< −До змісту

Робота над БилинамиІлюстративний матеріал Олексія Карпенка до видання «Билини. Київського цикл» цікавий тим, що дає можливість долучитися до середньовічної історії та культури України. Робота художника-ілюстратора вимагала докладного вивчення тодішньої матеріальної культури – одежі, предметів озброєння, начиння, архітектури (як житлової, так і оборонної), суднобудування, декоративно-ужиткового мистецтва.

Це давало можливість, створити в ілюстраціях різносторонню картину життя середньовічної Київської держави – попередниці України. З цією метою при створенні ілюстрацій було використано реконструкції архітектурних споруд (церков, садиб) та костюму різних верств населення, предмети з археологічних розкопок, що походили переважно з території України (шаблі, шоломи, сагайдаки, луки, набори бойових поясів, шахи, глеки, ювелірні вироби). Збережені донині пам’ятки, що висвітлюють різні сторони життя давніх русичів походили, з різних сторіч, тож можна було використовувати їх, «комбінуючи» в одній ілюстрації. Та це було виправдано, оскільки й сюжети деяких проілюстрованих билин часто поєднували події, що насправді відбувалися протягом Х – ХІІІ сторіч.

Подекуди в ілюстраціях присутній елемент фантазії, якого так чи інакше передбачає ілюстрування літературного твору. Дотримуючись загалом відомих фактів про життя Русичів Х – ХІІІ-го сторіч можна було реконструювати окремі «білі плями» в зовнішньому вигляді русичів та в їхньому оточенні. Це «фантазування», звісно, здійснювалося, на основі реальних зразків, окремі риси яких (розміри, форма, орнамент) могли поєднуватися в одному предметі; тож поєднання реального (історично достовірного) і домисленого в ілюстраціях до видання «Билини. Київський цикл» становить собою доволі органічну цілість.
Працюючи над «Билинами», ілюстратор прагнув не обмежуватися тими предметами матеріальної культури які нині у суспільній свідомості стали майже «канонічними» щодо Київської Русі. Так, окрім досі часто зображуваних на головах богатирів сфероконічних шоломів (у науковій літературі класифікованих як «шоломи київського типу») використано також шоломи, знайдені під Черніговом, Смоленськом. Деталі, на кшталт кістяних накладок на луках, орнаментів на шоломах, предметах озброєння та одягу мали зробити ілюстрації цікавішими для споглядання. Зокрема, орнаменти або взяті з реальних археологічних артефактів, або являють собою дещо модифіковану плетінку, особливо поширену у Скандінавії (культурний вплив варягів на Русь також було враховано).

Серед тих аспектів, у яких билини трактовані дещо інакше, ніж це зазвичай робилося досі, можна назвати озброєння билинних героїв. В той час, як зазвичай у руках богатирів на ілюстраціях з ручної клинкової зброї бачимо майже виключно мечі, у виданні «Билини. Київського цикл» богатирі нарівні з мечами використовують шаблі. Шабля – зброя кочовицького походження; а що воїни південноруських князівств (Київського, Чернігівського, Переяславського) зтиналися з кочовиками частіше за інших, то, природньо, й озброєння кочовиків – ефективне для боротьби з тими ж кочовиками – богатирі Київської та сусідніх земель переймали швидше. Через те й шабля ще в часи Київської Русі була найхарактернішою саме для земель сучасної України, де вона використовувалася дружинниками нарівні з мечами. (Тимчасом як, наприклад, на території сучасної Білорусі вона траплялася значно рідше, трапляючись переважно у південних районах, ближчих до кочового степу). А оскільки пізніше – в добу Козаччини – шабля остаточно стала характерним атрибутом українського воїнства – захисників Вітчизни, то й наявність шаблі у руських богатирів – котрі також позиціоновані в билинах, як захисники рідної землі – є цілком природною. Це, зрештою, відповідає й текстові Билин, де богатирі часто орудують саме шаблею.

Зображення шаблі в якості зброї руських богатирів не лише відповідало текстові й сюжетові Билин, а й логічно спрямовує асоціації читача до козацької теми (нині більш відомої), де шабля також виступає атрибутом воїнів – захисників Вкраїни. Таким чином перед читачем наочно постає тяглість української військової традиції (історично, до речі, цілком достовірної), котра наглядно ілюструє витоки української культури.

Таким чином, ілюстрації до видання «Билини. Київського цикл» дають можливість читачеві зануритися до світу середньовічної Київської держави водночас не будучи сухою реконструкцією побуту легендарних богатирів.
Ілюстрації виконано пером і тушшю. У даному випадку графіка дає можливість зосередитися на формі предмету, виявити естетичні особливості, властиві саме цій техніці. Працюючи в реалістичному напрямку ілюстратор намагався втілити принципи, згідно з якими ілюстрації мають сприйматися легко, виглядати природньо, бути динамічними, цікавими для розглядання. Цьому сприяє не лише насичення ілюстрацій деталями та їх (деталей) старанне відпрацювання, а й підбір сюжетних моментів у билинах, найвигідніших для відображення в ілюстрації.

В багатьох билинах є моменти сюжетної напруги, які чи не в першу чергу потребують «допомоги» ілюстратора читачеві: уявити їх буває найважче. Такими є, наприклад, момент реакції Ідольська на кпини Іллі Муромця; або раптовий удар, якого чужинський цар Батига завдає богатиреві Василеві Ігнатовичу.

Добираючи сюжети, ілюстратор намагався не перевантажити книгу батальними сценами, незважаючи на те, що вони трапляються дуже часто. Навіть при найрізноманітнішій подачі сутичок (в різному масштабі, з різних ракурсів), при всій привабливості динамічних і багатофігурних сцен їх надмір в ілюстраціях неминуче викликав би враження одноманітності; що негайно відбилося б і на підсвідомому сприйнятті читачем билин, та завадило б належній оцінці літературного їх рівня, реальної розмаїтості та насиченості сюжетів, «приховавши» їх від читача.

Деякі сюжети нагадують, що в богатирів існує життя й поза битвами, що полегшує їх сприйняття і розуміння як людей сучасним читачем. Знайшлося місце й для відображення побуту купецької верстви, котрий хоч і не просякнутий героїчним духом, а проте сприяє формуванню у свідомості читача цілісної картини билинної епохи.

Спеціально для цього видання був розроблений оригінальний шрифт для буквиць з використанням візерунку «плетінка». На обкладинці та форзацах використана кольорова ком’ютерна графіка. Для напису на обкладинці використано авторський мальований шрифт. Видання налічує 14 повносторінкових ілюстрацій, 5 колонтитулів (4 з них використовуються почергово, до кожної наступної билини), оригінально оформлені сторінки змісту. В малюнку на титулі використано матеріал експозицій Переяславського Музею народної архітектури та побуту (реконструкція київського двору ХІ – ХІІІ сторіччя).

Художник працював над ілюстраціями протягом 3-х років з 2003 до 2006 року у віці 16-18 років.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8