мало.

Розуму до голови нагнати.

Розуму до голови нагнати. (побити)

Розходилась, як квочка перед бурею.

Ростеклось добро усе, як слина по воді.

Рудий шершень!

Руки білі, а сумління чорне.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Сварка на воротях не висить.

Сваряться за міх, а в міху порожньо.

Свиню, хоч родзинками годуй – свинею залишиться.

Свиня в наритниках – та вже й кінь!

Свиня свинею!

Свій на свого натрапив.

Світить очима. (лютий)

Світу Божого не видно.

Своєї недолі й конем не об’їдеш.

Свою біду на другого зведу.

Се не перед добром!

Се неначе наслано.

Сердилась баба на діда, а дід того і не відав.

Сердите не бува сите.

Сердитий собака, вовкові користь.

Сердитий, та недужий, гною рівня.

Сердитий, як собака.

Сердиться, як би йому пес ковбасу з′їв.

Сиди дома та мовчи.

Сиди тихо, щоб не знало лихо.

Сидить уже (лупає очима), як собака в човні. (ні в сих, ні в тих)

Сидить, наче як туман.

Сидить, як за тином.

Сидить, як на жару.

Сидить, як сорока в сливах.

Сидить, як чорт на грошах у болоті.

Сидить, як чорт у болоті. (наприндився проти всіх, упертий, неслухняний)

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Сила солому ломить.

Силою не дають – силою однімають.

Сим-тим баба Ляха здурила.

Синицю й на салі поклади, то синиця синицею.

Синиця шкоду зробить, а журавель попадеться.

Сип борщ, клади кашу, подай пити.

Ситий голодному не товариш.

Сів, як на льоду.

Сіль тобі в вічі, а камінь в груди (в зуби).

Сім п′ятниць на тиждень.

Сказав би словечко та вовк недалечко.

Сказало лихо – не будь добру!

Скаче, як дідько!

Скачи, бабо, хоч задом, а діла підуть своїм чередом.

Скиглить, мов кривий цуцик.

Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Скребнув редьку, що аж із хати втікай.

Скрипи, а йди.

Скулився, стулився… гі, пес! ще й хвіст піджав.

Сліпий уродився, сліпий й загинеш.

Слова ясні, а пироги пісні.

Сметана б на голові встоялась. (про сумирного)

Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш.

Сніг, мов з рукава.

Собака кудлатий – йому тепло; пан багатий – йому добро.

Собака собаки не мине.

Собача печінка! (лайка)

Собачого трохи, та ще й потайний. (про злого і підступного)

Собі на безголов′я!

Собі на умі.

Сова хоч би під небеса полетіла, а соколом не буде.

Сокира свого дорубається.

Сопе, як ковальський міх.

Сорока в ворони просить оборони.

Сором казати, а таїти гріх.

Сором не нагодує.

Соромився б, та нема кого.

Соромота вийти за ворота.

Сорочки б своєї боявсь! (щоб не боявся дурниці)

Сорочки на хребті нема.

Сохрань, Мати Божа!

Спасся, як медвідь.

Списав спину, що й курці ніде клюнуть.

Срібло-золото тягне чоловіка в болото.

Став мені сіллю в оці.

Став мені хріном у носі.

Став, як опарений.

Стара суко!

Стережися тієї омани, як вогню.

Стид не дим, очей не виїсть.

Сто бісів твоїй матері!

Сто крот його матері.

Стонадцять чортів йому в хвіст!

Страшний і вовк, та на ліс дивиться.

Страшний рак, та в сраці очі.

Стривай, це йому рогом вилізе.

Стримлять, як більма на очах.

Стукає раз-пó-раз, мов його домовик душить.

Стусана дати.

Субота не робота. – … помий, помаж, та й спати ляж.

Сук не верба.

Сумирного й на тім світі б′ють.

Сучго виводку щеня! (лайка)

Схилив хвіст та під міст. (від сорому)

Схотілося йому лиха.

Сюди гав – туди дзяв. (і нашим, і вашим)

Сяка-така напасть, та спати не дасть.

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Сьогодня пан, а завтра пропав.

Та вже б і рачки ліз, а свого доконав.

Та вже ж я тебе не з′їм.

Та вже ж, гарбуз капелюху з дороги не зверне.

Та вже сиди, не сиди, нічого не випросиш.

Та дістанеться ж комусь на горіхи!

Та якого гаспида ти індичишся. (або прищишся)

Та якого гаспида…

Так би й убив (його).

Так любляться – як собака з кішкою.

Так мене підвів, як дурну під монастир.

Так ми йому дали тютюнцю понюхать, що тепер і між люди не з′явиться.

Так пішло, як поза хмару.

Так тихо, хоч мак сій.

Так холодно, що як би не вмів дрижать, то змерз би.

Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся.

Так, як вода умила. (ніколи не сидиь дома).

Така вже біда, бодай вже та не казать.

Така вже вдача собача.

Така, що постав сім терниць, то переб′є.

Таке бундючне (сердите), що й з вівсом не приступиш.

Таке в′їдливе, що прямо візьми, та наплюй йому посеред лоба.

Таке горде, що через голови плює.

Таке то гречане – аж репається.

Такий багатир, що не знає, що то нема.

Такий злий, аж в роті чорно.

Такий сумирний, хоч у вухо бгай.

Такого духопелу дам!

Таланту нема!

Там грошей й кури не клюють.

Там давно старці обідали.

Там добре, де нас нема.

Там і чорту баран. (кінець)

Там нас люблять де нема нас.

Там того поля на заячий скік.

Тарарах дурного по ногах, то він і присяде.

Тарах щастя в хату!

Те іде молицьця, те живицьця.

Телят боїться, а воли краде.

Темно, хоч око виколи; тихо, хоч мак сій.

Темно, хоч очі повиколюй.

Тепер життя панам та котам.

Тепер іі й кури заклюють.

Тепер настало панів – кинь на собаку, а пана влучиш.

Тепер правдою н а світі не рпоживеш.

Тепер розумніші яйця від курей.

Терпи горе – добро буде.

Терпи горе – питимеш мед.

Терпи, козак, отаманом будеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш… а з козаків – в отамани.

Ти вже святий та божий!

Ти йому плюй у вічі, а він скаже – дощ іде.

Ти йому слово, а він тобі сто.

Ти хочеш на гору, а чорт за ногу.

Ти ще не бачив смаленого вовка!

Тиняється, як старець попід тинню.

Тиха вода греблю рве.

Тиха вода людей топить, а бурхлива тільки лякає.

Тільки й людей, що Хома в церкві.

Тільки й ходу, що з мосту та в воду.

Тільки наше й хороше.

Тільки пір′я, а м′ясо чуже.

Тілько що з ніг не звалить (лихо, хвороба).

То ж то їх полягло!

То пан хороший, як багацько грошей.

То хитра пташка.

Товчеться (совається), як Марко по пеклу.

Тоді будеш вить, як почнуть бить.

Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

Тому й світ великий, кому хліб даревний.

Тонкосльозий!

Торік була пожежа, а й досі смалене чуть.

Тпрру, стій, моя кобила, щоб ти воза не побила.

Трапилося хробаку, раз на віку та влізти в моркуву.

Трахвилося, як сліпий курці бобове зерно, – и тим ся удавила.

Треба ж таки й Бога побояться!

Треба на очі поставити. (щоб знав)

Треба рано встати, щоб його ошукати.

Треба якось у очі дивитись. (коли сором)

Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Трудно вийти з біди, як каміню з води.

Трудно літом без корови, а зимою без кожуха.

Трутив, як сліпого з моста.

Трясе, як хиндя.

Трясця твоїй матері!

Турма ен дурна без людей не бува.

Тусанів надавати.

Тут було, вертілося, чорт знає де ділося.

Тягни біду за хвіст. (бідуй, поки кращого не буде)

Тяжко плисти проти води.

Тяжко сіяти, коли ніщо орати.

У великому судні, та на самому дні.

У вола голова не боліла, як корова теля родила.

У голоти нема що молоти.

У злому зле й сидить.

У кия два кінці: один буде по мені ходить, другий по комусь іншому.

У нас грошей – і свині не їдять.

У нашого свата всім одна хата.

У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай.

У свій ніс не сопи.

У свого батька і хлів зачиняв, а у нашого не хоче й хати.

У Сірка очей позича.

У склянки скоро (чашки, горщика) голова заболить! (як крутить у руках і може розбити)

У тихому болоті чорти плодяться.

У хмару заходить.

У чорта в зубах!

У чорти пошився.

Убий тебе трясця!

Убила баба лося, так ій довелося.

Убогого і галузья тягне.

Убрав у шори.

Уважай на душу, а би шкура витримала.

Увірвалось личко.

Уже йому везе, так везе!

Укусивши не залижеш.

Укусись за язик та й мовчи.

Умер коза та й лежить, та й нікому затужить.

Умреться, так все митеться.

Унадився, як свиня в моркву.

Упав в гаразд, як муха в сметану.

Упався в добро, як у тісто.

Упертий, гірше свині.

Уродився б біс, так півень заспівав. (зле і недобре)

Усе Божеє, тільки гріхи наші.

Усе пани та пани, а нікому свині пасти.

Усе теє пригодиться, що на полі корениться.

Усі під Богом ходимо.

Ускочив по самиє уха.

Усяк готовий, щоб погубить, а хто буде рятувати?

Утерти кабаки.

Утікав перед вовком, а впав на медведя.

Утулив Бог душу в пень.

Ух, іззів обух.

Уха повище лоба не ростуть.

Ухопив за чесну гриву (за чуприну).

Хай б′ються, коли у них міцні голови.

Хай би тебе кат побив!

Хай він своєму роду сниться – свиням та собакам.

Хай вона зпричиниться!

Хай його нужда візьме!

Хай його поб′є те, що в хмарі гуде.

Хай йому біс (чорт)!

Хай на вас лиха година вдарить!

Хай тебе за живіт візьме!

Хай тебе хиндя попотрясе!

Хапається, як попівна заміж.

Хвали мене губонько, бо як не похвалиш, то я тебе роздеру.

Хвали чуже – своє й без похвалок добре.

Хитрий Дмитро! З′їв курку, а сказав – сама геть полетіла.

Хитрий як вовк.

Хитрий як лисиця.

Хитрий як чорт, а дурний як ворона.

Хитрий як чорт, дурний як ворона, впертий як свиня.

Хитрощами недовго проживеш.

Хитрощі та мудрощі.

Хитрує як собока.

Хіба ж є пани, яким гроші не милі?

Хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати.

Хіба ж наша мати вже і кози не стоіть.

Хіба тебе возом зачепили?

Хіба тобі повилазило?

Ховає піп людей, сховають і попа.

Ходи тихо, як лин по дну, щоб ні до кого не доторкаться.

Ходи, Петре, до війта!

Ходив Савка розбійник з булавою, та й піймався. От тобі, Савка, булавка!

Ходить (тиняється) як дідько по пеклу.

Ходить як овечка, а буцкає як баран.

Ходить, як індик Переяславський.

Ходить, як корова за телям.

Ходить, як лин по дну.

Хороша дочка, як мати хвалить …от ще б хто ізбоку похвалив.

Хороша ягідка. (про норовистих)

Хороший, та без грошей.

Хотів для пана, а вийшло для себе погано.

Хотіли вражі люде, щоб ми забагитіли, так не діждуть!

Хоч бий, хоч лай, тільки через тин не кидай.

Хоч вовків ганяй (холодно).

Хоч гол, та гострий.

Хоч голо, аби весело.

Хоч дурний, та хитрий.

Хоч душею ригни, а дай.

Хоч з гармати стріляй.

Хоч заріж, то не хоче.

Хоч і в прірву!

Хоч і кілля теши на голові.

Хоч і полаємось, нам з тобою дітей не хрестить.

Хоч із-за нігтя виколупни, та дай.

Хоч камінь на шию, та в воду.

Хоч кільки молися, з біди не вимолисся.

Хоч кріз землю йди!

Хоч на споді лежатиму, а в вічі плюватиму.

Хоч не питайся!

Хоч не рад, то мусиш.

Хоч одвірки виймем, а з хати вийдем.

Хоч пика в крові, та наша взяла.

Хоч пиши, хоч лиши.

Хоч покинь, таке ледащо.

Хоч помира, а пальцем кива.

Хоч потрошку, а їсти треба.

Хоч прив′яжи, то одгризеться.

Хоч провалися в безодню!

Хоч роби й розсссядься, а як нема талану, то нема.

Хоч сировоі землі ховайсь!

Хоч сопливий, та щасливий.

Хоч спина гола, –  та своя воля.

Хоч стріль йому в очі. (не почує, не послухає)

Хоч сядь та й плач.

Хоч ти гавкай на нього, нічого не вдієш.

Хоч того самого, аби в другу миску.

Хоч у голові пусто, аби грошей густо.

Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.

Хоч у ступу всадіть, та пирогами годуйте, все буде однаково.  (вредний)

Хоч уже й заплатив, та уже й набився.

Хоч умира, а ногою дрига.

Хоч утікай.

Хоч чоловік убогий, та слово чисте.

Хоч що хоч роби!

Хоче взути його у свої чоботи.

Хочеться так, щоб хитро-мудро, та невеликим коштом.

Хто біди не знає, – нехай мене спитає.

Хто в біді – біду стерпить, а хто в гаразд! – щоб ніколи біди не знав!

Хто в Бога просить, тому й Бог дає.

Хто в болото лізе, того ще й попхнуть.

Хто в світі не бував, той і дива не видав.

Хто вліті гайнує, той взімі голодує.

Хто вмер, той каятимецця.

Хто годує, той і б′є.

Хто дав зуби, той дасть і хліб у губи.

Хто дужчий, той і кращий.

Хто з язичком, той з пиріжком.

Хто звечора плаче, вранці буде сміяться.

Хто зразу дав, той два рази дав.

Хто й просто жахнеться, а вже тобі не минеться.

Хто кислиці поїв, а на кого оскома напала.

Хто кого любить, той того й чубить.

Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.

Хто лихом жартує, той ж його куштує.

Хто має гроші, то всюди хороши. – … а хто бідний, той нікому непотрібний.

Хто має, той бурчить, а хто не має, той мовчить.

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде.

Хто народився вовком, тому лисицею не буть.

Хто не був ніколи підданим, той не буде добрим паном.

Хто не має зброї, хай не йде до бою.

Хто нічого не має, того ніхто не знає.

Хто полю годить, тому жито родить.

Хто стає вівцею, того вовк з′їсть.

Хто хвалиться, той кається.

Хтось винен, а на мені окошилось.

Це йому й за вухом не свербить.

Це таке, що не вступить ні кінному, ні пішому.

Це той пан, що в соломі спить, зубами бліх ловить. (як собакою кого обізвати)

Це той пан, що при місяці воші б′є.

Це ще тільки цвіт – я ягоди будуть.

Цей з зубами вродивсь!

Цигане, якої ти віри? – А тобі якої треба?

Циганський піт пройма. (не знає куди подітись, щоб не нагоріло)

Чваниться, як дурень латкою.

Чваниться, як та кобила, що віз побила.

Через низький тин усі собаки скачуть.

Чи Бог дитина дурнів слухати.

Чи гріх, чи два, а вже не видержу!

Чи роби, чи ходи, а мені догоди.

Чи сам дурний, чи в дурного зимував.

Чи шпак, чи хом’як, чи перепелиця: що вона за птиця (про чоловіка)?

Чи я йому межу переорав?

Чий кінь, того й гроші.

Чим більші комарі, тим більший пан.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Чия б гарчала, а твоя б мовчала.

Чия воля, того й сила.

Чия земля, того й сіно.

Чіпляється, як сліпий до плота.

Чіче, як ціпом.

Чого гроші не зроблять!

Чого журиться? Хай журяться ті, що заміж ідуть.

Чого нема, то й Бог не візьме.

Чого тебе за серце бере?

Чого ти кричиш, як найнявся.

Чого ти скакаєш, як собака?

Чого хотів, того і достав.

Чоловік без пригоди не живе.

Чоловік нічого: так собі, маленька собачка.

Чоловік що не ступить, то згрішить.

Чоловіка більше ′дного разу з розуму не зведеш.

Чом йому не пить, коли його доля не спить.

Чорт би вбив твого батька!

Чорт би мучив твого батька, сучий сину!

Чорт все чортом буде.

Чорт його бери!

Чорт лисий!

Чорт не спить, але людей зводить.

Чорт чорний, а біс рябенький.

Чорт ярої баби.

Чорта сховаєшся!

Чортбатьказнакуди!

Чортбатьказнащо!

Чортзназвідки!

Чортзнакуди!

Чортзнащо!

Чорти його батька знають, де він оре і куди йому їсти нести.

Чортів жевжик!

Чортова (бісова) сатана!

Чортова кров!

Чортова мацапура!

Чортове (бісове) кодло!

Чортове (бісове) насіння!

Чортові (бісові) діти!

ЧУЄ щось ДУША, та мені не каже.

Чуєш, в тобі дідько сидить.

Чуєш, в тобі дідько сидить.

Чужа біда за іграшку.

Чуже горе – людям сміх.

Чуже й мило голило, а моя й бритва не бере.

Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.

Чужий біль нікому не болить.

Чужому лихові не смійся.

Шаг був один – й той пропав.

Шалена муха вкусила за вухо.

Шанував хоч би піч та лаву, як не себе прояву.

Шкіру з нього здер.

Шкода нікому не мила.

Шпетить на всю губу.

Шукай собі або води глибокої, або гілляки високої.

Щасливому щастя.

Щастя дочасне, а залидні довічні.

Щастя має роги, біда має ноги.

Щастя на коліні не ломиться.

Щастя розум відбирає, а нещастя вертає.

Щастя, як трясця: кого схоче, на того й нападе.

Ще не зловив, а вже скубе.

Ще-ще спереду, а ззаду на чорта схожий.

Щирий козак ззаду не нападає.

Що багатий, а що дурний: що захоче, те й зробить.

Що Бог дасть.

Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.

Що буде, то буде, а орілки пить не покину.

Що було, те минуло.

Що було, то за вітром по воді потекло.

Що в Бога день, усе голову їсть.

Що вільно панові, то не вільно Іванові.

Що впало, то пропало.

Що гляне, то й гряне.

Що ж робить – треба жить.

Що з воза впало, то пропало.

Що з горшка вибіжить, то не позбираєш.

Що з тих кубків, як повні сліз!

Що за що, а руки за пазуху.

Що людям, те й нам.

Що світ, так і люди.

Що село, то й сотник.

Що собі не мило, того й людям не зич.

Що ти будеш казати!

Що той чоловік в Бога за звір – не знаємо.

Що я вам – на сміх здався, чи що?

Щоб воно тобі запалось!

Щоб знаття, упаду, то б соломки підіслав.

Щоб його з вихором понесло!

Щоб його злидні обсіли!

Щоб його смуток узяв!

Щоб йому дихать не дало!

Щоб йому ні дна, ні покришки.

Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.

Щоб на тебе Див прийшов!

Щоб на тебе образи попадали!

Щоб на тебе прийшла чорна година!

Щоб над тобою і сонце не сходило!

Щоб не діждав ні Петра, ні Павла, ні дрібних святків!

Щоб під тобою земля затряслась, сякий і такий сину!

Щоб тебе Бог покарав!

Щоб тебе вдушило та вдавило!

Щоб тебе взяло та понесло понад лісом! (або поверх дерева)

Щоб тебе горою несло.

Щоб тебе і земля не прийняла!

Щоб тебе кат посік перед великими вікнами!

Щоб тебе кури загребли!

Щоб тебе курка вбрикнула.

Щоб тебе лиха година знала!

Щоб тебе лунь ухопила!

Щоб тебе на марах винесло!

Щоб тебе не минула лиха година!

Щоб тебе не минули катівські руки!

Щоб тебе окаянного земля не прийняла!

Щоб тебе пекло та варило!

Щоб тебе перша куля не минула!

Щоб тебе підняло та об землю гепнуло.

Щоб тебе піп не ховав!

Щоб тебе по нетрях та болотах носило!

Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив!

Щоб тебе побило на шляху, на дорозі і куди ти повернешся лицем своїм!

Щоб тебе поклали на лаву!

Щоб тебе понесло поза вітряками!

Щоб тебе різачка (хвороба) попорізала!

Щоб тебе родимець побив!

Щоб тебе сира земля пожерла!

Щоб тебе сонце спалило!

Щоб тебе Чорний бог убив!

Щоб ти головою наклав!

Щоб ти за водою пішов!

Щоб ти здорова була та назад не встала!

Щоб ти і в старцях щастя не мав!

Щоб ти колом став!

Щоб ти крізь сонце пройшов!

Щоб ти луснув!

Щоб ти на добру дорогу не вийшов!

Щоб ти на милицях пішов!

Щоб ти на страшний суд не встав!

Щоб ти на Страшний суд не встав!

Щоб ти не діждав – паски їсти.

Щоб ти не діждав сонце праведне побачити!

Щоб ти не розжився, сякий-такий сину!

Щоб ти ні вдень, ні вночі покою не знав

Щоб ти пішов круга світа!

Щоб ти повісився на осиковій гілці!

Щоб ти там рачки сів.

Щоб ти ходив, поки світу та сонця!

Щоб ти ходив, як води пливуть!

Щоб то й було, як би всі багаті!

Щоб тобі воші в потилицю!

Щоб тобі грім кури побив!

Щоб тобі дубовий хрест!

Щоб тобі й туди не дійти і назад не вернутися!

Щоб тобі на світі добра не було.

Щоб тобі руки покорчило (посудомило)!

Щоб тобі світ замакітрився!

Щоб я вмер, коли я неправду кажу!

Щодень Бога хвалить й що день людей дурить.

Я дав би дві зими за одне літо.

Я такий, як хліб м′який.

Язик доведе де Києва і до кия.

Язиком що хоч роби (хоч спину лижи), а рукам волі не давай!

Язичок змолов, та й у кут, а губу натовчуть.

Як беруть, сто коней дають, а візьмуть, і одного не дають.

Як би все витріщилось на чоловіка, що йому буде, то вмер би з ляку.

Як би хто тепер народивсь, то Тишком назвали б. (як усе тихо)

Як бідний плаче, то ніхто не баче; а як багатий скривиться, то всяке дивиться.

Як Бог годить, то й на печі уродить.

Як Бог дасть, то і в вікно подасть.

Як Бог дасть, то й в печі не замажешся.

Як Бог не дозволить, то свиня не з′їсть.

Як Бог не поможе, то й святі не оборонять.

Як вели ведмедя до меду, то вуха урвали, а як тягнули од меду, то урвали й хвіст.

Як віл лизнув.

Як він оце собі очей не повидовбує? (сором йому!)

Як глипне на тебе, аж холод поза шкурою ходить.

Як гляне, аж молоко кисне.

Як горілку пити, то мене минають; а як кого бити, то від мене починають.

Як горох при дорозі. – … хто йде, то й скубне.

Як гріх на душі! (про настирливих)

Як дам тобі – тільки очима лупнеш.

Як дам тобі бобу!

Як дам тобі, то знатимеш, по чім на ярмарку гребінці.

Як дам тобі, то й зорі позбираєш!

Як дам тобі, то й ногами вкриєшся!

Як дам тобі, то й п′яти охолонуть!

Як дам шкварки, то тобі буде жарко!

Як дам, то тобі й дідуньо присниться.

Як дідько в греблі.

Як з гілляки зірвався! (кудись біжить)

Як з коня зсадив.

Як загилив по потилиці, аж каганці в очах засвітились.

Як зараз оперіщу, то гавкнеш за дев′ятими ворітьми.

Як камінь у воду.

Як кіт у салі. (як соромно)

Як макогін облизав. (побитий)

Як мила з′їв.

Як мітлою зметено.

Як мокрим рядном накрив. (не дав і слова промовить)

Як не даси з прохання, то даси з принуки; а чого прохання не докаже, те докажуть буки.

Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть.

Як не ладнається, то й в печі не розгорається.

Як не летіло, та вдарилось.

Як не прийме Бог гріхи за жарт, то буде шелесту багато.

Як не свій ходить.

Як небесна височина, так морська глибина.

Як одважу киякою, то хліба більше не їстимеш.

Як одна біда йде, то й другую за собою веде.

Як питається, так на розум наведи, а як не питається так і з того розуму зведи.

Як піде добро в двір, то само іде, а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не впиниш.

Як по душі дере.

Як по шиї пиляє.

Як порося впустив.

Як почнемо постить, то нікого буде хрестить.

Як правду сказавши – будуть бить зв′язавши.

Як просять, то жнуть і косять.

Як раз батька в лоб!

Як рибі без води, так ченцю без монастиря.

Як різцем одрізало.

Як світ великий, так різне на ним буває.

Як слово не поможе, то й кий не дошкулить.

Як соромно, то закрий решетом голову.

Як стане цапа.

Як сухе дерево, то й вогонь за нього береться.

Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори не спустить.

Як так граться, то я й хатку поламаю.

Як таки Бога не бояться!

Як ти мені осточортіла.

Як тобі сором, то на люди не виходь. (у відповідь, коли соромлять)

Як тоне, сокиру дає, а як порятують, то і топорища шкода.

Як у батька за пазухою.

Як у воду впав.

Як у ньому дух держиться?

Як у поле, Анцю в боки коле, як до танцю, вже не коле Анцю.

Як у раю!

Як упав, то й пропав.

Як учистив по пиці, то тільки джмелів слуха.

Як хвостик, позаду бігає.

Як хто в тебе каменем, то ти в нього хлібом.

Яка тебе муха вкусила!

Якби Бог слухав пастуха, то уся б череда вигинула.

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.

Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила.

Якби не ви й не ми, то зараз би не зібрались.

Якби не ох, то давно б здох.

Яке маленьке, а ложки за вухо не занесе.

Яке твоє царство, така твоя й сила.

Який вродивсь, такий і вдавсь.

Який удався, такий і згинеш.

Якийсь біс жениться, а нам коровай плескать.

Якого врага бояться!

Якого дідька журиться!

 

Pages: 1 2 3